Рішення № 124161491, 30.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 р. № 400/3010/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів1. Державного бюро розслідувань, вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032, 2. Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032, провизнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу від 14.07.2020 р. № 336, визнання протиправним та скасувння попередження від 16.07.2020 р. № 10-13-01-15465, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань (далі також відповідач 1, ДБР) та Виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича (далі також відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»;

- визнати противоправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»;

- визнати протиправними дії виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465;

- визнати протиправним та скасувати «Попередження виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465.

Ухвалою від 29.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.01.2021 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/4034/20.

Ухвалою від 04.02.2022 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 11.07.2024 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання відкладено на 24.10.2024 року о 11:30 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог Конституції України та чинних нормативно-правових актів. Зокрема, зазначає, що не запропоновано жодної вакантної посади, а більше того оскаржуваний наказ підписаний не уповноваженою особою. З огляду на вищевикладене вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Відповідачем 1 подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного наказу діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого наказу та задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 24.10.2024 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду спарви по суті.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Наказом Директора Державного бюро розслідувань вiд 13.09.2018 року № 109-ос позивача призначено на посаду першого заступника директора територіального управлiння бюро розслiдувань, розташованого у місті Миколаєві, як обрану за конкурсом з 14.19.2018 року.

Наказом Державного бюро розслідувань від 26.11.2018 року № 201-ос позивача переведено на посаду першого заступника директора начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро рослідувань, розташованого у місті Миколаєві, та присвоєно 4-й ранг державного службовця.

16.07.2020 року позивачу вручено «Попередження про наступне вивільнення з займаної посади» , підписане виконуючим обовязки Директора Державного бюро розслiдувань ОСОБА_2 попереджено ОСОБА_1 про наступне вивiльнення у зв`язку зi скороченням посади державної служби внаслiдок змiни структури Державного бюро розслiдувань та відповідно до наказів Державного бюро розслiдувань від 14.07.2020 року № 91 «Про затвердження змін до штатного розпису терииторіального управління Державного бюро розслiдувань місті Миколаєві на 2020 рік».

Зазначене попередження прийнято та вручено Відповідачем на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 014.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників».

Позивач, вважаючи Попередження про наступне вивільнення з займаної посади та наказ про попередження працівників протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулася до суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Частиною 2 ст. 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Водночас, 02.02.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 року № 378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року № 440-ІХ внесені аналогічні зміни в Закон України «Про державну службу», який набрав чинності 13.02.2020 року.

Отже, після внесення Законом України від 14.01.2020 року № 440-IX змін у Закон України «Про державну службу», норми ч. 3 ст. ст. 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Однак, суд повторно наголошує, що положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

12.11.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державне бюро розслідувань» № 794-VIII (далі Закон № 794) статтею 1 якого, у редакції, чинній на момент прийняття позивача на службу, було передбачено, що Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

27.12.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 року № 305-IX (далі Закон № 305).

Відповідно до ст. 1 Закону № 794 (тут і далі у редакції Закону № 305) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 794 систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 12 Закону № 796 директор Державного бюро розслідувань: затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Частиною 1 ст. 14 Закону № 794 передбачено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 794 служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 14 Закону № 794 передбачено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону № 794 порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами. На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За правилами ч. 1 та 2 ст. 14-3 Закону № 794 державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону № 889 суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Спір у цьому провадженні виник у зв`язку Попередженням про наступне вивільнення з займаної посади наказом про попередження працівників щодо звільнення з посади державної служби на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 року № 117-ІХ) у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби.

Суд зазначає, що 27.12.2019 року набрав чинності Закон № 305 щодо удосконалення діяльності ДБР. У зв`язку із набранням чинності Законом № 305 правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Законодавчі положення стосовно зміни правового статусу ДБР потягнули за собою зміну організаційної структури й штатного розпису ДБР, а процес реалізації цих положень передбачав зміну категорій посад шляхом виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця та введення до штатного розпису посад рядового і начальницького складу.

Так, на виконання вимог ст. 9 Закону № 794 Указом Президента України від 05.02.2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату, так і територіальних органів ДБР.

На виконання вимог Закону № 305 наказом ДБР «Про затвердження структури центрального апарату державного бюро розслідувань» від 14.02.2020 року № 42 затверджено структуру центрального апарату Державного бюро розслідувань із визначенням штатної чисельності.

Наказом ДБР від 26.02.2020 року № 47 «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» затверджено найменування посад з відповідними граничними спеціальними званнями.

Наказом ДБР від 31.01.2020 року № 91ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2020 рік» затверджено та введено в дію штатний розпис територіального управління Державного бюро розслідувань на 2020 рік.

Враховуючи викладене та беручи до уваги зміни до Закону № 794, що набрали чинності 27.12.2019 року, а також Указ Президента України від 05.02.2020 року № 41/2020, наказ Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 року № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань», наказ ДБР 31.01.2020 року № 91ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2020 рік», у ДБР відбулися зміни організаційної структури, структури та штатного розпису.

Отже, у ДБР відбулися організаційно-штатні зміни, що мали наслідком скорочення посад.

Аналогічні висновки щодо правових наслідків організаційно-штатних змін, що відбувалися на підставі вказаних наказів ДБР у контексті посад слідчих, викладено у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 року у справі № 420/3825/20, від 28.07.2021 року у справі № 640/11024/20, від 02.06.2022 року у справі № 420/3541/20, від 07.07.2022 року у справі № 640/9691/20, від 16.09.2022 року у справі № 640/15938/20, від 27.09.2022 року у справі № 640/15430/20, від 08.11.2022 року у справі № 640/10527/20, від 09.02.2023 року у справі № 640/10526/20, від 23.03.2023 року у справі № 640/9695/20.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч. 1 ст. 87 Закону № 889 скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб2єкта призначення.

Отже, наведена правова норма пов2язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: «3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

Суд зазначає, що вжите у ч. 3 ст. 87 Закону № 889 слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Як установлено судом, 16.07.2020 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням посади першого заступника директора начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро рослідувань внаслідок зміни структури ДБР, відповідно до наказів ДБР від 14.07.2020 року № 91ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2020 рік».

Скорочення посади державної служби у спірних правовідносинах є достатньою підставою для припинення державної служби ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 за ініціативою суб`єкта призначення.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 у редакції Закону № 117 у зіставленні з нормами ч. 3 ст. 87 Закону № 889 у редакції Закону № 440 у правовідносинах, пов`язаних із звільненням державних службовців ДБР у зв`язку з організаційно-штатними змінами на підставі наказів ДБР від 14.02.2020 року № 42, від 27.02.2020 року № 21-ДСК послідовно викладалися Верховним Судом у постановах від 29.12.2021 року у справі № 420/3825/20, від 28.07.2021 року у справі № 640/11024/20, від 02.06.2022 року у справі № 420/3541/20, від 07.07.2022 року у справі 640/9691/20, від 16.09.2022 року у справі № 640/15938/20, від 27.09.2022 року у справі № 640/15430/20, від 08.11.2022 року у справі № 640/10527/20, від 09.02.2023 року у справі № 640/10526/20, від 23.03.2023 року у справі № 640/9695/20.

Суд під час розгляду цієї справи не знаходить підстав для відступу від вказаних правових позицій.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників» було підписано ОСОБА_2 , який відповідно до відомостей з офіційного сайту Державного бюро розслідувань (https://dbr.gov.ua/management/sokolovov) є заступником директора ДБР.

Суд зазначає, що інформація про ОСОБА_2 як виконуючого обов`язки директора ДБР були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості в якому є публічними.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державного бюро розслідувань (вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41760289) та виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича (вул. С. Петлюри, 15, м. Київ, 01032) про: визнання протиправними дій Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»; визнання противоправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»; визнання протиправними дій виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465; визнання протиправним та скасування «Попередження виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15465 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя О.В. Малих