Рішення № 124128117, 19.11.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5521/24

Провадження № 2/761/5632/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 22 477,29 грн., з яких 10 203,12 грн. - сума боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, 11 272,03 грн. - збитки від інфляції, 1 002,14 грн. - 3% річних, а також судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Столичний комфорт» надає послуги з обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, однак за період часу з 21.2014 по 30.04.2017 не сплачує вартість наданих позивачем послуг, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 477, 29 грн.

Провадження у справі відкрито 03.06.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про слухання справи за їх відсутності.

Відповідач повідомлений належним чином про причини неявки суду не повідомив, клопотання від нього про відкладення судового засідання на іншу дату в адресу суду не надходило, правом на відзив не скористався.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як убачається з матеріалів справи, обслуговуючою компанією будинку за адресою АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт».

За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2024 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (копія Витягу наявна в матеріалах справи).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-VІ від 24.06.2004 р. передбачалось право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідав визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції Закону № 2189-VІІІ від 09.11.2017 р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 р. № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Договірні відносити між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» та ОСОБА_1 підтверджується договором №6-106 від 28.01.2014 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання укладений та Договором №6-106 від 28.01.2014 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які містяться в матеріалах справи.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. ст. 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Судом встановлено, що за період з 21.01.2014 по 30.04.2017 відповідачка своєчасно не вносить плату за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 10 203,12 грн., яка підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період:30.11.2012 -02.02.2024 про наявність/відсутність заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги від 02.02.2024 (копія Довіки та Акту наявні в матеріалах справи).

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ураховуючи порушення відповідачкою виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачки на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку в розмірі - 11 272,03 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 1 002,14 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У спростування вищенаведеного будь-яких доказів відповідачкою суду не надано.

За викладених обставин суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що визначено ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача не подано доказів сплати витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача виконано не було.

З огляду на наведене вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на правову допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 625, 629, 612, 901, 903 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, офіс 6) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом у період з 21.01.2014 по 30.04.2017 у розмірі 10 203,12 грн., збитки від інфляції 11 272,03 грн., 3% річних 1 002,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, офіс 6) сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду складено 19 листопада 2024 року.

Суддя: