Рішення № 124104180, 24.12.2024, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8042/24

Провадження № 2/185/4221/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/8042/24 за позовом ОСОБА_1 ,

яка діє від імені та в інтересах малолітнього: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітнього: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» в якій просить стягнути на її користь 600 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої батька її сина на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_1 від 27.01.2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача та її

чоловіка народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується

свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.08.2017р. ОСОБА_3 з 17.09.2001 р. по ІНФОРМАЦІЯ_5 ; з 11.03.2003р. по

ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 18.07.2005р. по 26.12.2019р. працював у різних структурних

підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до п.6 Акту форми Н-1/П розслідування (спеціального розслідування)

нещасного випадку, що стався 26 грудня 2019р. о 16 год. 20 хв. - нещасний випадок

стався за наступних обставин: 26.12.2019 року у 2-гу зміну заступник начальника

дільниці підготовчих робіт №1 (далі - ПР-1) ОСОБА_4 видав наряд ланці робітників

дільниці ПР-1 у складі 1-го машиніста гірничих виїмкових машин (далі МГВМ), 4-х

прохідників та 2-х гірників підземних на виконання робіт з приведення робочих місць

у стан згідно правил безпеки, проведення 2,1 п.м. виробки 132 збірного штреку

комбайном RH-160, встановлення анкерного кріплення, обслуговування комбайну

RH-160, стрічкового перевантажувача ЛП-600, компресорної установки УКВШ-5/7,

обслуговування канатно-ґрунтової дороги КНД-3, вивантаження гірничої маси з

вагонеток ВДК-2,5 та на зачищення гірничої маси біля пунктів перевантаження на

132 збірному штреку та конвеєрному ходку блоку №3. Інструктаж щодо заходів безпеки при виконанні робіт, провів гірничий майстер дільниці ПР-1 ОСОБА_5 , який керував роботами в зміні. Приблизно о 14 годині 15 хвилин робітники прибули на нижній приймальний

майданчик 132 збірного штреку та побачили, що біля пункту перевантаження

гірничої маси з 132 збірного штреку на конвеєрний ходок блоку №3 знаходиться

состав, що складається із восьми вагонеток ВДК-2,5, три з яких були завантажені

гірничою масою, одного вагона що використовувався у якості транспортного візка,

також біля пульту керування КНД-3 знаходилася спеціальна площадка, яка була

завантажена елементами металокріплення КШПУ-17,7. МГВМ ОСОБА_6 разом з прохідниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 направились у забій для виконання наряду з проведення та кріплення 2,1 п.м. 132 збірного штреку.

Гірник підземний ОСОБА_10 , згідно виданого наряду, залишився біля пункту

перевантаження гірничої маси на 132 збірному штреку, а гірник підземний

ОСОБА_11 опустився на конвеєрний ходок блоку №3 для зачищення гірничої

біля пункту перевантаження гірничої маси зі 132 збірного штреку. Прохідник

ОСОБА_3 , якому був виданий наряд на управління канатно-надґрунтовою

дорогою КНД-3, розташувався біля пульту керування канатно-надґрунтовою дорогою

КНД-3. Робітники розвантажили три вагонетки ВДК-2,5, що були біля пункту

перевантаження гірничої маси, після чого ОСОБА_3 причепив спеціальну

площадку, завантажену елементами металокріплення КШПУ-17,7, ймовірно

металевим ланцюгом, який був зафіксований відрізком анкеру, до останньої

порожньої вагонетки ВДК-2,5 та керуючі канатно-надґрунтовою дорогою КНД-3 почав транспортувати состав до забою. Приблизно о 15 годині 00 хвилин, состав з порожніх вагонеток ВДК-2,5 та спеціальної площадки був доставлений у забій 132 збірного штреку. Прохідники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вивантажили зі спеціальної площадки декілька комплектів арочного металокріплення КШПУ-17,7, прохідник ОСОБА_9 разом з МГВМ ОСОБА_6 у цей час займались доставкою у забій дерев`яного затягування та сітки-затягування. Біля 15 години 30 хвилин робітники розпочали з проведення виробки комбайном RH- 160. Біля 16 години 15 хвилин, партія з вагонеток ВДК-2,5 була завантажена гірничою масою. Прохідник ОСОБА_9 , який був відповідальний за відправку завантажених вагонеток ВДК-2,5 із забою 132 збірного штреку, провів огляд вагонеток та

спеціальної площадки з завантаженим металокріпленням, після чого подав сигнали

ОСОБА_3 на відправку составу із забою. Біля 16 години 17 хвилин, ОСОБА_3 , почувши сигнали, увімкнув канатнонадґрунтову дорогу КНД-3 та почав доставляти состав до місця вивантаження гірничої маси. О 16 годині 20 хвилин гірник підземний ОСОБА_10 , який знаходився біля пульта керування КНД-3, почув сторонній звук та відскочив у бік до борту виробки, гірник підземний ОСОБА_11 , який у цей час знаходився за пристроєм керування електроприводом ЕМДВ-132, теж почув сторонній звук та удар, при цьому пройшов звуковий сигнал, і канатно-надґрунтова дорога КНД-3 зупинилась. Після чого,

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 побачили, що спеціальна площадка, завантажена

елементами металокріплення КШПУ-17,7 стоїть боком на двох колесах біля

рейкового шляху, при цьому елементи металокріплення знаходяться на пульту

керування канатно-надґрунтовою дорогою КНД-3, а ОСОБА_3 знаходиться під

елементами металокріплення біля борту виробки, при цьому він не подавав ознак

життя. ОСОБА_10 по телефону повідомив ланкового ОСОБА_7 , який негайно

направився до місця події. ОСОБА_7 побачивши, що відбулося негайно повідомив

про нещасний випадок гірничого майстра ОСОБА_5 , начальника дільниці ПР-1 ОСОБА_12 та гірничого диспетчера шахти. О 16 годині 25 хвилин гірничий диспетчер, згідно вимог п.18, р.3 гл.ІV «Правил безпеки у вугільних шахтах», викликав реанімаційно-протишокову групу 8-ого воєнізованого гірничорятувального загону (ВГРЗ). О 18 годині 05 хвилин лікар-реаніматолог 8-ого ВГРЗ спустився в шахту.

О 2 годині 50 хвилин лікар-реаніматолог 8-ого ВГРЗ, після огляду постраждалого,

констатував смерть ОСОБА_3 . Обстеживши місце нещасного випадку, опитавши свідків, вивчивши технічну та технологічну документацію, комісія з`ясувала:

- На нижньому приймальному майданчику 132 збірного штреку для відправки у забій

був сформований рухомий состав з 9-ти порожніх вагонеток ВДК-2,5 та спеціальної

площадки з елементами металокріплення КШПУ-17,7, при цьому состав, всупереч

технології, був сформований без встановлення вагонетки ВГ-3,3 перед

спеціальною площадкою, без уловлювача, також згідно висновкам комісії,

спеціальна площадка з елементами металокріплення була зчеплена з вагонеткою

ВДК-2,5 за допомогою ланцюга скребкового конвеєру, який був зафіксований відрізком анкеру;

- Прохідник ОСОБА_9 , який був відповідальний за відправку составу з забою

132 збірного штреку на нижній приймальний майданчик, після завантаження

вагонеток ВДК-2,5 гірничою масою та огляду составу, не звернув увагу, що

рухомий состав доставлений з порушеннями, відправив його на нижній приймальний майданчик;

- Ланковий прохідників ОСОБА_7 , який вивантажував елементи арочного

кріплення зі спеціальної площадки, бачив, що состав сформований в порушення

технології введення робіт, але не надав команду прохіднику ОСОБА_9 на зупинення робіт з відкатки;

- Майстер гірничий дільниці підготовчих робіт №1 ОСОБА_5 , який здійснював

керівництво роботами у 2-гу зміну 26.12.2019р., не проконтролював безпечне

ведення робіт з доставки матеріалів у забій 132 збірного штреку, також

допустив експлуатацію канатно-надґрунтової дороги КНД-3 з порушенням

технології кріплення запобіжного бар`єру на нижній приймальній площадці

132 збірного штреку (запобіжний бар`єр закріплений до верхнього сегменту

арочного кріплення за допомогою скоби М-24, а не двотаврової балки;

- Начальник дільниці підготовчих робіт №1 ОСОБА_12 не забезпечив

належний контроль за якістю підготовки робочих місць і дотримання

заходів безпеки при виконанні наряду в зміні.

Відповідно до п.7 висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з

ОСОБА_3 вважати пов`язаним з виробництвом.

Вина відповідача у смерті ОСОБА_3 і відповідно завдання моральної шкоди

членам його сім`ї та рідним полягає у тому, що відповідач не забезпечив безпечних

умов праці, у яких би ОСОБА_3 був забезпечений всім необхідним для

унеможливлення отримання травм, які стали наслідком його смерті.

Положення вищезазначених нормативно-правових актів вказують на наявність у

позивача правових підстав пред`явити вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про

стягнення на його користь моральної шкоди, завданою смертю батька -

ОСОБА_3 . Внаслідок смерті батька ОСОБА_3 їх спільному малолітньому сину ОСОБА_2 завдана незгладима моральна шкода на все його подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які перенесе його дитина, у зв`язку з втратою близької та дорогої для нього людини його батька. Дитина

протягом свого життя ніколи не відчувала батьківської підтримки та любові. Єдиними

його близькими людьми залишилися мати, бабуся та старший малолітній брат

ІНФОРМАЦІЯ_7 , які також перебувають у депресивному стані через смерть рідної

людини. Для нього значним ударом став той факт, що його батько помер.

Материнське піклування ніколи не зможе повноцінно замінити батьківської любові та

поради. Малолітній ОСОБА_2 протягом свого життя відчуває серйозний стрес

та потрясіння, адже він втратив свого батька ще будучи досить малою дитиною, на

момент смерті батька ОСОБА_2 було всього 2 роки, страждань додає і

те, що він не зможе ніколи відчути турботи рідного батька.

ОСОБА_3 загинув у молодому віці - 37 років, смерть його була несподіваною

та викликала тривалий шок у дитини. Він не зміг повірити в те, що втратив назавжди

свого рідного батька, при тому що для цього не існувало жодних передумов. Дитина

постійно задає питання матері: «Де тато?», «А чому його немає поруч з нами, я дуже

сумую за ним», «Я дуже хочу до тата». У зв`язку з тим, що батько помер, його син позбавився можливості отримувати батьківську підтримку, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення. ОСОБА_3 надзвичайно любив своїх дружину та сина, з якими він проживав однією сім`єю, багато працював, щоб його сім`я ні в чому не мала потреби, тому фактично він був їх єдиною підтримкою та опорою. Позивач з чоловіком мали чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі, були справжньою міцною сім`єю. Позивач пишалася своїм чоловіком, він для неї став еталоном честі, порядності, доброти, поваги до суспільства і кожного громадянина. Позивач отримувала від свого чоловіка матеріальну допомогу, крім того вона отримувала від ОСОБА_3 допомогу з дитиною, у побуті та ін., оскільки він завжди піклувався і підтримував морально свою дружину.

19.08.2024 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за даним позовом, призначене підготовче судове засідання.

29.08.2024 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, до змісту якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або

збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з

урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках

завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі

підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина

друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з

урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Не виконання вищезазначених правил безпеки, свідчить про грубу необережність потерпілого, а не просту необачність що призвели до даного нещасного випадку. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Основною причиною нещасного випадку з ОСОБА_3 є порушення

технологічного процесу. Вважають ці обставини мають бути враховані судом при

винесенні рішення у даній справі. До позовної заяви не додано жодних документів, які підтверджували б факт заподіяння Позивачу моральної шкоди. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що факт заподіяння моральної шкоди наявний, проте будь-яких доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження факту звернення до фахових лікарів, висновку лікарів щодо виявленого будь-якого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань, до позовної заяви не додано. Виходячи із норм цивільного законодавства, можна зробити висновок, що відповідальною особою за спричинення моральної шкоди є особа, чиї дії або бездіяльність призвели до подій, наслідком яких стали моральні страждання інших осіб, в нашому випадку, вироком Першотравенського міськрайонного суду 14.07.2021 року встановлено та доведено вину ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у грубому порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеної небезпеки на виробництві, що призвело до смерті ОСОБА_3

30.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої на позовних вимогах наполягають та просять задовольнити.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як було встановлено при розгляді справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_1 від 27.01.2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача та її

чоловіка ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 22.08.2017.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 працював на різних посадах в ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» , роботу припинено 26.12.2019 у зв`язку зі смертю.

Відповідно доакту за формою Н-1/П від 26.12.2019 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 о 16 год. 20 хв. стався нещасний випадок в результаті якого він помер. Відповідно до п.7 висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з

ОСОБА_3 вважати пов`язаним з виробництвом. Основною причиною нещасного випадку з ОСОБА_3 є порушення технологічного процесу.

Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою батька, завдає позивачу душевних та психологічних страждань, позивач позбавлений можливості спілкуватися з батьком близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, та утримання, втратив батька в малолітньому віці, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з його боку та боку матері додаткових зусиль для організації свого життя.

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв`язку з чим, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із встановленням причинного зв`язку смерті його батька та отриманими ушкодженнями на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, а також з істотності вимушених змін у життєвих стосунках сина померлого, його переживань та страждань, пов`язаних із втратою близької людини батька в малолітньому віці.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки батько позивача отримав тілесні ушкодження у зв`язку з незабезпеченням йому безпечних та нешкідливих умов праці, тому ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» є особою, що несе відповідальність за порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов`язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Крім того, суд вважає неприйнятними доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв`язку зі смертю батька доведений матеріалами справи. Позивач внаслідок втрати батька переживає нервові потрясіння, пов`язані з його смертю вона позбавлена любові своєї рідної людини та його підтримки, турботи та утримання.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Інші доводи представника відповідача зводяться до власної доказів, отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд бере до уваги, що смерть батька позивача настала у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть батька призвела до того, що позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані, така втрата є невідворотною, та жодна людини не може замінити рідного батька, його любов та турботу, смертю батька, позивачу завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад її життя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те,

що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити

до її безпідставного збагачення.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі

№ 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22) вказав, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи при рівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду

від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження

№ 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, невідворотність, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 300 000, 00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ:00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,300 000 (триста тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко