Ухвала суду № 124111111, 27.12.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11754/24

Категорія 47

2/295/4301/24

УХВАЛА

27.12.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Єригіна І.М., розглянувши матеріали цивільній справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Голова Державної служби України з безпеки на транспорті Зборовський Є. звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 90993500,00 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 11.10.2024 року позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення було повернуто позивачу.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12.12.2024 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 11.10.2024 р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.12.2024 справу295/11754/24 за позовом Державноїслужби Україниз безпекина транспортідо ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди завданоївнаслідок кримінальногоправопорушення передано для продовження розгляду судді Єригіній І.М.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Згідно пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у "Справі Гаусшильдта" (Hauschildt Case), заява №11/1987/134/188, §46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді, та чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку, що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, чи щодо особи або дій заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо.

Європейський суд з прав людини в п.п. 24-30 рішення від 26 жовтня 1984 р. у справі "Де Куббер проти Бельгії" розтлумачив поняття безсторонності суду в тому аспекті, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно також бути видно, що воно чиниться, зокрема, в демократичному суспільстві суд повинен викликати довіру у громадськості.

У рішенні в справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

На переконання суду, розгляд даної справи в тому ж складі суду може сприйматися сторонами як порушення закріпленого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, права на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості, необ`єктивності судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити самовідвід, заявлений суддею Єригіною І.М., у справі 295/11754/24 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Цивільну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення передати до канцелярії суду для повторного розподілу між суддями Богунського районного суду м. Житомира в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 14 та ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.М. Єригіна