Ухвала суду № 12408951, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8946/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.I.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

Суддів

при секретарі

за участю: Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Сауляка Ю.В.,

Скирді Б.К.

Представника позивача Слуцької О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТ-МЕДІКАЛ»до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНТ-МЕДІКАЛ»(далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської регіональної митниці (далі відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р»№ 56 від 29.03.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності в розмірі 17167,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесене з порушенням норм діючого законодавства, оскільки висновки викладені в Акті перевірки суперечать дійсним обставинам вказаної справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНТ-МЕДІКАЛ»до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р»№ 56 від 29.03.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності на суму 17167,37 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2010 року та відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.02.10 р. по 23.02.10 р. службовими особами Київської регіональної митниці було проведено камеральну перевірку на дотримання ТОВ «СЕНТ - МЕДІКАЛ»законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів у товарній позиції 9021 «пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці, шини та інші пристрої для лікування переломів, штучні частини тіла, слухові апарати та інші апарати, які носять на собі з собою або імплантують в тіло, щоб комплексувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду»за ВМД від 08.05.2008 року № 100000003/2008/611191 (товар № 1), від 27.03.2008 року № 10000000/200//609758 (товар №2), від 30.11.2007 року № 100000003/2007/314592 (товар № 2).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт № к/4/10/100000000/35428522 від 23.02.2010 року, з якого вбачається що позивачем помилково була застосована пільга по сплаті податку на додану вартість при ввезені на митну територію товарів згідно наступних ВМД, а саме: від 08.05.2008 року № 100000003/2008/611191 (товар № 1), від 27.03.2008 року № 10000000/200//609758 (товар №2), від 30.11.2007 року № 100000003/2007/314592 (товар № 2).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення форми «Р»№ 56 від 29.03.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в сумі 16 349,88 грн.. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 817,49 грн..

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, Київська регіональна митниця в своєму листі від 27.04.2010 року № 35/7.2-15/3909 рішення Київської регіональної митниці форми «Р»№ 56 від 29.03.2010 року залишив без змін, а скаргу позивача без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача від 07.05.2010 року № 20/СМ/10, Державна митна служба України в своєму листі від 28.05.2010 року № 11/2-10.15/5128 рішення Київської регіональної митниці форми «Р»№ 56 від 29.03.2010 року залишив без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 6 Закону України "Про Єдиний митний тариф" під митом розуміється податок, який сплачується при ввезенні іноземного товару в країну і випуску товару митницею на внутрішній ринок. Економічна дія мита відстежується у прямому зв'язку митно-тарифних заходів з процесом ціноутворення.

Законом України "Про Митний тариф України" встановлено, що митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Митні тарифи є основою регулювання торговельних зв'язків.

Базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (від 11 липня 2002 року № 92-IV), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 261 Митного кодексу України встановлено, що саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

У відповідності до ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чанними на день подання митної декларації.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі доказами, при здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені Наказом Державної митної служби України № 314 від 20 квітня 2005 року "Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації".

Під час заповнення ВМД в графі 33 "Код товару" вказано наступний код 9021 90 90 00 «Пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органу чи фізичну ваду», що відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф»класифікується за ставкою мита - 0%, та відповідно до підпункту 5.1.7 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 "Про перелік лікарських засобів і виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість" звільняється від обкладення податком на додану вартість.

Таким чином, працівниками Київської регіональної митниці було здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем", що підтверджується відповідними відмітками на ВМД. Здійснено також митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 Наказу Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 "перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами)" та згідно п. 21 "перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства".

Під час здійснення Митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих позивачем були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки в графі "Б".

Отже, вказані ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача - інспектор, здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористалась.

В Акті камеральної перевірки з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності к/4/10/100000000/35428522 від 23.02.2010 року Київською регіональною митницею не визначено та не встановлено, яким суб'єктом допущено порушення при здійсненні митного оформлення товарів. Вини позивача, як обов'язкової умови, відповідальності, за вчинене правопорушення не встановлено.

Порядок нарахування, сплати податків, зборів та нарахування штрафних санкцій, визначається Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту Закон № 2181-III).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. статті 2 Закону № 2181-III, митні органи є контролюючими органами щодо акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів на митну територію.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. статті 4 Закону № 2181-III, платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. При митному оформленні вантажів платник податків для сплати податку на додану вартість та ввізного мита оформлює вантажну митну декларацію, в якій зазначає суму податкових зобов'язань.

Згідно п. 1.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2181-III, під податковим зобовязанням слід розуміти зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Крім того, пп. "в" п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» - платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення Позивача від сплати податку на додану вартість, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. в пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні митного контролю та оформленні ВМД позивачем було дотримано чинних нормативних актів, не було допущено арифметичних помилок, а також дотримано методологію нарахування та повноту сплати податків і зборів, що було підтверджено відповідачем при оформленні вантажно-митних декларацій шляхом проставлення відповідних відміток у графах у ВМД (напр., графа «С»).

Отже, позивач при митному оформленні вказаної продукції виконав усі процедури, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до листа Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України від 24 липня 2008 року № 18.7710/16-06 медичні вироби позивача зареєстровані в установленому законодавством порядку, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені до застосування в медичній практиці в Україні (наказ Державної служби від 31 серпня 2006 року № 451, Свідоцтво про державну реєстрацію № 5451/2006 від 31 серпня 2006 року).

Згідно п.1. Порядку державної реєстрації виробів медичної техніки та медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497 (далі - Порядок) Державній реєстрації підлягають виготовлені в Україні та імпортовані медичні вироби за переліком, який визначається МОЗ України. Державна реєстрація медичних виробів проводиться на підставі заяви та відповідного пакета документів, поданих до МОЗ заявником, який несе відповідальність за виробництво, безпеку, якість та ефективність медичних виробів.

Відповідно до пункту 11 Порядку на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації МОЗ приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться МОЗ, а заявнику «мається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів (далі - свідоцтво) за зразком згідно з додатком.

Зазначений код визначається у Свідоцтві про державну реєстрацію виробу медичного призначення. Форма Свідоцтва визначена у додатку до постанови, відповідно до цієї форми визначена відповідна графа, що містить код УКТЗЕД виробу медичного призначення.

Наявність такого свідоцтва у позивача є підставою відповідно до Постанови Кабінету "Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 для звільнення товару від обкладення податком на додану вартість як такого, що класифікується у під категорії 9021 90 90.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні процедури розмитнення товарів позивач не допустив порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності та вимог митного законодавства, а тому визначення відповідачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в розмірі 17167,37 грн. є протиправним.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

Ю.В. Сауляк

Повний текст ухвали складено та підписано 08.11.10 р.