Ухвала суду № 124118195, 27.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 грудня 2024 р.Справа №160/34227/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення адміністративного позову у справі №34227/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ:

26 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача: Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №076197 від 20.11.2024 року у розмірі 17000,00 грн, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно позивача.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №076197 від 20.11.2024 року, винесеної Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн та заборонити Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №076197 від 20.11.2024 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що відповідно до акту перевірки від 24.10.2024 №355824, на підставі якого прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.11,2024 р. №076197, перевізником є ФОН ОСОБА_2 ; під час перевірки інспектору пред`являлися товарно-транспортні накладні на вантаж (містяться в додатках до позовної заяви), в яких перевізником вказана ФОН ОСОБА_2 .

В той же час постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу було винесено відносно позивача.

Отже, без сумніву, виявлене у акті порушення стосується не позивача, а фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , оскільки саме остання зазначена в ТШ та в акті перевірки як перевізник вантажу.

Позивач вважає, що вказану обставину належить з`ясувати під час розгляду справи по суті та визначити, чи має місце помилка, описка тощо, чи дійсно до відповідальності притягнуто не ту особу, щодо якої проведено перевірку.

Проте, оскільки зазначені обставини вказують на ймовірність того, що у спірних правовідносинах позивач не є особою, щодо якої здійснювалася перевірка, проте на нього накладено штраф, потенційне стягнення штрафу з позивача, за існуючих обставин, може покласти на нього надмірний тягар по вчиненню дій з повороту виконання рішення та/або повернення сплаченого штрафу у разі постановленя рішення на його користь.

На думку позивача, в подальшому, у разі задоволення позову, рішення суду не матиме очікуваних позивачем юридичних наслідків, оскільки скасована в судовому порядку постанова №076197 від 20.11.2024 року фактично буде виконана. Відповідно ефективність захисту прав позивача, без вжиття заходів забезпечення позову, значно знижується, що призведе до необхідності вжиття додаткових заходів щодо повернення суми стягнутого штрафу з Державного бюджету.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Згідно із ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником не надано до суду будь-яких доказів наявності очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладнення їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.

Заявником не надано до суду доказів, що оскаржувана постанова вже пред`явлена до примусового виконання та здійснюється стягнення за оскаржуваною постановою, а саме по собі прийняття відповідачем постанов про накладення штрафу не створює очевидної небезпеки правам позивача.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу не пред`явлена відповідачем до відділу примусового виконання рішень та за ними не здійснюється стягнення, що в подальшому могло б призвести до істотного ускладнення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (повернення стягнутих коштів), за захистом яких він звернувся.

При цьому суд звертає увагу, що в цьому випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення» може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд не встановив, а позивач не надав докази на підтвердження наявності жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Факти протиправності винесення оскаржуваної вимоги потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявник не довів, що у разі незабезпечення позову - це істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стосовно вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти дії щодо звернення до державної виконавчої служби (приватного виконавця) щодо примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, то така є передчасною та такою, що суперечить засадам судочинства, на яке покладено захищати лише порушені права та інтереси.

Таким чином, позивач не довів наявності у заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

З огляду на зазначене вище суд зробив висновок, що відсутні передбачені ч.1 ст.150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук