Рішення № 124110455, 26.12.2024, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/11/23

Провадження №2-а/157/2/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції, інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП, треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції, інспектор 1 батальйону 3 роти УПП в Житомирській області ДПП Данилко О.Б., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Данилко Олена Борисівна 05 жовтня 2022 року винесла щодо позивача ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5982454 від 05 жовтня 2022 року. Вказану постанову ОСОБА_1 отримав у день її винесення. Зі змісту постанови вбачається, що позивач нібито в 14 год 29 хв 05 жовтня 2022 року в м. Житомир на проспекті Визволення, 11, керуючи транспортним засобом, здійснив рух заднім ходом на перехресті вулиці Перемоги та проспекту Визволення та на пішохідному переході, що є забороненим, чим порушив п. 10.10 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки обставини, викладені в ній, позивачем не визнавались та не визнаються і досі й безумовно заперечуються, оскільки він цього правопорушення не вчиняв, не здійснював транспортним засобом рух заднім ходом на перехресті та на пішохідному переході, вважає, що у поліцейського взагалі відсутні будь-які докази протилежного з огляду на порожню графу «7. До постанови додаються» оскаржуваної постанови. Окремо звертає увагу на порушення поліцейським вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року №1026 (далі за текстом Інструкція №1026), оскільки останнім не було здійснено безперервну відеофіксацію обставин складення адміністративних матеріалів. Отже, поліцейський неналежним чином виконала свій обов`язок щодо збирання доказів, закріплений у ч. 2 ст. 251 КУпАП, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених у постанові і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушення. Підсумовуючи вказане, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, протиправною, такою, що винесена з грубим і очевидним порушенням законодавства України та при об`єктивній відсутності будь-яких доказів подій правопорушення, внаслідок чого має бути скасована, а провадження у справі закрито. На переконання позивача, старший лейтенант поліції при винесенні постанови порушила норми ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та вимоги Інструкції №1026, оскільки у поліцейського відсутні відеофайли безперервної фіксації подій 05.10.2022; недотримання приписів ст. 280 КУпАП внаслідок не встановлення поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови наявності події та складу правопорушення; порушення ст. 283 КУпАП, так як в оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу наявності події адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачу (графа, в якій поліцейський зобов`язаний перелічити наявні докази, порожня), в результаті чого взагалі незрозуміло, яким чином працівник поліції дійшов висновку про винуватість позивача.

Таке твердження цілком узгоджується з тим фактом, що представник Департаменту патрульної поліції по справі №157/1254/22 долучив відеозаписи обставин 05.10.2022, утім такі не є належними джерелами фактичних даних, оскільки на них зафіксовано виключно перебіг складення адміністративних матеріалів без відображення самої події правопорушення. Тобто в Департаменті патрульної поліції, як і у підпорядкованих йому поліцейських, взагалі відсутні будь-які докази самої події правопорушення, котре ставиться в провину позивачу, а це є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, такою, що містить неправдиву інформацію, яка не підкріплена жодним належним доказом і не відповідає дійсності, а також складеною з очевидними, грубими порушеннями чинного законодавства України.

Представник позивача Колєснік Б.В. 13 жовтня 2022 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Данилко Олена Борисівна, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5982454 від 05.10.2022.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року у справі №157/1254/22 вказаний позов задоволено, постанову інспектора 1 батальйону 3 роти УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Данилко О.Б. від 05 жовтня 2022 року серії ЕАР №5982454 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, а провадження по адміністративній справі закрито.

Не погоджуючись із цим рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив вказане вище рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції України задоволено частково, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко О.Б., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки відповідач, до якого позивач звернувся до суду з цим позовом, не є належною особою, до якої може бути пред`явлено позов у спірних правовідносинах. Належним відповідачем є Управління патрульної поліції в Житомирській області, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду також зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.

Оскільки позивач постанову фактично отримав у день її винесення 13 жовтня 2022 року та оскаржив її до Камінь-Каширського районного суду Волинської області в межах встановленого процесуальним законом строку, після чого Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу на вказане рішення, а вже 22 грудня 2022 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №157/1254/22 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2022 року у вказаній справі скасовано у зв`язку зі зверненням до неналежного відповідача, а з цим позовом звернувся в межах десятиденного строку з дня ухвалення відповідного судового рішення Восьмим апеляційним адміністративним судом, тому позивач вважає, що строк її оскарження пропущено з поважних причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 і тому він підлягає поновленню.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5982454 від 05 жовтня 2022 року, а провадження у справі закрити та стягнути на його користь судові витрати.

У відзиві на позов представник Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Іваненко О.В. зазначив, що відповідно до постанови інспектора роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Данилко О.Б. серії ЕАР №5982454 від 05.10.2022 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 05 жовтня 2022 року в 14 год 29 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «MAN TGX 18.440», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки «Robuste S3803-A2C», номерний знак НОМЕР_2 , у місті Житомир по проспекту Визволення, 11, здійснив рух заднім ходом на перехресті вулиці Перемоги та проспекту Визволення та на пішохідному переході, що заборонено, чим порушив п. 10.10 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачена відповідальність у виді штрафу в сумі 510 гривень.

Після зупинки вказаного транспортного засобу, водієм якого виявився ОСОБА_1 , інспектор повідомив про початок розгляду справи, як того передбачає ст. 279 КУпАП, роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, однак жодних заяв чи клопотань від нього не надходило, тому жодні права позивача порушено не було. Постанову у справі про адміністративне правопорушення було оголошено позивачу негайно після закінчення розгляду справи та його ознайомлено зі змістом винесеної постанови і роз`яснено порядок оскарження постанови та строки сплати штрафу. За правовою характеристикою правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, вважається закінченим з моменту допущення проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Інспектор чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку, тому обставини, зазначені в адміністративному позові, не відповідають дійсності, що говорить про те, що позивач намагається ввести в оману суд задля уникнення адміністративної відповідальності. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до діючого законодавства, адміністративне стягнення накладено уповноваженою посадовою особою як наслідок того, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Інспектором винесено постанову згідно зі ст. 258 КУпАП. Стаття 33 КУпАП (з урахуванням змін, внесених Законом №596-VIII від 14.07.2015) визначає загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, відповідно до якої відповідач встановила особу правопорушника, ступінь його вини та інші обставини. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивач на місці вчинення правопорушення не надав. Таким чином, складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом по справі, будь-яких порушень під час її складання відповідач не допустила. Також звертає увагу, що хоча КАС України і покладає обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог. Однак, доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належним і допустимим доказом та не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді. Водночас, відповідач не допустила під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття й складення спірної постанови грубих порушень закону, які були б беззаперечною підставою для її скасування. Тому відповідач правомірно винесла оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, а доводи адміністративного позову не є суттєвими для вирішення справи. Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а тому підстави для задоволення вимог про скасування постанови відсутні. Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов`язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про надання позивачу можливості скористатись правової допомогою. Відтак доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача стосовно позивача не вказано.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218. Однак, копії такого журналу до позову додано, а тому вказані вище обставини свідчать про те, що заявником не підтверджено здійснення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3300 гривень.

Аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне вручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №725 від 11.10.2022 та акт про надання правової допомоги №3 від 28.12.2022 у розмірі 3300 гривень, при цьому складення, погодження та направлення позовної заяви до суду зайняло 4 години часу. Заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, є неспівмірною зі складністю справи, розміром штрафу, який призначено оскаржуваною постановою і є штучно завищеним. Крім того, вказана справа є малозначною.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача Колєснік Б.В. у судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав заяву, в якій просить справу розглянути без участі позивача та його представника, позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції свого представника в судове засідання не скерувало.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції свого представника в судове засідання не скерував, пояснень щодо позову або відзиву на позов не подав, не виклав свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову та до суду не надіслало.

Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко О.Б. у судове засідання не з`явилася, пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.

У судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Данилко О.Б. серії ЕАР №5982454 від 05.10.2022 ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 05 жовтня 2022 року в 13 год 29 хв у м. Житомир на проспекті Визволення, 11, керуючи транспортним засобом, здійснив рух заднім ходом на перехресті вулиці Перемоги та проспекту Визволення та на пішохідному переході, що заборонено, чим порушив п. 10.10 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 10.10 ПДР забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в`їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю. Дозволяється рух заднім ходом на дорогах з одностороннім рухом за умови дотримання вимог пункту 10.9 цих Правил та неможливості під`їхати до об`єкта іншим чином.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 2 та 3 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З оскаржуваної постанови поліцейського Данилко О.Б. від 05 жовтня 2022 року вбачається, що встановлених статтею 280 КУпАП вимог остання не виконала. При наявності заперечень ОСОБА_1 стосовно порушення ним Правил дорожнього руху, поліцейський не зібрала та не долучила до справи належних доказів, які вказують на вчинення особою адміністративного правопорушення, зокрема доказів, які б підтверджували, що позивач керував транспортним засобом та здійснив рух заднім ходом на перехресті вулиці Перемоги та проспекту Визволення в м. Житомир та на пішохідному переході. Таких доказів не здобуто і під час розгляду справи в суді.

Разом з тим, із оглянутого в судовому засіданні відеозапису під назвою «export-oteng», який міститься на доданому до відзиву оптичному диску, не вбачається, що позивач взагалі керував автомобілем та вчинив дії вказані в оскаржуваній постанові. Вказаним відеозаписом зафіксовано транспортний засіб, який знаходиться у нерухомому стані, та розмову поліцейських із ОСОБА_1 , який ні підтвердив, а ні спростував зазначене у постанові правопорушення.

Наданими поліцейським доказами не доводиться факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, зокрема початку руху та зміни його напрямку. З долученого до справи відеозапису вбачається, що керований позивачем транспортний засіб знаходиться на території автозаправної станції нерухомо.

Таким чином, у судовому засіданні не здобуто належних доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а саме здійснення руху транспортним засобом заднім ходом на пішохідному переході та перехресті під час керуванням ним транспортним засобом 05 жовтня 2022 року в 13 год 29 хв на проспекті Визволення, 11 у м. Житомир.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 та 6 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частиною 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Про це вказує Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Дослідження змісту оскаржуваної постанови дає зробити висновок, що доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не зібрано, про що свідчить відсутність у постанові посилань на будь-які з них (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо). Пропозицію суду з`явитися в судове засідання, подати докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач проігнорував.

Таким чином, у судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 122 КУпАП, а тому позов слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3300 гривень.

Відповідно до частин 1-6 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги №225 від 11.10.2022, акт про надання правової допомоги №3 від 28.12.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера №117 від 28.12.2022 на суму 3300 гривень.

Відповідно до акта про надання правової допомоги позивачу була надана правнича правова допомога, зокрема: аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини, судової практики та формування правової позиції по справі в розмірі 500 грн (500 грн 1 год) та складанні, погодженні з клієнтом та направленні до суду позовної заяви у розмірі 2800 грн (700 грн 4 год), що разом становить 3300 гривень.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3300 грн у зв`язку з їх неспівмірністю з категорією справи і предметом позову.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (3300 грн) є надмірним. При цьому суд зазначає, що ця справа є справою незначної складності, а тому адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Тому суд погоджується з відповідачем, що вартість наданої правової допомоги в розмірі 3300 гривень є завищеною.

Отже, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1500 гривень.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 496 грн 20 к., що підтверджується квитанцією ID: 2356-7669-3786-8239 від 28.12.2022.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов повністю, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 1996 грн 20 к (496 грн 20 к. витрати зі сплати судового збору, 1500 грн витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 7, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 280, 293 КУпАП, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Постанову інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Данилко Олени Борисівни серії ЕАР №5982454 від 05 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судового збору та 1500 (одну тисячу п`ятсот гривень) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; відповідач Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, вул. Покровська, 96, м. Житомир, Житомирська область, 10031, код в ЄДРПОУ 40108646; третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код в ЄДРПОУ 40108646; третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Данилко Олена Борисівна, вул. Покровська, 96, м. Житомир, Житомирська область, 10031.

Головуючий:Б.С. Гамула