Ухвала суду № 124088507, 25.10.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6069/22

Провадження № 2/204/79/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника відповідача про ухвалення додатково рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча-152/2» про стягнення вартості виконаних робіт,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2024 року у цивільній справі №204/6069/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча-152/2» про стягнення вартості виконаних робіт залишено без розгляду.

До судувід представникавідповідача надійшлазаява простягнення витратна професійнуправничу допомогу,відповідно доякої проситьстягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )на користьОб`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «РОБОЧА-152/2»витрати напрофесійну правничудопомогу врозмірі 9600,00грн.,під часрозгляду справи№ 204/6069/22у Красногвардійськомурайонному судім.Дніпропетровська.В обґрунтуваннявказано,що міжАдвокатським об`єднанням«Новум» таОб`єднаннямспіввласників багатоквартирногобудинку «РОБОЧА-152/2»було укладеноДоговір пронадання правовоїдопомоги від14травня 2021року.ОСББ «РОБОЧА-152/2»сплатило АО«Новум» гонорару загальномурозмірі 9600,00грн (дев`ятьтисяч шістсотгривень,00коп.),що підтверджуєтьсявідповідним платіжнимдокументом.24.11.2022року позивачембуло поданодо судузаяву пропризначення судовоїбудівельно-технічноїекспертизи,яка булазадоволена ухвалоювід 19.09.2023року,якою,поміж іншогобуло покладенона позивачаоплату експертизи.Водночас,у відповідностідо листаДніпропетровського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз від07.02.2024року,13.02.2023року ОСОБА_1 було направленорахунок дляоплати проведенняекспертизи,який такі небув сплаченийпозивачем,у зв`язкуз чимДніпропетровський НДІСЕповернув судуматеріали справи№ 204/6069/22без проведенняекспертизи.Тобто,позивач самостійнозвернувся досуду ззаявою пропризначення судовоїекспертизи,проте,не оплативїї проведення(чимпорушив вимогиухвали від19.09.2023р.),а післяповернення матеріалівсправи безвиконання експертизи,позивач подавзаяву прозалишення позовубез розглядучим істотнозатягнув розглядсправи. Так, в межах справи № 204/6069/22 відповідачем було подано не тільки відзив на позов, але і ряд інших процесуальних документів, необхідність подання яких виникала у зв`язку з тим, що позивачем було додано до матеріалів справи додаткові документи. Крім того, в межах справи № 204/6069/22 представник відповідача взяв участь у 7 судових засіданнях, значна кількість яких виникала у зв`язку з діями позивача (наприклад подання клопотання від 20.10.2022 р. про перенесення засідання з метою надання можливості укладення договору про надання правової допомоги, хоча в подальшому договір про надання правової допомоги був укладений позивачем лише 20.01.2023 р.). Додатково, позивачем було подано 24.11.2022 р. до суду Заяву про виклик свідків, які в подальшому допитувались судом у судових засіданнях, що значно збільшило обсяг наданої АО «Новум» правничої допомоги, яка була пов`язана як з необхідністю підготовки до судових засідань, так і з необхідністю участі адвоката у більшій кількості судових засідань. Насамкінець, варто зазначити, що подання позивачем заяви про залишення позову по справі № 204/6069/22 без розгляду є само по собі зловживанням процесуальними правами позивача, оскільки зазначена справа слухалась понад півтора роки, а в її межах сторонами було здійснено значну кількість процесуальних дій, які вчинювались здебільшого у зв`язку з ініціативи самого позивача. Інший підхід створить неправильні стимули для учасників процесу, оскільки покладає на відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які б ним не були понесені, якщо позивач не звернувся би до суду з позовом, та не затягував розгляд справи поданням значної кількості заяв.

Представником позивача подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, раніше позивачем надано заяву відповідно до якої спросить розгляд справи здійснити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представником було надано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідним задовольнити заяву про відшкодування витрат, з наступних підстав.

За результатом розгляду судом цивільної справи ухвалою Красногвардійського районного суду від 16 квітня 2024 року у цивільній справі №204/6069/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча-152/2» про стягнення вартості виконаних робіт залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.142 ЦПК України, разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір про надання правової допомоги від 14 травня 2021; додаткову угоду від 12 травня 2023 року; додаткову угоду від 12 травня 2023 року; платіжне доручення №354 від 18.04.2024 року, акт виконаних послуг від 17 квітня 2024 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21та постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п`ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21.

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною відповідача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному представником відповідача розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, їх дійсності та необхідності, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що сума, яка заявлена представником відповідача, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідності вчинення певних процесуальних дій, тобто відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу підлягає сума у розмірі 15 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про постановлення ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 258-259, 270, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робоча-152/2» витрати на правничу допомогу у розмірі 9600 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Самсонова