Рішення № 124158331, 30.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 грудня 2024 р. Справа № 120/8364/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області №025150006551 від 08.03.2024 року про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років. На переконання представника позивача, відповідач протиправно, в порушення вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні страхового стажу не зарахував періоди роботи позивача з 01.04.2005 року по 15.06.2011 року в подвійному розмірі, що обумовило необхідність звернення до суду.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до абзацу другого пункту 7 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються виключно при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить: до 01.04.2015- не менше 25 років; до 01.01.2016- не менше 25 років 6 місяців; до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 31 рік 08 місяців 03 дні. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 02 місяці 22 дні станом на 10.10.2017. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Відтак, на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України позивач не набула права на пенсійну виплату, оскільки не набула необхідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Враховуючи вищенаведене, вказаний відповідач зауважив, що не вбачає в своїх діях порушення чинного пенсійного законодавства України і вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та безпідставні, а відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

17.07.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії з підстав зазначених у рішенні №025150006551 від 08.03.2024 року, а тому дії пенсійного органу представник відповідача вважає правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 29.02.2024 року про призначення пенсії за вислугу років.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 08.03.2024 року прийняло рішення № 025150006551 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з тим, що на час звернення позивач не набула необхідного стажу за вислугу років.

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 31 рік 08 місяців 03 дні. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 02 місяці 22 дні станом на 11.10.2017. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

На переконання позивача період її роботи з 01.04.2005 року по 15.06.2011 року протиправно не зараховано до стажу у подвійному розмірі, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, спірним рішенням зараховано весь страховий та спеціальний стаж, відповідно до поданих позивачем документів.

Однак, у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем періодів трудової діяльності з 01.04.2005 року по 15.06.2011 року саме у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 24 Закону України № 1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ.

Так, згідно з статтею 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» наведено визначення інфекційних хвороб, якими є розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними (паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Зазначені інфекційні захворювання відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133 «Про затвердження переліку особливо небезпечних, інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», відносяться до небезпечних інфекційних хвороб.

За приписами статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я (п. 7 ч. 1);

туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу (п. 12 ч. 1).

Відповідно до частини першої статті 10 Закон № 2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я містить, у тому числі, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення; туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний, у т.ч. дитячий) кабінет.

Отже, туберкульозне (протитуберкульозне, фтизіатричне) відділення та туберкульозний (протитуберкульозний, фтизіатричний,у т.ч. дитячий) кабінет належать до закладу охорони здоров`я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.

Водночас, згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Дослідженням трудової книжки позивача від 01.04.1991 року серії НОМЕР_1 , в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2005 року по 05.10.2005 року переведено на ставку фельдшера та вмінено в обов`язки медсестри по туберкульозу Обідненськолї лікарської амбулаторії ЗПСМ; а з 05.10.2005 року по 15.06.2011 року вона переведена на 0,5 ставки посади фельдшера та 0,5 ставки медичної сестри по туберкульозу.

Також, зазначені періоди роботи на відповідних посадах підтверджено листом КНП «Немирівська міська лікарня» №01-11-540 від 27.03.2024 року.

Таким чином, робота ОСОБА_1 з 01.04.2005 року по 11.07.2006 року повинна зараховуватися до стажу роботи у подвійному розмірі.

Разом з цим, доказів зарахування відповідачем у подвійному розміру відповідних періодів роботи, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведенового, враховуючи, що позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності до стажу роботи у подвійному розмірі, з огляду на те, що періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючими довідками, якими підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу суд дійшов висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.03.2024 року № 025150006551, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити їй пенсії за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

За результатами розгляду цієї справи судом встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду неналежно розглянув заяву позивача від 29.02.2024 про призначення пенсії за вислугу років та прийняв передчасне і протиправне рішення від 08.03.2024 року № 025150006551.

При цьому, суд вкотре наголошує на тому, що пенсійний орган безпідставно взагалі вирішував можливість зарахування роботи ОСОБА_1 з 01.04.2005 року по 11.07.2006 року до стажу роботи у подвійному розмірі, не вжив жодних заходів для отримання додаткової інформації, яка могла підтвердити відповідний стаж, а також не використав всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Таким чином суд вважає, що належним способом захисту в межах спірних правовідносин є зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, зарахувавши періоди її роботи з 01.04.2005 року по 15.06.2011 року до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).

Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

При цьому, пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

З огляду на викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає за необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, тобто задоволена основна позовна вимога немайнового характеру яка, власне, і підлягала оплаті судовим збором у визначеному розмірі.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, та з огляду на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стало підставою для звернення до суду з цим позовом, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.03.2024 року №025150006551 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 29.02.2024 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, зарахувавши періоди її роботи з 01.04.2005 року по 15.06.2011 року до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, код ЄДРПОУ: 20551088)

СуддяЧернюк Алла Юріївна