Рішення № 124143788, 10.12.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5679/24

(2/199/2765/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 24.04.1949 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Від шлюбу в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилися двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивача ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданою 13.02.1978 року Амур-Нижньодніпровським відділом записів актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис №227.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача - ОСОБА_5 , спадщину після якого позивач не приймав, оскільки за померлим не було зареєстрованого жодного майна.

Оскільки після смерті батька позивача баба ОСОБА_4 (мати батька позивача) та тітка ОСОБА_6 (сестра батька позивача та дочка баби позивача) залишились проживати удвох та потребували допомоги та догляду, ОСОБА_1 спочатку відвідував бабусю та тітку, а потім став разом із ними проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті тітки відкрилася спадщина, що складається із 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Єдиною спадкоємицею після її смерті залишилась баба позивача - ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, однак не встигла оформити свої спадкові права, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається із 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

17.05.2022 року позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Утім, постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. від 30.03.2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Відмова мотивована неможливістю визначення місця відкриття спадщини та кола спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки відомості про зареєстроване місце проживання спадкодавця відсутні.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено частково, а саме:

-встановлено факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , разом зі спадкодавцем - його бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини;

-визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після його баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Дніпровської міської ради надала до суду відзив, у якому заперечувала проти позову із посиланням на те, що позивачем пропущено строк на прийняття спадщини.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Скочко О.А. у судове засідання не з`явилася, підтримала позовні вимоги, просила справу слухати у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Хамула А.С. у судове засідання не з`явилася, про день та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріалицивільної справита матеріалиспадкової справи№399/2022 після смерті ОСОБА_4 , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.04.1949 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_2 , актовий запис №686 (а.с.21).

Від шлюбу в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилися двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , виданим 03.02.1977 року Амур-Нижньодніпровським відділом записів актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис №149 (а.с.23).

ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданою 13.02.1978 року Амур-Нижньодніпровським відділом записів актів громадянського стану м. Дніпропетровська, актовий запис №227 (а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 25.06.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції міста Дніпропетровська, актовий запис №1141 (а.с.25).

Відповідно до листа Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 07.10.2022 року №7676, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить: 1/3 частка ОСОБА_4 , на підставі договору довічного утримання від 24.01.2008 року, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий №2-167; 1/3 частка ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.11.2007 року, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий №2-1806; 1/3 частка ОСОБА_6 , на підставі договору дарування від 15.11.2007 року, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий №2-1743 (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 , виданим 29.01.2022 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №244 (а.с.26).

Після смерті тітки відкрилася спадщина, що складається із 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Однак, спадкова справа після померлої не відкривалася, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується відповіддю державного нотаріуса Четвертої державної нотаріальної контори Писарєвої Н.С. від 23.08.2023 року №2471 (а.с.114).

Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 залишилась баба позивача - ОСОБА_4 , яка фактично прийняла спадщину, однак не встигла оформити свої спадкові права, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_6 , виданим 04.05.2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №1077 (а.с.27).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається із 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

17.05.2022 року позивач звернулися до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.67).

Утім, постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. від 30.03.2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Відмова мотивована неможливістю визначення місця відкриття спадщини та кола спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки відомості про зареєстроване місце проживання спадкодавця відсутні (а.с.4).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2024 року позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено частково, а саме:

-встановлено факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , разом зі спадкодавцем - його бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини;

-визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після його баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.16-19).

Відповідно до даних спадкової справи 399/2022 спадкоємцем померлої є її онук ОСОБА_1 , який прийняв спадщину в установленому законом порядку.

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У той же час, ч. 5 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно з матеріалами спадкової справи №399/2022, заведеної після смерті ОСОБА_4 , крім позивача інші спадкоємці, які віднесені до черговості за законом, відсутні.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд також звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому вважає визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по справі суд вважає покласти на рахунок сторони, що їх понесла.

Керуючись ст.ст. 328, 331, 392, 1216-1218, 1258, 1265, 1268, 1276, 1297 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ 26510514, місцезнаходження за адресою: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко