Рішення № 124090631, 20.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/22857/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у якій позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 11.07.2024 року № 1581558-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 292845,00грн.; від 11.07.2024 року № 1581579-2411-0466-UA12100110000043499 на суму 38244,60 грн.; від 11.07.2024 року № 1581557-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 130401,00 грн.; від 19.04.2024 року № 0548899-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 241987,58 грн.; від 19.04.2024 року № 0548898-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 109210,84 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення стосовно нерухомого майна, порушив вимоги підпункту 266.1.2. «б» пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, згідно якої визначено, що якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Позивачка зазначає, що оскільки нерухоме майно перебуває у спільній сумісні власності позивача та її чоловіка, відтак об`єкт нерухомості не поділено в натурі, і жодна з вказаних осіб не надали відповідачу свою згоду на те, що б бути платником податку. Крім того, позивачка зазначила, що об`єкт нерухомості зареєстрований в реєстрі нерухомого майна 644666112232 будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , право власності набуто 26.05.2015, розмір частки 1/2 з моменту його придбання є аварійним та не використовувався, та не міг використовуватися повноцінно, як передбачено цивільним законодавством. Достовірним підтвердженням аварійності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 є те, що воно було знесено, що підтверджується висновком про знищення/знесення майна № DT01:1986-6696-1525-3419. Відповідно висновку, повне знищення відбулося шляхом зносу 18.08.2023, відтак з того часу, у контролюючого органу взагалі відсутні підстави для нарахування будь-яких податків відносно даного об`єкта нерухомості, оскільки його фактично не існує.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 вересня 2024 року відмовив у залученні у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та відкрив провадження у справі за цим позовом та ухвалив судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20 вересня 2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що за даними інформаційно-комунікаційних систем податкового інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є одним із власників наступного об`єкту нежитлової нерухомості (інший співвласник ОСОБА_2 ): будівлі та споруди бази відпочинку "Чайка-люкс"- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 644666112232, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 4249,4 кв. м, державної реєстрації права власності 26.02.2015, частка власності ОСОБА_1 1/2. Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, ГУ ДПС сформовано в автоматичному режимі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові повідомлення-рішення (форма "Ф") (далі ППР) за 2021-2023 роки: від 11.07.2024 №1581558-2411-0466-UA12100110000033698 форма «Ф» на суму 292 845,00грн.; від 11.07.2024 №158179-2411-0466-UA12100110000043499 форма «Ф» на суму 38 244,60 грн.; від 19.04.2024 №1581557-2411-0466-UA12100110000033698 форма «Ф» на суму 241 987,58 грн., від 19.04.2024 №0548899-2411-046- UA12100110000033989 форма «Ф» на суму 130 401,00 грн.; від 19.04.2024 №0548898-2411-0466-UA12100110000033989 форма «Ф» на суму 109210,84 грн. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 та 2023 роки проводився в автоматизованому режимі за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України. Ha підтвердження правомірності розрахунку повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС надає розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 та 2023 роки. Зазначені ППР направлено контролюючим органом засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу платника: АДРЕСА_2 , та повернулися до контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». На підставі пп.266.3.2. п.266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків. Відповідач, зазначив, що висновок про знищення/знесення майна №DT01:1986-6696-1525-3419 від 12.03.2024 не є підставою для звільнення позивача від оподаткування за період 2021 та 2023 роки. Відповідно до п.п. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомості, що перебувають у власності платника податку. Позивач не надала до контролюючого органу щодо об`єкта нерухомості будівлі та споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованих за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 4249,4 кв. м. жодних документів, які б підтверджували відсутність права власності на даний об`єкт в податковий період 2021-2023 роки або правовстановлюючих документів щодо знесення вказаного об`єкт нерухомості. Таким чином, відповідач при винесенні податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року заяву Дніпровської міської ради про залучення їх у якості третьої особи повернуто без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року відмолено Дніпровській міській раді у задоволенні клопотання про їх залучення у якості третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , та має у власності, зокрема, такі об`єкти нерухомості, а саме:

об`єкт нерухомості зареєстрований в реєстрі нерухомого майна 644666112232 будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , право власності набуто 26.05.2015, розмір частки 1/2 (том 2 а.с. 47).

об`єкт нерухомості зареєстрований в реєстрі нерухомого майна адреса АДРЕСА_4 право власності набуто, розмір частки 1 (том 2 а.с. 49).

об`єкт нерухомості зареєстрований в реєстрі нерухомого майна АДРЕСА_5 право власності набуто, розмір частки 1/2 (том 2 а.с. 39-40).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, були складенні такі податкові повідомлення-рішення, відносно вищезазначеного нерухомого майна:

від 11.07.2024 року № 1581558-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 292845,00 грн. за 2021 рік, м. Дніпро, вул. Будівельників, будинок, 43 (том 2 а.с. 20);

від 11.07.2024 року № 1581579-2411-0466-UA12100110000043499 на суму 38244, 60 грн, за 2021 рік, АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 21);

від 11.07.2024 року № 1581557-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 130401.00 грн. за 2021 рік, м. Дніпр, вул. Сімферопольська, будинок 2М, 113 (том 2 а.с. 20);

від 19.04.2024 року № 0548899-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 241987,58 грн за 2023 рік, АДРЕСА_4 (том 2 а.с. 21);

від 19.04.2024 року № 0548898-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 109210.84 за 2023 рік, АДРЕСА_5 (том 2 а.с. 20).

Позивач не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень підп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Позивач посилаючись на протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.07.2024 року № 1581579-2411-0466-UA12100110000043499, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема зазначила, що 1/2 частина цього нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя, а також є таким, що було знесено, що підтверджується висновком про знищення/знесення майна № DT01:1986-6696-1525-3419.

Проте, суд не погоджується із вказаними доводами позивача, оскільки відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд зауважує, що позивачка, як власник нерухомого майна не вичинила дій щодо внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення або знищення нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно з наданої до суду інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 18.04.2024 року (дата формування інформаційної довідки), судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Будь-якої інформації про припинення права власності на вказане майно довідка з реєстру не містить.

Посилання позивачки на висновком про знищення/знесення майна № DT01:1986-6696-1525-3419, суд вважає безпідставним, оскільки податкове повідомлення рішення сформоване за 2021 рік, а висновком про знищення/знесення майна № DT01:1986-6696-15258-3419 сформований 12.03.2024 року, у якому зазначено про знищення шляхом зносу від 18.08.2023 року (том а.с. 142). Тобто, у 2021 році, за який було винесено податкових повідомлень-рішень від 11.07.2024 року № 1581579-2411-0466-UA12100110000043499, будь-яка інформація про знищення такого майна у податкового органу була відсутня.

Щодо посилань позивача на п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України та тверджень про перебування об`єкту оподаткування позивача у спільній сумісній власності з її чоловіком ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Особливості визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб передбачені п.п. 266.1.2 ст. 266, відповідно до якої:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Обчислення контролюючим органом суми податку з об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Як встановлено судом згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 є власником 1/2 частки нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим відповідачем було визначено розмір податку на 1/2 частки ( том 1 а.с. 52).

Вирішуючи питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 11.07.2024 року № 1581558-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 292845,00 грн. за 2021 рік, м. Дніпро, вул. Будівельників, будинок, 43; від 11.07.2024 року № 1581557-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 130401.00 грн. за 2021 рік, м. Дніпр, вул. Сімферопольська, будинок 2М, 113; від 19.04.2024 року № 0548899-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 241987,58 грн за 2023 рік, АДРЕСА_4 ; від 19.04.2024 року № 0548898-2411-0466-UA12020010000033698 на суму 109210,84 за 2023 рік, АДРЕСА_5 , суд, ураховуючи вище наведенні норми Податкового Кодексу України, виходить з такого.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна (станом на квітень 2024 року), саме позивачка є власником 1/2 частки нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_5 , та власником нерухомого майна, яке розташоване, АДРЕСА_4 .

Позивач у позовній заяві не оспорює ані розмір податку, ані порядок його розрахунку відповідачем, а лише вказує на те, що об`єкти нерухомості перебувають у спільній сумісній власності та співвласники не надавали своєї згоди на визначення позивача як платника податку на нерухоме майно.

Щодо доводу позивача стосовно перебування нерухомого майна у спільній сумісній власності.

У відповідності до вимоги п.п. б п. 266.1.2 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

В розумінні підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Як вже було встановлено судом нерухоме майно, є об`єкти спільної сумісної власності позивачки та її чоловіка не поділені в натурі, оскільки сторонами не доведено протилежне.

В матеріалах справи відсутні докази згоди решти співвласників нерухомого майна щодо позивача як платника податку.

Позивач не надав суду переконливих доказів того, що завадило співвласникам нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, яке не поділено в натурі, визначити особу, яка буде платником податку на нерухоме майно.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

Під зловживанням правом у аспекті пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Європейський суд з прав людини розуміє у звичайному значенні, прийнятому загальною теорією права, зокрема, факт, що володілець права здійснює його поза призначенням упереджено [рішення у справі „Mirolubovs and Others v. Latvia від 15 вересня 2009 року (заява № 798/05), § 62].

Згідно п.3.6 та п.5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 Конституційний Суд України враховує, що частина третя статті 13 Кодексу містить словосполуку „а також зловживання правом в інших формах, яку учасник цивільних відносин, суд або інший суб`єкт правозастосування може розуміти як таку, що створює юридичну невизначеність в аспекті порушення вимоги передбачності ситуацій та правовідносин, оскільки її зміст нібито чітко та однозначно не визначений. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука „а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Проте, оцінюючи доводи Товариства щодо браку юридичної визначеності частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України зважає на те, що цей припис, зокрема словосполуку „а також зловживання правом в інших формах, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій.

Чинне законодавство України не встановлює будь-якого механізму отримання податковим органом згоди співвласників на визначення одного з них як платника податку, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі.

За вказаних обставин будь-які активні дії податкового органу спрямовані на отримання такої згоди будуть суперечити ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, не надання у добровільному порядку співвласниками об`єкта нерухомого майна, який перебуває і спільній сумісній власності, та не поділений в натурі, своє згоди на визначення одного із співвласників, який буде платником податку на нерухоме майно, призводить до певного виду зловживання правом в інших формах (ч.3 ст. 13 Цивільного кодексу України), що не допускається чинним законодавством України.

Аналіз документів про право власності дає підстави для висновку, що позивач за мовчазною згодою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначений власником об`єкта нежитлової нерухомості, а тому повинен бути платником податку на нерухоме майно, допоки співвласники не дадуть свою згоду на визначення особи, яка буде платником податку на нерухоме майно у відповідності до вимог п.п. б п. 266.1.2 ст. 266 ПК України.

Інше тлумачення п.п. б п. 266.1.2 ст. 266 ПК України призведе до порушення вимог статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За вказаних обставин відповідачем не порушено вимоги приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення порушив вимоги підпункту 266.1.2. б пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Суд також не застосовує постанову Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі № 819/1622/16, на яку посилається позивач, оскільки обставини у даній справі є іншими ніж у справі № 819/1622/16.

Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивачки з боку відповідача при прийнятті спірних ППР.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев