Рішення № 124161600, 30.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 р. справа № 400/5887/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 20.03.24 р. № 1905/03.02, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.03.24 р. № 1905/03.02;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з 11.09.23 р.

В обґрунтування своїх вимог позивачкою зазначено, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак їй було відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано всі періоди до страхового стажу. В подальшому, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.24 р. у справі № 400/12994/23, відповідач зарахував спірні періоди до страхового стажу позивачки та повторно розглянув заяву позивачки про призначення пенсії, але у призначенні пенсії їй знову було відмовлено через недостатність страхового стажу. При цьому, відповідач протиправно застосовує пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, замість п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон № 1058. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Так, страховий стаж позивачки обчислений за період протягом вересня 1990 р. - червня 2023 р. становить 22 роки 1 місяць 12 днів. Страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці становить 10 років 11 місяців 11 днів. Відтак, у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, а саме не менше 25 років, у Головного управління відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

11.09.23 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

18.09.23 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 142850006102 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.

27.09.23 р. позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

04.10.23 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 142850006102 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.24 р. у справі № 400/12994/23, яке набрало законної сили 16.03.24 р., визнано протиправним та скасоване рішення № 142850006102, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.07.86 р. до 30.07.89 р. та повного періоду роботи до спеціального (пільгового) стажу з 01.10.12 р. до 11.09.23 р. без перерв, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.09.23 р.

На виконання рішення суду відповідачем розглянуто заяву позивачки від 11.09.23 р. та прийнято рішення від 20.03.24 р. № 1905/03.02 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивачки обчислений за період протягом вересня 1990 р. - червня 2023 р. становить 22 роки 1 місяць 12 днів. Страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці становить 10 років 11 місяців 11 днів. Відмовляючи позивачці у призначені пенсії відповідач керувався пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, згідно з яким страховий стаж має становити не менше 25 років.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 в редакції чинній до 01.01.18 р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VIII від 02.03.15 р.) віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 01.10.69 р. - 31.12.70 р. набували право на пенсію по досягненню 55 років.

Закон № 213-VIII від 02.03.15 р. набув чинності з 01.04.15 р.

Таким чином, після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 року (далі - Закон № 2148-VIII від 03.10.17 р.), яким текст Закону № 1058 був доповнений статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 р. народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років, які народилися з 1 жовтня 1969 р. до 31 грудня 1970 р.

У силу спеціальної вказівки в Законі № 2148-VIII від 03.10.17 р. наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.17 р.

Таким чином, з 01.10.17 р. правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.17 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.11 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".

Таким чином, з 23.01.20 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.15 р. та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.17 р.

Відносно позивачки правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII та 55 років за п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2148-VIII.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону: № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII чи № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на наведені приписи п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020, якою визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, визначальним в даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII), саме до 1 квітня 2015 р. і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII).

У цій справі відповідно даних трудової книжки позивачка працювала на посадах визначених у нормах ст. 13 Закону № 1788-XII до 1 квітня 2015 р., зокрема, в період з 01.10.12 р. до звернення за пенсією - 11.09.23 р. без перерв, як вже встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.24 р. у справі № 400/12994/23, а тому щодо позивачки має застосовуватись ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, позивачка відповідно до вимог статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 за наявності віку 50 років.

На момент звернення позивачки із заявою 11.09.23 р. вона мала необхідний вік 55 років.

Наявність у позивачки страхового стажу 22 роки 1 місяць 12 днів та пільгового стажу 10 років 11 місяців 11 днів відповідачем не заперечується та зазначено у спірному рішенні.

Отже, враховуючи, що позивачка мала достатній вік 55 років при необхідних 50 роках, достатній страховий стаж - 22 роки при необхідних 20 років та достатній пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років при необхідних 10 роках, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Відтак, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачці пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вказаним приписам кореспондують положення ст. 83 Закону № 1788-XII, відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Суд встановив, що позивачка досягла 55 річного віку та має необхідний страховий стаж, у тому числі пільговий, із заявою про призначення пенсії за віком позивачка звернулась 11.09.23 р., у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону № 1788-XII з дня звернення за пенсією 11.09.23 р.

Суд звертає увагу, що в даному випадку відсутнє втручання суду у дискреційні повноваження Пенсійного фонду, оскільки у відповідачів відсутня можливість діяти на власний розсуд, адже спірним у даних правовідносинах було застосування норм Закону 1058 замість Закону № 1788, спір про що було вирішено судом у даному рішенні, а інші умови для призначенні пенсії дотримані і не заперечуються відповідачами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивачка сплатила у розмірі 1 211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

З урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) від 20.03.24 р. № 1905/03.02.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020, з 11.09.23 р.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз