Ухвала суду № 124128633, 09.02.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35081/16-ц

Провадження № 4-с/761/9/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючог судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця

Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

Бойко Марії Дмитрівни щодо нездійснення заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»; Зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Марію Дмитрівну або іншого державного виконавця у провадженні ВП НОМЕР_1 усунути порушення шляхом здійснення заходів примусового виконання рішення № 761/35081/16-ц, передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Скарга мотивована тим, що згідно з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Державний виконавець Бойко М. Д. не наклала штраф на боржника, хоча акт, який вона склала не містить інформації про виконання боржником рішення суду в повному обсязі. Демонструє свою упередженість на користь боржника, не професійність та заангажованість при складанні акту державного виконавця та інших процесуальних документів, що суперечить інструкції та роз?ясненням Міністерства Юстиції від лютого місяця 2019 р, що обов?язкові до виконання. Отже, свідчить про те що дії державного виконавця направлені виключно на захист інтересів боржника що прямо суперечить ЗУ про «Виконавче провадження», інструкції в яких говориться про те що « Державний виконавці повинні враховувати, що рішення вважатиметься виконаним у разі дотримання боржником в повному обсязі визначеного судовим рішенням порядку спілкування з дитиною, натомість, у разі якщо відбувається перешкоджання боржником дотриманню встановленого порядку та графіку побачень з дитиною, то державний виконавець повинен застосувати заходи передбачені Законом» , оскільки дані порушення містять систематичний характер скаржник звернувся із скаргою з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду.

У судове засідання скаржник та його представник не з`явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представник Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1291 Конституції Українизакріплено обов`язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п.9 ч.1ст.129 Конституції України.

Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження`визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження`заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Встановлено, що на виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києв) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/35081/16 від 05.08.2019, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері: щовіторка та щочетверга від 08:00 до 20:00, перша та третя субота місяця від 10:00 суботи до 20:00 неділі; два тижні відпочинку влітку батька з дитиною за погодженням з матір`ю, зобов`язавши ОСОБА_1 забезпечити денний сон ОСОБА_3 відповідно до її медичних показань.

ОСОБА_1 у поданій скарзі вказує, що 18.08.2020, 27.08.2020, 19.11.2020, 22.12.2020, 30.03.2021, 25.05.2021, 08.06.2021, 22.06.2021 тобто загалом вісім разів відповідно до судового рішення, державним виконавцем не було вчинено всіх виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду.

Статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Так, відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (ізврахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Таким чином, державним виконавцем вживаються заходи, скеровані на фактичне виконання рішення суду, що підтверджуються актами 11.08.2020, 27.08.2020, 22.12.2020, 30.03.2021, 25.05.2021, 22.06.2021 які містять в собі інформації щодо належного виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва.

Лист-підтвердження заступника голови Шевченківського районного в м. Києві Державної адміністрації Чуздюк О. №17 кц від 21.04.2021 та №21кц від 04.06.2021 міститься інформація, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва не виконується належним чином.

Отже доказів про вживання державним виконавцем заходів, скерованих на виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК 2004 року, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, меж дозволеного втручання та балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про те, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 258-261, 351-354, 447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойко Марії Дмитрівни у виконавчому провадженні НОМЕР_3 від 23.06.2020, яка полягає у невиконанні виконавчих дій, передбачених частинами першою-четвертою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, встановленому рішенням суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя