Рішення № 124156212, 19.12.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6836/24 2/335/2585/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О.І.,

представників позивача Фарзаєвої К.А., Шикун В.О.,

представника відповідача адвоката Слєсарь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: вул. Перемоги, буд. 107Б, м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії розміром 526108,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «МТМ» в особі представника Фарзаєвої К.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.11.2023 по 31.01.2024 позивач надав відповідачам послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення ХІІІ по АДРЕСА_1 , на загальну суму 526108,29 грн., яку відповідачами сплачено не було. Також зазначено, що на адресу відповідачів направлялись рахунки на оплату вказаних послуг, які ними не оплачувались. У зв`язку з чим просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 526108,29 грн. та судовий збір урозмірі 6313,30 грн., а також повернути надміру сплачений судовий збір розміром 953,90 грн. (а.с. 413).

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою від 26.06.2024 у відкритті провадження у цій справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 63).

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись у відзиві на те, що позивачем не обґрунтовані позовні вимоги. На підтвердження боргу позивач надав суду розрахунок основного боргу та інформацію щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії. Один із зазначених документів взагалі не підписаний, а другий підписаний невідомо ким. Жодними доказами не доведені обставини надання відповідачу послуг з опалення, не зазначено опалювальну площу приміщення, що унеможливлює здійснення розрахунку. Згідно з актами, складеними службовими особами Концерну «МТМ» і наданих відповідачу колишніми власниками приміщення ТОВ «Надія», опалення в приміщенні взагалі відсутнє, а встановлена автономна система опалення. Отже, в приміщенні відсутнє централізоване опалення.

Також звернув увагу, що у долучених до позовної заяви документах не вказано площі місць загального користування та функціонування, котрі є складовою величиною майже всіх розрахунків, а також загальної площі будівлі. Вважає, що позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й її обсяг.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 є власником частини нежитлового приміщення, але позивач просить стягнути з нього суму заборгованості за все приміщення повністю.

Житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений комерційними засобами обліку. Прилад обліку SHARKI 775 зав.№ 53643927, який зазначений у розрахунках, що долучені до позовної заяви, здійснює облік теплової енергії по 14 під`їзду, а належне відповідачу приміщення знаходиться у 10-12 під`їзді будинку і має обліковуватись приладом SHARKI 775 зав.№ 53873346, як це визначено рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Соборний 153/12» від 25.12.2021.

Також не підтверджується і укладення між відповідачем та позивачем індивідуального договору № 72229471 про надання послуги з постачання теплової енергії. Цей договір не може вважатися публічним у розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), оскільки чинне законодавство передбачає пільги, субсидії тощо при отриманні такого товару як теплова енергія. Отже, не встановлені однакові умови для всіх споживачів і такий договір не може вважатися публічним. Відтак, твердження позивача про те, що між сторонами укладено індивідуальний договір № 72229471 про надання послуги з постачання теплової енергії є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 7984).

Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 у відкритті провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі із розглядом в порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження, призначене підготовче судове засідання на 01.08.2024 до 13:00 год., встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 19.07.2024 (а.с. 74).

31.07.2024 представник відповідача ознайомився із матеріалами справи відповідно до поданої ним 24.07.2024 заяви (а.с. 66).

01.08.2024 підготовче судове засідання було відкладено до 26.09.2024, у зв`язку із неявкою учасників справи.

21.08.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву з доданими до нього матеріалами (а.с. 78103).

04.09.2024 надійшли письмові пояснення представника позивача з доданими до них матеріалами (а.с. 105114).

25.09.2024 надійшли письмові пояснення представника відповідача з доданими до них матеріалами.

26.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, у зв`язку із чим підготовче судове засідання відкладене до 23.10.2024.

23.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Також, 23.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.

23.10.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2024.

06.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.

08.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

08.11.2024 за клопотання представника позивача продовжено перерву у підготовчому судовому засіданні до 25.11.2024 з метою надання додаткових доказів.

22.11.2024 надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 25.11.2024 клопотання представника позивача Фарзаєвої К.А. про витребування доказів залишене без задоволення.

Ухвалою суду від 25.11.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.12.2024 на 13:00 год.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 526108,29 грн. та судовий збір, зазначивши, що хоча ОСОБА_1 належить частина нежитлового приміщення, проте він у подальшому не позбавлений права заявити вимоги про стягнення частини заборгованості зі спадкоємців іншого власника ОСОБА_2 в порядку регресу. Зазначили, що відповідачем не доведено законність встановлення у приміщенні автономного опалення, не надано акту про відключення від мережі централізованого опалення та відповідного рішення Запорізької міської ради, з огляду на що приміщення відповідача є опалювальним, а тому нарахування заборгованості здійснене за відповідною формулою Методики для опалювального приміщення. Нарахування здійснене відповідачу за період з листопада 2023 року по січень 2024 року, при цьому, у складі заборгованості за листопад 2023 року в сумі 358290,34 грн. врахована заборгованість за минулі періоди з 01.11.2021 по 01.11.2023. Нарахування здійснювалось з урахуванням показань приладу обліку SHARKI 775 зав.№ 53873346, що встановлений у 10-12 під`їзді будинку. У долучених до позовної заяви рахунках помилково вказано інший прилад обліку. Також до позовної заяви долучені акти обстежень теплових вузлів по іншому приладу обліку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів надання та отримання відповідачем послуг на вказану суму, розрахунки здійснені за показаннями іншого приладу обліку і без врахування встановлення автономного опалення у приміщенні відповідача. Крім того, відповідач є власником частини приміщення, однак позивач просить стягнути заборгованість по всьому приміщенню, що є неправомірним. Позивач не спростував наявність у приміщенні автономного опалення. Натомість, відповідачем надано відповідні акти, складені представниками Концерну «МТМ», якими підтверджено те, що приміщення відповідача не має централізованого опалення, і що в приміщенні наявне автономне опалення. Дозвіл на встановлення автономного опалення було надано попередньому власникові приміщення ТОВ «Надія», який долучений до відзиву на позов. Інших документів ТОВ «Надія» Беладзе М.Ю. не передавало, що підтверджується актом приймання-передачі документації. Надані позивачем розрахунки заборгованості складені без урахування вказаних обставин, а тому не можуть враховуватись судом. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших Реєстрів № 320809478 від 23.01.2023, відповідачу ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності частина нежитлового приміщення ХІІІ підвалу та першого поверху в літ. А-5, А3 по АДРЕСА_1 (а.с. 25). Інша частина належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (до звернення позивача до суду із цим позовом), у зв`язку із чим у відкритті провадження у справі в частині вимог до цього відповідача відмовлено.

Також встановлено, що між сторонами 01.11.2021 було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 4547) в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII).

Пунктом 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).

Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

При цьому, відповідачем заперечується факт укладення даного договору між ним і позивачем.

Разом із тим, частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач незвільняється відоплати житлово-комунальнихпослуг,отриманих нимдо укладеннявідповідного договору.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов`язок споживача оплатити вартість тільки тієї теплової енергії, яка ним була спожита.

Отже, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Верховний Суд погоджується з висновком про те, що відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати надані йому послуги. Поряд із цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного її вирішення.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Згідно із наданим представником позивача розрахунком, за період з 01.11.2023 по 01.01.2024 позивач здійснив постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 526108,29 грн. Відповідач протягом цього періоду оплату за надані послуги не здійснював (а.с. 21).

Разом із тим, в судовому засіданні з пояснень представників позивача встановлено, що вказана сума заборгованості нарахована відповідачу за все приміщення, тобто без урахування того, що він є власником лише його частини, та фактично за період з 01.11.2021 по 01.02.2024.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на стягненні всієї суми заборгованості з відповідача, зазначаючи, що він у подальшому не позбавлений права здійснити стягнення частини заборгованості зі спадкоємців іншого співвласника приміщення в порядку регресу.

Разом із тим, зазначена позиція представників позивача не заснована на вимогах чинного законодавства, оскільки право регресної вимоги (тобто, право зворотної вимоги до винної особи) згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виникає у особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Водночас, у цій справі спірні правовідносини не виникли із заподіяння шкоди, а стосуються стягнення заборгованості за надані послуги, тобто є зобов`язальними. Відтак, ст. 1191 ЦК України у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню.

Окрім того, в силу ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку нежитлове приміщення є спільною частковою власністю відповідача і ОСОБА_2 (по частині), а тому відповідач за законом зобов`язаний утримувати лише ту частину приміщення, яка йому належить, і не може відповідати за зобов`язаннями іншого співвласника (його спадкоємців).

Перевіркою обґрунтованості розрахунку суми заборгованості відповідача за надані послуги, судом встановлено таке.

На підтвердження розміру заборгованості до позовної заяви долучені рахунки за надані послуги за листопад 2023 р. січень 2024 р. (а.с. 4244), в яких зазначено інформацію про обсяги спожитих комунальних послуг виходячи з опалювальної площі споживача 1390,50 кв.м та показань вузла комерційного обліку SHARKY 775 зав. № 53643927. При цьому, зазначені у рахунках обсяги спожитих комунальних послуг відповідають долученій до позовної заяви інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором № 72229471, та архіву показів з опалення (а.с. 28), в яких також зазначені показання приладу обліку із зав. № 53643927 (а.с. 27). Також позивачем до позовної заяви були долучені акти обстеження теплового вузла та зняття показань по приладу обліку за 20212024 р.р. з зав. № 53643927 (а.с. 3035).

Водночас, як встановлено у судовому засіданні, за рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Соборний 153/12» від 25.12.2021 встановлено, що нарахування за послуги з постачання теплової енергії має здійснюватись відповідно спожитій тепловій енергії кожною окремою частиною будівлі з окремим вузлом комерційного обліку, а саме: під`їзди №№ 1 НОМЕР_1 , кв. 1 НОМЕР_2 за приладом обліку SHARKY 775 зав. № НОМЕР_3 ; під`їзди №№ НОМЕР_4 НОМЕР_5 , кв. 53 НОМЕР_6 за приладом обліку SHARKY 775 зав. № НОМЕР_7 ; під`їзди №№ 10 НОМЕР_8 , кв. НОМЕР_9 за приладом обліку SHARKY 775 зав. № 53873346 (а.с. 95).

Згідно з актом прийомки в експлуатацію приладу обліку теплової енергії (3й ввод 10 під`їзд) з 12.08.2016 прилад обліку SHARKY 775 зав. № 53873346 був прийнятий в експлуатацію (а.с. 38).

Приміщення ХІІІ підвалу та першого поверху в літ. А-5, А3 по проспекту Соборному, буд. 153, м. Запоріжжя знаходиться у 1012 під`їзді, про що зазначив представник відповідача у відзиві на позов та це не заперечувалось представниками позивача. Відтак, облік теплової енергії у даному випадку має здійснюватись приладом обліку SHARKY 775 зав. № 53873346, а не SHARKY 775 зав. № 53643927, як це вказано у рахунках Концерну «МТМ», виставлених відповідачу (а.с. 4244), а також в інформації щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії та архіву показів з опалення (а.с. 27, 28).

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недоведеність позивачем правильності розрахунку суми заборгованості (а.с. 21), оскільки докази, що були долучені представником позивача до позовної заяви, стосувались нарахувань за показаннями іншого приладу обліку, аніж той, що встановлений на під`їзді, в якому розташоване нежитлове приміщення ХІІІ підвалу та першого поверху в літ. А-5, А3 по АДРЕСА_1 .

Разом із тим, в силу положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У підготовчому судовому засіданні представником позивача вказані вище розбіжності шляхом надання відповідних належних, достовірних та допустимих доказів, усунуті не були. Натомість, представником позивача були надані письмові пояснення від 02.09.2024 (а.с. 107110), в яких навів приклад розрахунку суми заборгованості за січень 2024 року, таблицю з помісячними нарахуваннями для приміщення споживача за листопад 2023 р. січень 2024 р. на суму 502816,29 грн. (що не відповідає ціні позову), таблицю за наслідками перерозподілу теплової енергії по будинку за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., які у розумінні ч. 2 ст. 78 ЦПК України не можуть вважатися доказом, що підтверджує обсяг наданих послуг, їх отримання відповідачем та правомірність нарахування розміру заборгованості, оскільки письмові пояснення не підміняють собою такі первинні документи, як акти зняття показань приладу обліку та щомісячні рахунки, які мають виставлятися Концерном «МТМ» щомісячно споживачу. Більше того, ці письмові пояснення суперечать вищезазначеним письмовим доказам, долученим позивачем до позовної заяви в частині зазначення приладу обліку, за яким проведено нарахування, та його показників. Інші документи вказаного обліку, які були б оформлені належним чином, та підтверджували обставини щодо обсягу наданих послуг, їх отримання відповідачем та правомірності нарахування розміру заборгованості представниками позивача не було надано ані у підготовчому судовому засіданні, ані під час розгляду справи по суті.

Долучений до письмових пояснень лист Концерну «МТМ» від 07.06.2023 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання документів щодо улаштування індивідуального опалення у нежитловому приміщенні (а.с. 111) вказаних обставин не спростовує. Крім того, докази отримання вказаного листа відповідачем ОСОБА_1 з боку позивача не надані. Вказаний лист направлявся на адресу нежитлового приміщення, а не на адресу місця проживання відповідача.

Також вищезазначених обставин не спростовують надані представником позивача у підготовчому судовому засіданні акти про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку (на ремонт) від 26.12.2022 та акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 02.02.2024 щодо приладу обліку SHARKY 775 зав. № 53873346 (а.с. 133, 134). Більш того, акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 02.02.2024 взагалі не підписаний особою, яка його склала.

Крім того, з вищезазначених письмових пояснень представника позивача випливає, що заборгованість розрахована на підставі п. 8 р. IV, формули 1 п. 2 р. ІІ та формули № 13 п. 5 р. ІІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика), виходячи з загального обсягу споживання теплової енергії на загально-будинкові потреби та обсягом спожитої теплової енергії на опалення усіх опалювальних приміщень будинку. При цьому, такий порядок розрахунку обґрунтовано тим, що відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії.

Далі, разом із актами від 26.12.2022 та від 02.02.2024 представником позивача надано письмове роз`яснення щодо розрахунку обсягу теплової енергії на 3 ввід будинку (а.с. 135), в яких наведено посилання вже на інші пункти і формули Методики, а саме п. 4 розділу ХІ, формула № 43, виходячи з періоду непрацездатності/відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії. Розрахунок проведено вже на прикладі березня 2023 року, однак, при цьому, розрахунок за весь спірний період, з урахуванням сальдо станом на березень 2023 р. (період з листопада 2021 р.) у цих роз`ясненнях також не наведений.

При цьому, з боку відповідача надано докази наявності у будинку АДРЕСА_1 приміщень з індивідуальним (автономним) опаленням (а.с. 141-143), а також акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 09.08.2023 щодо приладу SHARKY 775 зав. № 53873346 (а.с. 184185), свідоцтво про його повірку від 27.07.2023 (а.с. 186), які спростовують обставини, наведені представником позивача у вищезазначених роз`ясненнях щодо періоду, за який не використовувались показання вказаного приладу обліку через його повірку (ремонт) з 26.12.2022 по 02.02.2024, а також щодо відсутності у будинку приміщень з індивідуальним опаленням. Лише 08.11.2024 з боку представника позивача було долучено до матеріалів справи ще один акт про зняття вказаного приладу обліку на ремонт від 27.11.2023 (а.с. 194), у зв`язку із виявленням актом від 27.11.2023 помилки вимірювання температури (а.с. 192, 193). Відтак, з урахуванням вказаних доказів, суд доходить висновку, що прилад обліку SHARKY 775 зав. № 53873346, встановлений на тій частині будинку, де розташоване нежитлове приміщення, частина якого належить відповідачу ОСОБА_1 , був знятий на повірку та ремонт з 26.12.2022 по 09.08.2023 та з 27.11.2023 по 02.02.2024.

08.11.2024 представником позивача також надано додаткові пояснення, в яких з урахуванням вказаних обставин зазначено про врахування показань вказаного приладу обліку (таблиця на а.с. 195-зворот) за листопад, грудень 2021 р., січеньберезень 2022 р., 26.10.2022. Водночас, вказані періоди також не відповідають періодам, коли прилад обліку SHARKY 775 зав. № 53873346 використовувався згідно з вищезазначеними актами, тобто до 26.12.2022, та після 09.08.2023 до 27.11.2023. Крім того, у цих додаткових поясненнях представник позивача посилається вже на формулу № 43 та п. 4 розділу ХІ Методики і наводить розрахунок обсягу споживання на прикладі березня 2023 р. Розрахунок за інші періоди, які охоплюються предметом спору (з листопада 2021 р.), також не наведений.

Також, у судовому засіданні представниками позивача заперечувався факт встановлення автономного опалення у приміщенні відповідача, оскільки останнім не надано відповідних документів на підтвердження правомірності його встановлення.

Надаючи оцінку цим доводам представників позивача, суд враховує, що Методика визначає порядок визначення і розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, зокрема, залежно від типу приміщення споживача, обладнання його вузлом комерційного обліку тощо.

Представником відповідача були надані суду акт обстеження системи теплоспоживання від 23.11.2015 (а.с. 9697), акт від 27.10.2016 (а.с. 98), акт обстеження системи теплоспоживання від 13.11.2018 (а.с. 99100), акт припинення подачі теплової енергії від 05.03.2018 (а.с. 101), складені представниками Концерну «МТМ», а також витяг з протоколу засідання комісії Орджонікідзевської районної адміністрації від 30.11.2006 № 9 щодо розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та улаштування автономного опалення (а.с. 122), які доводять наявність у приміщенні відповідача автономного опалення та відсутність цетралізованого опалення.

Представники позивача, своєю чергою, вищезазначених доводів не спростували, недопустимість чи неналежність наданих представником відповідача доказів на засадах змагальності не довели, та не надали суду будь-яких доказів обставин, на які вони посилались щодо незаконності улаштування автономного опалення, як-то інформації відповідних органів місцевого самоврядування, притягнення відповідача чи попереднього власника приміщення до відповідальності тощо за фактом незаконного улаштування автономного опалення.

Також, як випливає з акту від 23.11.2015 (а.с. 9697) та акту від 13.11.2017 (а.с. 99100) приміщення має транзитні стояки будинку, що також вказує на те, що приміщення не може вважатися опалювальним, адже відповідно до п. 8 р. ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (далі Методика) окремі приміщення з транзитними мережами опалення це окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.

За таких обставин, суд визнає доведеним, що позивачем при розрахунку заборгованості невірно застосовано вищезазначену Методику, внаслідок чого нараховано відповідачу заборгованість у більшому розмірі, без урахування вищезазначених обставин, зокрема, того, що приміщення відповідача не є опалювальним, має автономне опалення та транзитні стояки.

Згідно з положеннями ч.ч. 13 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено заявлений у позові розмір заборгованості відповідача за надані послуги, який би враховував обсяг наданої йому послуги, із зазначенням порядку здійснення нарахування з використанням відповідного пункту Методики. Тому, за відсутності належного розрахунку, який би відповідав фактичним обставинам справи та підтверджував дійсний розмір заборгованості відповідача, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з постачання теплової енергії розміром 526108,29 грн. відмовити повністю.

Повернути Концерну «Міські теплові мережі» надміру сплачений судовий збір розміром 953 (дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 90 копійок на підставі платіжної інструкції № 4969 від 23 квітня 2024 року на розрахунковий рахунок № НОМЕР_10 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 грудня 2024 року.

Повний текст рішення виготовлений 30 грудня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.В. Шалагінова