Рішення № 124128654, 16.04.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18752/23

Провадження № 2/761/2529/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з даним позов, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 19.11.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0988821564/1 та отримання кредиту згідно заявки анкети на умовах пропозицій (оферти) на укладання електронного Договору позики №3346091 від 19.11.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику картковий рахунок, з лімітом в розмірі 4 400,00 грн., в межах строку дії Договору 36 місяців, зі сплатою відсотків за один календарний день на суму фактичного залишку 1,75 % та 638,75% річних. 11.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс»» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договором позики №0988821564/1 від 19.11.2020, що укладений між ТОВ «Фнфінанс» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним за Договором позики №0990393884 від 10.01.2023, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . У порушення умов договору останній свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 10.05.2023 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить - 119822,67 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 399,97 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 115 422,70 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0988821564/1 від 19.11.2020 в сумі 68 540,97 грн., понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.10.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

У судове засідання сторони не з`явились.

Директор ТОВ «Коллект Центр» у прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи належним чином у встановлений Законом порудку, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату в адресу суду не надходило.

Судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.

Встановлено, що 19 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0988821564/1.

Згідно з яким Товариство надало відповідачу кредит для власних потреб у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках до Договору.

ОСОБА_1 здійснив дії спрямовані на укладання Договору шляхом підписання Пропозиції (оферти) та заповнення заявки на сайті Позикодавця та її підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також зазначення реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому ТОВ «Інфінанс» було перераховано грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, що підтверджується квитанцією за сплату №72932100 від 19.11.2020.

Підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з Правилами викладеними на веб-сайті Позикодавця, проектом Договору та погоджується з ними (п. 7.1 Договору).

Згідно з умовами Договору відсоткова ставка склала 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%.

11.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за Договором, що укладений між Позикодавцем та ОСОБА_1 .

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідача за Договором ТОВ «Коллект Центр», що підтверджується наявним у матеріалах справи Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, а також реєстром боржників.

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що зчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання за Договором, відповідачем не виконані.

Заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.05.2023 складає суму 119 822,67 грн (в т.ч. 4 399,97 грн. основний борг (тіло кредиту), 115 422,70 заборгованість по відсоткам).

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 68 540,97 грн. (в т.ч. 4 399,97 грн. основний борг (тіло кредиту), 64 141,00 грн. заборгованість по відсоткам).

Будь-яких доказів належного виконання умов договору та спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідачем не надано доказів на спростування наявної забогованості та її розміру.

Не було отримано таких відомостей і під час розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором у сумі 68 540,97 грн. (в т.ч. 4 399,97 грн. основний борг (тіло кредиту), 64 141,00 грн. заборгованість по відсоткам) підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» просить суд про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, уповноважений представник позивача надав суду: договір №02-01/2023 про надання правової допомоги від 28.04.2023 року укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», Витяг з Акту №2 з детальним описом робіт, платіжну інструкцію №0370700000, заявку на надання юридичної допомоги №85 від 28.04.2024, які свідчать про сплату позивачем представнику гонорару.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачами в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.

Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за можливе задовольнити вимогу щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» таких витрат у розмірі 9 000 грн. 00 грн.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 207, 526,530, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ:44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3 офіс 306) суму заборгованості за Договором позики №3346091 від 19.11.2020 в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0988821564/1 в розмірі 68 540,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ:44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3 офіс 306) судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ:44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3 офіс 306) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: