Рішення № 124111950, 11.12.2024, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8828/24

Провадження №2/367/5238/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Горбачової Ю.В.,

за участі секретаря Музики Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь матеріали цивільної справи за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС», в інтересах якого діє представник Прима А.П., до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС», в інтересах якого діє представник Прима А.П., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,в якомупроситьстягнути з відповідача на користь позивача 11090,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.11.2020 року між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 72817а0кг, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ).

25.07.2021 року о 12:40 в м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, сталася дорожньо- транспортна пригода за участю: автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ), автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 (Відповідач), мотоцикла Lifan (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керував водій ОСОБА_4 , та автомобіля SUBARU (д.р.н. НОМЕР_4 ), яким керував водій ОСОБА_5 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований Позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 72817а0кг від 16.11.2020 року.

Позивач вказує, що згідно Довідки № 3021207393538353 про ДТП та Постанови Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2022 року (справа № 757/59410/21-п), дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3.6, 10.1, 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Згодом, страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АКХ2853258 від 10.08.2021 року та умов Договору страхування № 72817а0кг від 16.11.2020, розмір страхового відшкодування склав 11090,00 грн., які позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО згідно платіжного доручення № 807798 від 11.08.2021 року.

Розрахунок розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком наступний: 16490,00 грн. - 5400,00 грн. = 11090,00 грн., з яких: 16490,00 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ) згідно рахунку № 72 від 29.07.2021 року та Акту виконаних робіт № 34 від 07.09.2021 року; 5400,00 грн. - франшиза згідно Договору страхування № 72817а0кг від 16.11.2020 року.

Зауважує, що до ПрАТ «СК «АРКС» (правонаступника АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ»), перейшло право вимоги на отримання від винної особи ( ОСОБА_1 ) компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.07.2021 року о 12:20 в м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47.

Звертає увагу, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) застраховано не було (що підтверджується Довідкою № 3021207393538353 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо відсутності полісу щодо ТЗ MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 14.06.2023 року було направлено на адресу відповідача Претензію за вих. № СУ/009505/4-1, простим листом. Лист на адресу позивача не повертався, отже був отриманий. Однак з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року за позовом було відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ПАТ «СК «АРКС» у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 16 листопада 2020 року між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 72817а0кг, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_1 ) та встановлено розмір франшизи у сумі 5400,00 грн., що підтверджується копією договору.

25.07.2021 року о 12:40 в м. Київ, вул. Велика Васильківська, 47, сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , який скоїв зіткнення з мотоциклом Lifan, д.н.з. НОМЕР_3 , який в подальшому скоїв наїзд на автомобіль MERCEDES-BENZ, д.н.з., НОМЕР_1 , та автомобіль SUBARU, д.р.н. НОМЕР_4 , що підтверджується копією довідки НПУ від 21.05.2023 року № 3021207393538353 про ДТП.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2022 року у справі № 757/59410/21-п, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується копією постанови.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, не була застрахована, що підтверджується копією довідки НПУ від 21.05.2023 року № 3021207393538353 про ДТП та витягом з бази МТСБУ щодо ТЗ MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_2 .

25.07.2021 року власник транспортного засобу «MERCEDES-BENZ, д.н.з., НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, що підтверджується копією заяви.

Як вбачається з рахунку-фактури ФОП ОСОБА_6 № 72 від 29.07.2021 року та акту виконаних робіт (послуг) з технічного обслуговування і ремонту автомобіля № 34 від 07.09.2021 року, загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ, д.н.з., НОМЕР_1 , склала 16490,00 грн.

За наслідком розгляду вказаної заяви, ПрАТ «СК «АРКС», враховуючи рахунок-фактуру № 72 від 29.07.2021 року, було складено страховий акт № ARX2853258 від 10.08.2021 року, на підставі якого здійснено оплату відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ, д.н.з., НОМЕР_1 , у розмірі 11090,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 807798 від 11.08.2021 року.

Розмір суми виплаченого позивачем страхового відшкодування за страховим випадком був визначений із розрахунку: 16490,00 грн. - 5400,00 грн. = 11090,00 грн., з яких: 16490,00 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , 5400,00 грн. - розмір франшизи.

Таким чином, ПрАТ «СК «АРКС» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 11090,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, особа майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом також враховано, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки відрізняється від загальних підстав відповідальності тим, що передбачає її настання незалежно від вини заподіювача шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Керування автомобілем є діяльністю, пов`язаною з використанням джерела підвищеної небезпеки, а відповідач, як особа, яка здійснює керування, відповідає за шкоду, завдану іншому транспортному засобу незалежно від наявності або відсутності його вини. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України містить лише два виключення, які звільняють водія від відшкодування шкоди. Так, зокрема, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні ДТП відповідач не знаходився під впливом непереборної сили, як і не встановлено умислу водія іншого автомобіля на завдання шкоди своєму транспортному засобу.

Згідно зі ст. 108 ЗУ «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до наведених положень до страховика, в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

За нормою ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Отже, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ст.ст. 261, 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «СТРАХОВАКОМПАНІЯ «АРКС» перейшло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

За вказаних обставин, врахувавши, що саме до позивача перейшло право вимоги, відповідачем завдані збитки не відшкодовані, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 988, 993, 1166, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-79, 81, 82, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279-285, 354 ЦПК України, ст.ст. 4, 108 Закону України «Про страхування», суд

УХВАЛИВ:

Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС», в інтересах якого діє представник Прима А.П., до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) шкоду,заподіяну внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди у розмірі 11090 (одинадцять тисяч дев`яносто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користьПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГОТОВАРИСТВА «СТРАХОВАКОМПАНІЯ «АРКС»(кодЄДРПОУ 20474912,адреса:04070,м.Київ,вул.Іллінська,буд.8)сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам до відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю.В. Горбачова