Рішення № 124090655, 25.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 рокуСправа №160/21539/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленої рішенням від 18.03.2024 №047250020404;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати з 31.01.2024 (дати первинного призначення пенсії) ОСОБА_1 пенсію зі віком, зарахувавши до загального стажу період роботи з 17.05.1985 по 16.08.1995.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 17.05.1985 по 16.08.1995, що призвело до порушення його права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/21539/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

04.09.2024 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Розглянувши документи подані для перерахунку пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення про відмову за №047250020404 від 18.03.2024, оскільки в довідці про стаж роботи Нікопольському гормолзаводі за №9-11 від 16.02.2024 виданою Архівним відділом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відсутня дата та наказ про прийняття на роботу, а також дана довідка не підтверджена первинними документами (особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати або актом зустрічної перевірки).

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 31.01.2024 призначена пенсія за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

12.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.03.2024 №047250020404 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії та зазначено наступне.

Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто подані документи гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно заяви №1815 від 12.03.2024 про перерахунок пенсії - допризначення у зв`язку з наданими документами (додавання стажу).

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, письмові трудові угоди з відмітками про їх виконання та інші документи які містять відомості про період роботи.

За наслідками розгляду матеріалів електронної пенсійної справи виявлено, що в довідці про стаж №9-11 від 16.02.2024 виданою Архівним відділом Нікопольської Районної Державної Адміністрації Дніпропетровської області за період роботи у Нікопольському гормолзаводі, відсутня дата та наказ про прийняття на роботу. а також ця довідка не підтверджена первинними документами (особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати, або актом зустрічної перевірки).

Водночас, не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом, предметом спору у цій справі є незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 17.05.1985 по 16.08.1995, з тих підстав, що в довідці про стаж роботи Нікопольському гормолзаводі за №9-11 від 16.02.2024 виданою Архівним відділом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відсутня дата та наказ про прийняття на роботу.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1981 встановлено, що позивач з 17.05.1985 по 16.08.1995 працювала (мовою оригіналу) «завертчиком ІІ разряда в цехе мороженного» у Нікопольському гормолзаводі.

Суд вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи ОСОБА_1 .

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17.

А тому, суд вказує, що доводи пенсійного органу щодо неможливості зарахування позивачу до страхового стажу період роботи, а саме: з 17.05.1985 по 16.08.1995, з огляду на викладене вище, є безпідставними.

Щодо доводів пенсійного органу про відсутність дати та наказу про прийняття на роботу у змісті довідки про стаж роботи Нікопольському гормолзаводі за №9-11 від 16.02.2024 виданою Архівним відділом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як підстави для незарахування стажу, суд звертає увагу на наступне.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що відповідальність за ведення документів на підприємстві покладається саме на підприємство, відтак, відсутність дати та наказу про прийняття на роботу у змісті довідки про стаж роботи Нікопольському гормолзаводі за №9-11 від 16.02.2024 виданою Архівним відділом Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що незарахування спірного періоду до страхового стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок складення документів на підприємстві. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

А тому, суд робить висновок, що за для належного, повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності позивача з 17.05.1985 по 16.08.1995 та, як наслідок, перерахувати ОСОБА_1 пенсію зі віком з 31.01.2024, з урахуванням періодів її роботи з 17.05.1985 по 16.08.1995.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.3749915132.1. від 09.07.2024.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленої рішенням від 18.03.2024 №047250020404.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати з 31.01.2024 ОСОБА_1 пенсію зі віком, зарахувавши до її загального стажу період роботи з 17.05.1985 по 16.08.1995.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський