Рішення № 124163301, 30.12.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2024 року м. РівнеСправа №620/7321/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівсього окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.05.2024 №253350004219 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987, а саме: з 18.12.1987 по 11.06.1992 в Бериславському машинобудівному заводі; з 20.07.1992 по 04.12.1996 в Бериславському міжрайгазі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2024 він звернувся до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. При розгляді заяви позивача щодо призначення пенсії відповідач не зарахував до загального страхового стажу, зокрема, періоди його роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987, оскільки виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші трудової книжки не завірено належним чином. Відповідач зазначив, що це є порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач зазначив, що такі аргументи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 міститься застереження щодо правильності його прізвища та по батькові, яке завірене печаткою відділу кадрів Бериславського машинобудівного заводу. Крім того, зауважив, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком. Позивач вважає спірне рішення в частині незарахування до його страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987 протиправним та прийнятим з надмірним формалізмом, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Крім того, вважає, що в даному випадку для повного захисту його прав необхідно зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987 до страхового стажу.

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер справи 620/7321/24.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 адміністративну справу № 620/7321/24 передано на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області, третя особа). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а третьою особою письмових пояснень.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення необхідної кількості страхового стажу. Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. За доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.12.1987 немає, оскільки виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші трудової книжки не завірено належним чином, що є порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно з п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 - зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується уповноваженим органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Надана позивачем трудова книжка НОМЕР_1 від 18.12.1987 року, відповідно до якої виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників, а відтак періоди роботи, відомості про які наявні у такій трудовій книжці, потребують підтвердження документально відповідно до вимог Порядку № 637. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 25.04.2024 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 10 років 9 місяців 19 днів. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Вважає, що приймаючи спірне рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третьою особою письмових пояснень не подано.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 12.04.2023 №7408-7001761352 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.10).

25.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.11-12).

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.05.2024 №253350004219 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. Зазначено, що вік заявника 62 роки 10 місяців 29 днів. Пенсійний вік визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить - 60, 63 та 65 років. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", складає: на дату досягнення віку 60 років - 28 років; на дату досягнення 63 років - від 21 до 31 року; на дату досягнення 65 років 15 років. Страховий стаж особи становить 9 років 5 місяців 11 днів. Стаж для права становить 10 років 9 місяців 19 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.12.1987, оскільки виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші трудової книжки не завірено належним чином, що є порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; - до страхового стажу не зараховано період навчання з 18.09.1978 по 27.12.1978 згідно з довідкою від 15.04.2024 №28, оскільки період навчання перетинається з роботою в колгоспі (а.с. 16).

Вказане рішення надіслане позивачу ГУ ПФУ в Чернігівській області супровідним листом від 02.05.2024 №2500-0208-6/31288 (а.с.15).

Вважаючи рішення органу Пенсійного фонду від 02.05.2024 №253350004219 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Для призначення позивачу пенсії за віком органом Пенсійного фонду зараховано страхового стажу 10 років 9 місяців 19 днів, який з урахуванням ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV є недостанім для призначення позивачу такої пенсії в 2024 році.

При цьому, згідно з оспорюваним рішенням, до страхового стажу позивача не зарахований період його роботи, зокрема, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , дата заповнення 18.12.1987.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Для визначення страхового стажу позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком від 25.04.2024 було надано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), яка містить записи трудової діяльності позивача у періоди з 18.12.1987 по 11.06.1992 та з 20.07.1992 по 04.12.1996 (а.с. 13-15).

Як вбачається зі змісту спірного рішення, підставою для незарахування усіх періодів трудової діяльності позивача, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), є те, що виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші такої трудової книжки не завірено належним чином, що є порушенням пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Інших підстав незарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , відповідач в спірному рішенні не зазначив.

Оцінюючи підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , суд встановив, що її титульний аркуш має виправлення в закінченнях прізвища та по батькові позивача (а.с. 13).

При цьому, з внутрішньої сторони обкладинки такої трудової книжки здійснено запис про те, що прізвище та по батькові ОСОБА_2 , який скріплено підписом уповноваженої особи, що здійснювала заповнення такої трудової книжки вперше, а також відбитком печатки Бериславського машинобудівного заводу ім. 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Міністерства тяжкого машинобудівництва СРСР.

Відповідно до п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд зауважує, що Інструкція №58 діє лише з 1993 року, в той час коли дата заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 - 18.12.1987.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях на час первісного заповнення вказаної трудової книжки визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Пунктом 1.1 Інструкції №162 визначено, що трудова книжка являється основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали більше 5 днів, в тому числі па сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та цією Інструкцією.

За змістом пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, трудові книжки ведуться на підприємствах, установах та організаціях керівником або уповноваженою ним особою в порядку встановленому чинним на момент заповнення трудової книжки нормативно-правовим актом, який регулює порядок заповнення трудових книжок.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств. Тому невиконання роботодавцем наведених обов`язків не повинно позбавляти працівника його конституційного права на соціальний захист.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення первинних бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною поведінкою відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача всіх періодів його трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), з тих підстав, що виправлення прізвища та по батькові на титульному аркуші такої трудової книжки не завірено належним чином.

Що стосується незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 18.09.1978 по 27.12.1978 згідно з довідкою від 15.04.2024 №28, то такий період не є спірний в межах цієї судової справи, а тому суд не здійснює оцінку правомірності його незарахування до страхового стажу позивача.

При цьому, суд зауважує, що правильне визначення кількості трудового стажу особи, який підлягає для зарахування до її страхового стужу, безпосередньо впливає на право такої особи на пенсію, а тому протиправне незарахування до страхового стажу позивача всіх періодів його трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення повністю.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.05.2024 №253350004219 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком.

Водночас, суд враховує, що з оспорюваного рішення неможливо встановити, які саме періоди трудової діяльності позивача зараховано, а які - не зараховано до його страхового стажу за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), що в досліджуваній ситуації унеможливлює перевірку наявності у позивача необхідної кількості страхового стажу для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Стаття 58 Закону № 1058-IV визначає, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов`язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення такої пенсії, а тому реалізація права на зарахування такого страхового стажу виникає у особи виключно за наявності у неї права на пенсію.

Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд враховує, що органом Пенсійного фонду не здійснювалася перевірка періодів трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (дата заповнення 18.12.1987), та не надавалася відповідна оцінка щодо їх зарахування чи незарахування, позаяк записи в такій трудовій книжці не враховані загалом, без будь-якої конкретизації періодів.

Отже, компетенція органу Пенсійного фонду щодо зарахування/незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача реалізована не була.

Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, належним та ефективним, у даному випадку, способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача від 25.04.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 18.12.1987, а саме: з 18.12.1987 по 11.06.1992 в Бериславському машинобудівному заводі; з 20.07.1992 по 04.12.1996 в Бериславському міжрайгазі, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити частково.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.05.2024 №253350004219 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з цього питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Адреса: вул. П`ятницька, 83 а, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення складений 30 грудня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко