Рішення № 124118247, 27.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 рокуСправа №160/22255/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон Анни Олегівни, розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 16.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію позивачу періодів роботи, вказаних в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та скасувати Рішення №047050016139 від 04.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014 роки та призначити пенсію з моменту звернення - з 06.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зараховано до страхового стажу при призначенні пенсії спірні періоди її роботи попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки. Вважає протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та просить його скасувати, зобов`язавши відповідача призначити пенсію за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі.

13 вересня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Вказує на те, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі, оскільки в наданій позивачем архівній довідці прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Період по догляду за дитиною до трирічного віку не зараховано, оскільки не була надана довідка про отримання відповідної допомоги в органах УСЗН. Відповідач також зазначив, період роботи у колгоспах підтверджується відповідними документами (трудова книжка колгоспника, архівні довідки), із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання, тощо. З огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу відповідач відмовив у призначенні дострокової пенсії на підставі ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.09.2023 ОСОБА_1 вперше звернулася до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії у відповідності до п.3) частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 №047050016139 відмовлено позивачу в призначенні пенсії, зокрема, у зв`язку із недостатністю страхового стажу. З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 вбачається, що до страхового стажу не зараховано трудову книжку позивачки № НОМЕР_2 від 25.11.1991, оскільки на титульній сторінці невірно зазначено прізвище позивачки та неповністю вказана дата її народження.

Не погодившись з таким рішенням позивачка звернулася до суду з позовом про зобов`язання відповідача зарахувати наступні періоди роботи, вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 : з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/29596/23 позов задовлено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.09.2023 №047050016139 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06.09.2023, з урахуванням записів в трудовій книжці позивачки.

У позовних вимогах щодо зарахування конкретних періодів роботи, вказаних у трудовій книжці, відмовлено, оскільки відповідачем при прийнятті рішення не надавалася оцінка записам цієї трудової книжки.

На виконання рішення суду у справі №160/29596/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було повторно розглянуто заяву позивачки та відмовлено у призначенні їй пенсії на підставі п.3) частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відмова у призначенні пенсії мотивована незарахуванням до стажу наступних періодів роботи, зокрема:

-період роботи в колгоспі з 26.01.1991 по 04.02.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.11.1991, оскільки в архівній довідці №508-к від 20.10.2021 зазначене прізвище ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 ;

-догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 27.07.2004, оскільки не було надано довідку про отримання позивачем відповідної допомоги в органах УСЗН.

Вік позивачки на момент звернення вперше (вересень 2023 року) за призначенням пенсії становив 52 роки 02 місяці 01 день.

Після перегляду пенсійної справи, з урахуванням рішення суду у справі №160/29596/23, страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 10 місяців 23 дні з необхідних 15 років.

В матеріалах справи міститься також копія трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , до якої внесено наступні записи щодо трудової діяльності позивачки:

-запис №1 від 26.01.1991 про прийом в члени колгоспу ХХ з`їзду КПСС;

-запис №2 перейменування колгоспу в КСП «Світлогірське»;

-запис №3 від 04.02.1998 про звільнення з роботи за власним бажанням;

-запис №4 від 16.11.1999 про прийняття позивачки на роботу в КСП «Світлогірське»;

-запис №5 від 22.05.2000 про звільнення за власним бажанням;

-запис №6 від 25.05.2000 про прийом на роботу дояркою;

-запис №7 (без дати) про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 12.10.2001 по 27.07.2004;

-запис №8 від 27.07.2004 про звільнення з роботи за власним бажанням;

-запис №9 від 22.12.2013 про призначення виплати по безробіттю (перебування в центрі зайнятості);

-запис №10 від 15.09.2014 про припинення виплати по безробіттю (перебування в центрі зайнятості).

Також, в наданій трудовій книжці міститься інформація щодо встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі в 1990, 1991, 1994-1999 роках та результатів його виконання ОСОБА_1 .

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії та у зв`язку із нерахуванням до стажу періодів роботи в колгоспі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.

Відповідно до п.3) ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.

Відповідачем не заперечується те, що позивачка народила п`ятьох дітей, на підтвердження чого в матеіралах справи містяться відповідні сводоцтва про народження дітей.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла 50-річного віку.

Натомість, спірні правовідносини виникли у зв`язку із відмовою Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивачки зазначені в трудовій книжці періоди роботи: з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 від 25.11.1991, ОСОБА_1 :

-26.01.1991 прийнята в члени колгоспу ХХ з`їзду КПСС (запис №1);

-з 16.11.1999 прийнята на роботу в КСП «Світлогірське»;

-22.05.2000 звільнена з КСП «Світлогірське» за власним бажанням;

-25.05.2000 прийнята на роботу дояркою в ТОВ СП «Юніком-Агро»;

-з 12.10.2001 по 27.07.2004 - перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років;

-27.07.2004 - звільнена з роботи за власним бажанням з ТОВ СП «Юніком-Агро»;

-22.12.2013 - призначення виплати по безробіттю (перебування в центрі зайнятості);

-15.09.2014 - припинення виплати по безробіттю (перебування в центрі зайнятості).

Також, в наданій трудовій книжці міститься інформація щодо встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі в 1990,1991, 1994 -1999 роках та результатів його виконання ОСОБА_1 .

Також, як встановлено судом, позивачка надала відповідачу до заяви про призначення пенсії архівну довідку Комунального закладу «Трудовий архів» від 20.10.2021 №508-К про відпрацьовані вихододні ОСОБА_1 в колгоспі ім. ХХ з`їзду КПРС, КСП «Світлогірське» Криничанського району Дніпропетровської області за період з 01.01.1990 по 01.07.2000.

Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача та наявній архівній довідці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві.

Відповідач у спірному рішення не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці та архівній довідці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.

Натомість, як вбачається зі спірного рішення, відповідач навів обґрунтування незарахування до страхового стажу виключно періоду роботи позивача в колгоспі з 26.01.1991 по 04.02.1998. Зокрема, відповідач вказав в якості підстави незарахування невідповідність прізвища « ОСОБА_2 », зазначеного в архівній довідці №508-к, тому, яке зазначено в паспорті « ОСОБА_3 ».

З приводу цього суд зазначає.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Невідповідність прізвища в архівній довідці, на переконання суду, пояснюється виключно орфографічною помилкою, допущеною при перекладі прізвища з російської мови на українську.

Так, в трудовій книжці прізвище записано російською мовою « ОСОБА_2 », про що зазначено по тексту в кінці архівної довідки.

Натомість, в паспорті прізвище зазаначено українською мовою ОСОБА_3 .

Відтак, у суду відсутні сумніви з приводу того, що зазначені в архівній довідці від №508-к данні стосуються трудової діяльності позивачки.

Щодо незарахування відповідачем періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 27.07.2004 до страхового стажу позивача.

Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області зазначило в оскаржуваному рішенні, що до страхового стажу не зараховано період з 01.01.2004 по 27.07.2004, оскільки позивачем не було надано довідку про отримання позивачем відповідної допомоги в органах Управління соціального захисту населення.

Суд вбачає такі доводи необґрунтованими з огляду на те, що в трудовій книжці міститься запис №7 (без дати) про надання позивачці відпустки по догляду нею за дитиною до трьох років з 12.10.2001 по 27.07.2004.

Натомість, наявність сумнівів, пов`язаних з перебуванням позивачки у відпустці по догляду за дитиною, не є достатньою підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування стажу, оскільки частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку орган пенсійного фонду мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за оскаржуваний період шляхом запиту необхідної інформації в органах Управління соціального захисту населення.

Однак, відомостей стосовно затребування у Управління соціального захисту населення таких відомостей матеріали справи не містять.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у період з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необґрунтовано та безпідставно не врахувало до страхового стажу позивача періоди роботи з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 04.04.2024 - 14 років 10 місяців 23 дні, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014, включаючи зазначені в оскаржуваному рішенні, загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 06.09.2023 (дата першого звернення за призначенням пенсії) становить понад 15 років, відтак, позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до п.3) частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047050016139 від 04.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірний період роботи та призначити пенсію, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи та призначити пенсію є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Так, згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Таким чином, саме ГУ ПФУ в Запорізькій області має здійснити зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача та здійснити призначення пенсії позивачу.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу спірних періодів роботи та призначення пенсії слід відмовити.

Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014 та призначити позивачу пенсію на підставі п.3) частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №047050016139 від 04.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, ідентифікаційний код: 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) періодів роботи з 26.01.1991 по 04.02.1998, з 16.11.1999 по 22.05.2000, з 25.05.2000 по 27.07.2004, з 22.12.2013 по 15.09.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, ідентифікаційний код: 20490012) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком з моменту звернення - з 06.09.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, ідентифікаційний код: 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон