Рішення № 124090296, 24.12.2024, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/888/24

Провадження №2-а/472/8/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Щербини О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Веселинове Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області та Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2024 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області та Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В позові представник позивача Могила С.М. зазначив, що 13.08.2024 постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі поліцейського СРПП Березівського РВП Колісниченко А.І. серії ББА №257906 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував 13.08.2024 біля 10.00 год. на автомобільній дорозі м. Березівка - с. Вікторівка транспортним засобом з номерним знаком, що закритий стороннім предметом, а також не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» та п.2.9 «в» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 121-3, ч.5 ст.121 КУпАП.

Винесенню вказаної постанови передували протиправні дії працівників поліції, які безпідставно зупинили транспортний засіб, не повідомили причину зупинки, не надали на вимогу водія свої посвідчення, не зафіксували факт правопорушення, не роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП, не надали докази вчинення правопорушення та провели розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, у працівників поліції відсутні повноваження виявляти на блокпосту порушення Правил дорожнього руху та оформляти постанови за порушення ПДР. Такі дії інспектора є такими, що не відповідають закону.

З наданого відео чітко видно, що номерний знак автомобіля не закритий іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію. Таким чином, оскільки фактично перешкод чи ускладнень ідентифікації номерного знаку автомобіля працівнику поліції не було, відповідно ОСОБА_1 не допущено порушень п.2.3 «в» ПДР України, за яке передбачено відповідальність ч.1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1190,00 грн. Також вказує, що відеозаписом чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 перебуває в автомобілі та пристебнутий ременем безпеки.

Просить суд визнати протиправним дії поліцейського СРПП Березівського РВП Колісніченко І.І. із застосуванням 13.08.2024 року відносно ОСОБА_1 поліцейських заходів, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 257906 від 13.08.2024 року поліцейського СРПП Березівського РВП Колісніченко А.І. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн., а провадження по справі закрити. Крім того, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головне управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. та судові витрати в сумі 7000,00 грн.

16 вересня 2024 року до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області Дмитрієнко К.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що ГУНП в Одеській області позов не визнає, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, поліцейським СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції А. Колісниченко, була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серії ББА № 257906, від 13.08.2024 року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладання стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 грн.

У відповідності до рапорту поліцейського СРПП Колісниченка А., відповідно до вимог КУпАП було проведено розгляд справи, також з відеозаписів чітко вбачається, що позивачем дійсно вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП, як на початку відео та під час складання постанови на відеозаписі чітко видно, що номерний знак транспортного засобу позивача був закритий стороннім предметом, а саме: решіткою. Після чого було складено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, серія ББА № 257906, від 13.08.2023 року, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП. Таким чином, вищезазначене відео підтверджує, що поліцейським Колісниченко М.А. було дотримано процедуру розгляду адміністративної справи за фактом скоєння адміністративного правопорушення позивачем, в результаті чого було складено законну постанову.

Після складання оскаржуваної постанови, позивача було ознайомлено з її змістом та позивач поставив підпис про роз`яснення прав та отримання копії постанови.

Щодо витрат на правову допомогу позивачу на 7 000 грн., то вважають таку вимогу необґрунтованою та незаконною, такою що у разі її задоволення може потягнути безпідставне списання державних коштів, які могли б бути витрачені на інші асигнування. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

23 вересня 2024 року до суду від представника позивача Могили С.М. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив Відповідача2 не відповідає вказаним вимогам законодавства, адже не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, а також посилань на відповідні докази та норми права.

Так, відзив містить посилання та цитати з ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ст.ст. 251, 252, ч. 3, ч. 4 ст. 258, 268, 278, 279, 283 КУпАП, п.2.9 «в» ПДР України. Окрім того, в ньому вказано, що позивач не подавав заяв, заперечень та клопотань. Також вказано, що з відеозаписів, чітко вбачається, що позивачем дійсно вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121- 3 КУпАП та ч. 5 ст. 121 КУпАП та зроблено висновок, що поліцейським Колісниченко М.А. було дотримано процедуру розгляду адміністративної справи за фактом скоєння адміністративного правопорушення позивачем, в результаті чого було складено законну постанову.

В той же час, Відповідач 2 не врахував, що відповідно до пункту 2.9. «в» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки (п.2.3 «в» ПДР України)

В той же час постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а також правильного часу вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 №1456 (далі Порядок №1456) «уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду/виїзду».

Згідно з пунктом 20 Порядку №1455 «заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу …».

Зупинка транспортного засобу на блокпосту формально правомірна. Однак така зупинка передбачає пред`явлення лише документів, що посвідчують особу та про реєстрацію транспортного засобу, а також огляд особи чи автомобіля. Отже, у працівників поліції відсутні повноваження виявляти на блокпосту порушення ПДР та оформляти постанови за порушення ПДР. Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського Березівського РВП ГУНП в Одеській області рух транспортного засобу, а також порушення, що вказані у постанові, не зафіксовано.

Оскільки на автомобілі, яким ймовірно керував ОСОБА_1 , адже доказів керування Відповідачами 1 та 2 не надано, встановлені дві рамки номерного знаку з решітками, які не закривають та не перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, то в його діях відсутній умисел на вчинення порушення ПДР України.

В постанові поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком, що закритий стороннім предметом, а саме решіткою, проте постанова не містить жодних відомостей про те, що вказаний предмет (решітка) перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію, а також не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Слід вказати, що рух автомобіля з відстані 20 м. Відповідачем 1 взагалі не зафіксовано. Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.9.в Правил дорожнього руху є протиправним у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але до суду від представника позивача Могили С.М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності. Позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Крім того повідомляє, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу в ЗСУ, а тому не може приймати участь в розгляді справи.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно зі ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зіст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 257906, від 13.08.2024 року поліцейського СРПП Березівського районного відділу поліції Колісніченко А.І. 13 серпня 2024 року біля 10.00 годині на а/д м. Березівка с. Вікторівка водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем CIEELG MR715, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив рух транспортного засобу з номерним знаком, що закритий сторонніми предметами, а саме решіткою, також не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 «в» та п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн..

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Оскаржувана постанова міститься відомості про фіксацію правопорушення. Також відповідач долучає відеозапис.

З відеозапису встановлено, що транспортний засіб позивача зупинено на блокпосту.

На сьогодні в Україні існує дві законні підстави для зупинки транспортного засобу:

- на підставі статті 35 Закону «Про національну поліцію» при наявності порушень ПДР;

- на блокпосту відповідно до постанов КМУ від 29.12.2021 №1455 та 29.12.2021 №1456 без наявності порушень ПДР.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік можливих підстав для зупинення транспортного засобу. Відповідно поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху: 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Згідно з Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 (далі Порядок №1455), «блокпост посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на в`їзді чи виїзді з території, на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, …».

Відповідно до пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 №1456 (далі Порядок №1456) «уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду, виїзду».

Згідно зпунктом 20Порядку №1455«заходи зконтролю в`їзду/виїздуна блокпостахвключають:перевірку документів,що посвідчуютьособу,підтверджують громадянствоУкраїни чиспеціальний статусособи;перевірку документів,необхідних дляздійснення перевезеннявантажу;проведення оглядутранспортного засобута вантажу(товару)щодо відповідностідокументам навантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів;тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб».

Зупинка транспортногозасобу наблокпостуформально правомірна. Однак така зупинка передбачає пред`явлення лише документів, що посвідчують особу та про реєстрацію транспортного засобу, а також огляд особи чи автомобіля. Така зупинка не передбачає пред`явлення інших документів, окрім документів, що посвідчують особу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. А також не передбачає виявлення та оформлення порушень ПДР.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача, вимоги пред`явлення документів, а в подальшому винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до пункту 2.9. «в» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки (п.2.3 «в» ПДР України).

Також з відеозапису та доданих до справи фото зображень вбачається, що номерний знак автомобіля закритий решіткою, але це не перешкоджає чи ускладнює його ідентифікацію та дає змогу чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів. Крім того з відеозапису чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває в автомобілі з пристебнутим ременем безпеки.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення та безпідставності зупинки.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідност. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Поліцейський, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Оскільки доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення відповідачами не надано, та не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та ч. 5 ст.121 КУпАП, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню. Також, як зазначено вище, суд виснує про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача, вимоги пред`явлення документів, а в подальшому й винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.293КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Як вбачається зматеріалів справи, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: понесені ним на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. та на оплату правничої допомоги адвоката 7000 гривень.

У відповідності до ст.132КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положенням Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», затверджено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справ.

Так,відповідно дост.1Закону України«Про граничнийрозмір компенсаціївитрат направову допомогуу цивільнихта адміністративнихсправах» розміркомпенсації витратна правовудопомогу уцивільних справах,в якихтака компенсаціявиплачується стороні,на користьякої ухваленосудове рішення,іншою стороною,а вадміністративних справах-суб`єктомвладних повноважень,не можеперевищувати 40відсотків прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,розмір якоговстановлено на1січня календарногороку,за годинуучасті особи,яка надавалаправову допомогу,у судовомузасіданні,під часвчинення окремихпроцесуальних дійпоза судовимзасіданням тапід часознайомлення зматеріалами справив суді,що визначаєтьсяу відповідномусудовому рішенні.

Згідно з ст.134КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст.139КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, позивачем до позову долучено договір №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 13.08.2024 адвокатом Могила Сергієм Миколайовичем (а.с. 29-30), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв`язку із розглядом справи від 23.08.2024 року (а.с.32), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Могила С.М. серія КР № 000638 від 06.01.2023 року.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3843154673.1 від 23.08.2024 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

З огляду на вказане суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Веселинівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області на користь позивача судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім ) гривень 96 (дев`яносто шість ) копійок та витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області та Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії поліцейського СРПП Березівського РВП Колісніченко І.І. із застосуванням 13.08.2024 року відносно ОСОБА_1 поліцейських заходів.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 257906, від 13.08.2024 року поліцейського СРПП Березівського районного відділу поліції Колісніченко А.І. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн., а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Одеській області (адреса місця знаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість ) копійок та витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський