Рішення № 124120932, 27.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2024 р. № 400/12173/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника заявника Зайцевої А.М., за правилами провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву

Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 23.12.2024 року № 1/14-29-07-07,ВСТАНОВИВ:

24.12.2024 о 12-48 год Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі Управління або заявник), на підставі пункту 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, звернулося до суду із заявою про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ).

Ухвалою від 24.12.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її розгляд на 26.12.2024 (13-00 год). Цією ж ухвалою суд встановив строк для подання відзиву 26.12.2024 до 10 год.

Про дату, час і місце розгляду справи Управління і ФОП ОСОБА_1 були повідомлені належним чином (частина друга статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).

26.12.2024 о 13-00 год до суду надійшов відзив, в якому ФОП ОСОБА_1 просила заяву Управління залишити без розгляду на підставі частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судове засідання ФОП ОСОБА_1 не прибула, представника не направила. Ці обставини не є перешкодою для розгляду справи (частина третя статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою від 26.12.2024 суд відмовив у задоволенні заяви Управління про виклик свідків.

В судовому засіданні представник Управління заяву підтримала.

Як встановлено судом, 23.12.2024 о 15-55 год керівник Управління прийняв рішення № 1/14-29-07-07 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_2 (далі Рішення). Підставою для Рішення вказаний підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, відповідно до якого адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, і може бути застосований, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Рішення було надіслано ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 3 розділу IV «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, далі Порядок № 632), що підтверджується відповідним фіскальним чеком.

У Рішенні вказано, що обставина для застосування арешту підтверджується атом про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки від 18.12.2024 № 1511/14-29-07-07/ НОМЕР_1 (далі Акт).

Згідно з абзацом першим пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, подану після закінчення цього строку, суд залишає без розгляду.

На думку ФОП ОСОБА_1 , Управління строку, що встановлений частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, не дотрималося.

Так, у відзиві вказано, що Акт було складено 18.12.2024, тому до суду Управління мало звернутися не пізніше 19.12.2024. Також ФОП ОСОБА_1 вказала, що Рішення було прийнято з порушенням строку.

Суд відповідні доводи відхилив.

Ані Податковим кодексом України, ані Порядком № 632 не встановлені строки для накладення арешту на майно (прийняття відповідного рішення).

Як вказано вище, обставиною, що зумовлює звернення до суду, є застосування арешту (а не виникнення підстав для його застосування), оскільки контролюючий орган звертається саме з метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

При визначенні того, з якою подією пов`язаний початок відліку строку, встановленого частиною другою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд врахував висновки Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.06.2020 у справі № 280/2993/19, - «… відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна …».

Відповідно, суд визнав, що заяву Управління подало в межах встановленого строку, тому підстави для залишення її без розгляду відсутні.

Судом встановлено, що 16.12.2024 керівник Управління видав наказ № 1728-п «Про проведення фактичної перевірки» (далі Наказ). Згідно з Наказом, працівники Управління мали з 18.12.2024 протягом 10 діб провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення діяльності з питання здійснення платником податків за період з 01.01.2022 розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Правомірність Наказу (наявність законних підстав для проведення перевірки), його належне оформлення ФОП ОСОБА_1 у відзиві не заперечила.

17.12.2024 працівникам Управління (головному державному інспектору відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Управління Дмитру Чередниченку і головному державному інспектору відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Управління Марині Нешкумай) були видані направлення на перевірку (№ 3037/14-29-07-10 і № 3038/14-29-07-10 відповідно).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідність направлень вказаним вище вимогам ФОП ОСОБА_1 у відзиві не заперечила. Як вказано вище, відмова платника податків (особи, яка фактично проводить розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, не дозволяється.

В абзацах першому третьому пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України вказано, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з Актом, продавець ФОП ОСОБА_1 . ОСОБА_2 «… відмовилась від проведення перевірки в усному порядку не зазначивши причину …». Від підпису Акта ОСОБА_2 відмовилася. На виконання вимог абзацу третього пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи Управління 18.12.2024 склали «Акт відмови від підписання та отримання акту про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення фактичної перевірки» (№ 1512/14-29-07-07/ НОМЕР_1 ).

У відзиві ФОП ОСОБА_1 вказала, що «… жодних документів ревізорами не складалося на місці перевірки. На підпис та ознайомлення продавцю ніяких документів теж не надавалося …». ФОП ОСОБА_1 зазначила, що «… ревізори зробили закупку, попросили чек, який видано із затримкою по технічним причинам, повідомили що це і є перевірка касової дисципліни. Уточнили данні ФОП та продавця і пішли …». Ці обставини, на думку ФОП ОСОБА_1 , спростовують твердження Управління про те, що станом на 18.12.2024 фактична перевірка не була розпочата. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зауважила, що акти 18.12.2024 були складені без залучення сторонніх незацікавлених осіб.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

ФОП ОСОБА_1 не подала до суду доказів на спростування інформації, що викладена в актах від 18.12.2024, які, відповідно до статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, суд визнав належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявності підстави для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

Доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що у складенні відповідних актів мали брати участь сторонні незацікавлені особи, суд відхилив, як такі, що не узгоджуються зі змістом пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.

Суд зауважив, що в Акті відсутні відомості про перебування 18.12.2024 за відповідною адресою безпосередньо ФОП ОСОБА_1 , тому суд не врахував викладену в відзиві інформацію про певні події (фактичні обставини), в яких ФОП ОСОБА_1 участі не брала, про непред`явлення ОСОБА_2 посадовими особами Управління документів, зазначених у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, про ненадання ОСОБА_2 . Акта, про проведення ОСОБА_2 розрахункової операції тощо.

Суд встановив, що доданими до заяви доказами підтверджується наявність підстав для прийняття 23.12.2024 керівником Управління Рішення, тому дійшов висновку про задоволення заяви.

Суд зазначає, що пунктом 94.11 статті 94 Податкового кодексу України платнику податків надано право оскарження (в адміністративному або судовому порядку) рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна.

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на Управління.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241 246, 250, 255, 283, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 44104027) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що був застосований рішенням керівника Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2024 № 1/14-29-07-07.

3. Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата та час складення повного судового рішення 09 год 30 хв 27.12.2024.

Суддя В.В. Птичкіна