Рішення № 124130787, 06.11.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5314/24

Провадження №2-а/639/58/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кобзар І.І.,

представника позивача - Яковенка Є.М.,

представника відповідача - Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції адміністративну справуза адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

29.08.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ольховик-Красільнікова Л.П. звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипро визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в тому числі просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 065828 від 19.08.2024 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката у випадку його залучення.Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, щозгідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 065828 від 19.08.2024 року о 15 год. 05 хв., в Харківській області селищі Пісочин, шосе Полтавське, буд. 273 ОСОБА_1 керував транспортним засобом FordTransitд.н. НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом м. Харків - м. Дніпро і при цьому не мав схему маршруту руху транспортного засобу, погоджену з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушив вимоги п. 2.1.г ПДР України, ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КУпАП. Згідно постанови ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 коп.Власником транспортного засобу FORD TRANSIT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є мешканка Харківської області ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Позивач здійснював одноразове перевезення автомобіля «FORD TRANSIT»,державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і не здійснював регулярних(нерегулярних) перевезень пасажирів, доказів цього не встановлювалось,викладені у оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності. При цьому позивач є водієм транспортного засобу, про що зазначено і в постанові про адміністративне правопорушення. Відтак, інспектор неправомірно визнав винним позивача у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 140 КУпАП,оскільки позивач не є суб`єктом правопорушення, яке ставиться йому увину, а тому, відповідно, відсутні подія й склад вказаного адміністративногоправопорушення, що є окремою підставою для задоволення позову.Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення посправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпекидорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №065828 від 19.08.2024 року не відповідає вимогам закону, оскільки винесеназ порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи проадміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимихдоказів, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 05.09.2024 року позивачем вказані недоліки були усунуті та ухвалою суду від 06.09.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.Призначено судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.09.2024 року клопотання представника позивача - адвоката Яковенка Євгена Миколайовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №639/5314/24за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача - Яковенку Євгену Миколайовичу, який зареєстрований у системі «EasyCon» за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1

16.09.2024 року на адресу суду за вх. №22954 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Федюка Д.В. надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовитиз тих підстав, що19.08.2024 о 15 годині 12 хвилин за адресою шосе Полтавське, поблизу будинку НОМЕР_4, в селищі Пісочин, було виявлено рух транспортного засобу «FordTransit»,реєстраційний номер НОМЕР_1 .Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач - ОСОБА_1 , представився, пояснив причину застосування превентивнихполіцейських заходів, а також довів до відома позивача нормативно-правові акти, напідставі яких застосовуються такі заходи.На підставі пункту другого частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2.1. та 2.4Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету МіністрівУкраїни №1306 від 10.10.2001 року, інспектором було висунутовимогу до позивача про пред`явлення документів, що посвідчують його особу тавідповідне право, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію натранспортний засіб, а також враховуючи, що позивач керував транспортним засобом,що використовувався як маршрутний, для перевезення пасажирів, то буловитребувано для пред`явлення також схему маршруту та розклад руху, що погодженіз уповноваженим підрозділом Національної поліції.Позивачем було надано вищевказані документи, окрім схеми маршруту та розкладуруху, що погоджені з уповноваженим підрозділом Національної поліції, з поясненням, щоостанніх немає.Інспектор встановив, що дана подія має цілісний склад адміністративногоправопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку дорозгляду справи.Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись статями 279,280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративнеправопорушення за частиною другою статті 140 КУпАП.Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені статтею 63Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що позивачем було поставленовласний підпис в графі № 8 оскаржуваної постанови.В ході розгляду справи позивач надав усні пояснення, які інспектором було оцінено вході розгляду справи, будь-яких клопотань позивач не заявляв.За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279,280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративногоправопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КУпАП, тому була винесена постанова серії ББА № 065828.При винесенні цієї постанови інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП,Законом України «Про дорожній рух» та Законом України «Про автомобільнийтранспорт», в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєне водієм, атому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального тапроцесуального права. У зв`язку з вищевказаним, представник відповідача вважає, що позовна заява позивача щодо скасуванняпостанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ББА № 065828 винесенау відповідності до норм чинного законодавства.В свою чергу, як вбачається з відеозапису, деякі пасажириповідомляли, що заплатили за проїзд по маршруту Харків-Дніпро від 270 до400 гривень, що вже самостійно свідчить про неможливість вважати такіперевезення нерегулярними.В свою чергу про регулярність пасажирських перевезень на транспортному засобіFordTransit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідчить систематичність притягненнядо адміністративної відповідальності різних водії за частиною другою статтею 140КУпАП.

Отже, під часрозгляду справи інспектор з`ясував, що позивач вчинив адміністративнеправопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього увчиненні правопорушенні, а також з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Зазначене відповідає висновкам, які міститься в постановіВерховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження№К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року справа№826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

В судовому засіданні 06.11.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - Яковенко Є.М. надав вступне слово, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Федюк Д.В. надав вступне слово, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, відеозаписи, надані учасниками справи, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з постанови від 19.08.2024 року серії ББА №065828 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 19.08.2024 року о 15 год. 05 хв., в Харківській області с. Пісочин, шосе Полтавське, буд. 273 ОСОБА_1 керував транспортним засобом FordTransitд.н. НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом м. Харків - м. Дніпро, при цьому не мав схеми маршруту руху транспортного засобу, погодженої з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушив вимоги п. 2.1.г ПДР України, ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КУпАП. Згідно постанови ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 коп. Так, у п. 7 вищевказаної постанови зазначається, що до постанови додається відео з бодікамери БК №472877/467807.ОСОБА_1.отримана копія постанови та поставлено підпис про те, що права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП йому роз`яснені(а.с. 11, 51).

Між тим, як вбачається з тексту постанови та матеріалів справи, власником транспортного засобу «FORD TRANSIT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.8,11,51).

Судом також досліджено додане до відзиву через підсистему «Електронний суд» відеоз нагрудної камери інспектора з фіксацією подій, які мали місце 19.08.2024 року та стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також відео процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, з відео вбачається, що 19.08.2024 року приблизно о 15 годині 12 хвилин за адресою шосе Полтавське, поблизу будинку НОМЕР_4, в селищі Пісочин, було виявлено рух транспортного засобу «FordTransit», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач - ОСОБА_1 . Інспектором було з`ясовано, що водій не є власником вказаного транспортного засобу. Між тим відео не має цілісного вигляду, складається з окремих змонтованих частин, при цьому майже все відео стосується процедури складання протоколу щодо позивача і відібрання від нього пояснень за іншим складом правопорушення і лише наприкінці відеозапису зафіксовано ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою. Отже на відео відсутня процедура розгляду справи, за результатами якої складено оскаржувану постанову.

Разом з відзивом на позов, представником відповідача долучені письмові ОСОБА_3 від 19.08.2024 року, які були відібрані інспектором патрульної поліції при розгляді іншої адміністративної справи, вказані пояснення також зафіксовані на відеозапису, залученому відповідачем до матеріалів справи (а.с. 62).Між тим суд не бере до уваги вказані пояснення та відео як докази у даній справі, оскільки на такі докази відсутнє посилання в оскаржуваній постанові і взагалі вказані докази були зібрані при складанні протоколу і пдготовки до розгляду іншої адміністративної справи за іншим складом правопорушення, що визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Факт складання постанов від 21.05.2024 року тавід 14.08.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_4 , який здійснював міжміські перевезення на тому ж транспортному засобі «FORD TRANSIT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ,жодним чином не впливають на підстави адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 , які підлягають самостійному доведенню (а.с. 44).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Разом з тим, правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга і третя статті 140. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За змістом п. 2.1 (г) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів».

Відповідно до ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать, зокрема забезпечення безпеки дорожнього руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; погодження маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 2 ст.140 КУпАП передбачена відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Системний аналіз положень ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП свідчить про те, що наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення підлягають доказуванню передбаченим законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, постанова у справі повинна бути законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів вбачається, що підставою для прийняття співробітником поліції оскаржуваної постанови серії ББА № 065828 від 19.08.2024 рокупро притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.140 КУпАП стало порушення позивачем вимог п. 2.1 г ПДР, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух».

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Вимогами п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним у надання послуг з перевезення пасажирів, здійснення регулярних спеціальних перевезень за відсутності паспорту маршруту руху, погодженого з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

За змістом п.1.10 ПДР маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.

Підставою для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП є, зокрема порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Позивач стверджує про те, що він не порушував вимог п. 2.1 г ПДР, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та не здійснював регулярні пасажирські перевезення.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.

За змістом положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, відповідно до яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій автобуса зобов`язаний, зокрема мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

Положеннями п.2.1 (г) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів».

Отже із системного аналізу законодавства, яке регулює здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, слідує, що погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування покладається на перевізника.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 року за №278.

Так, відповідно до п. 1.3 Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Водночас п.1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, визначено, що схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

Згідно з п. 2.12 Порядку паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Відповідно до п.2.13 Порядку затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником; затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху); затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.

Отже аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок погоджувати паспорт маршруту з уповноваженим підрозділом НПУ в залежності від виду перевезень покладається на «перевізника», «замовника послуг» та «організатора перевезень».

Викладене свідчить про те, що погодження з уповноваженим підрозділом НПУ, з-поміж іншого, здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів покладається саме на посадових осіб (власника ТЗ), а не на позивача, як водія транспортного засобу.

Слід зазначити, що суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 140 КУпАП можуть бути посадові особи, суб`єкти господарювання та громадяни, які самостійно здійснюють пасажирські перевезення за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачОСОБА_1 не є передбаченим законом суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, а тому, відповідно, відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що власником транспортного засобу є інша особа - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яка не є автомобільним перевізником в розумінні положень чинного законодавства України, оскільки не надає послуги з перевезення та не отримувала відповідну Ліцензію, оскільки протилежних обставин не доведено відповідачем під час розгляду справи.

Отже аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, в діях позивача.

Належних та допустимих доказів вчинення позивачемОСОБА_1 адміністративного правопорушення для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 140 КУпАП з дотриманням визначеної законом процедури, відповідач не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, одночасна вимога про визнання протиправною оскаржуваної постанови є неналежним способом захисту його прав, отже в цій частині позов задоволенню не підлягає, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є саме скасування оскаржуваної постанови.

Стягуючи судові витрати, суд виходить з положень ч.1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у зв`язку із частковим задоволенням позову, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 605,60 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 139, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 065828 від 19.08.2024 року, винесену Інспектором ВБТР у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.,справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ:40108646, адреса: 02000, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повне рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя Н.В. Баркова