Ухвала суду № 124102877, 27.12.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

27 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4695/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову (вх.№4695/24 від 26.12.2024) по справі

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", Харківська область, село Веселе про припинення права власності та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" в якій просить примусово припинити право власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 34630924) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Позовна заява обґрунтована тим, що земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.12.2017 №21402-СГ було передано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства фізичній особі ОСОБА_1 . У подальшому ОСОБА_1 земельна ділянка за актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.11.2019 (серія та номер: 5675, 5676) була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ", на підставі чого 28.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності, номер відомостей про речове право:34977970. Позивач вважає, що передача земельної ділянки у власність юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ" є незаконною та такою,що суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про особисте селянське господарство", порушує встановлений законом порядок набуття та використання земельного фонду України що є підставою для припинення право власності на спірну земельну ділянку шляхом її витребування у відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Разом із позовом Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано заяву про забезпечення позову, в якій просить до розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0227 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на реальну можливість відповідача, як власника спірної земельної ділянки ініціювати зміну її цільового призначення або розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб, що може ускладнити розгляд справи або унеможливить у подальшому виконання рішення суду, проте як накадення арешту, на думку позивача, створить реальні можливості для виконання судового рішення у разі задоволення позову та не створить перешкод відповідачу у використанні земельної ділянки.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок виснував Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може призвести до вчинення відповідачем дій щодо відчуження або зміни цільового призначення земельної ділянки, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

У свою чергу, відповідні твердження позивача мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у контексті норм ГПК України.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої позивачем вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Посилання позивача щодо потенційної можливості подальшого відчуження спірної земельної ділянки іншим особам, зміни її цільового призначення є лише припущеннями позивача, які не базуються на жодних належних та допустимих доказах. Позивачем не доведено існування реальних ризиків подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення про повернення такого майна законному власнику у випадку задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову (вх.№4695/24 від 26.12.2024) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 27.12.2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.