Рішення № 124087465, 23.12.2024, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1802/24

2/189/626/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,

учасники судового провадження:

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник третьої особи - Андрєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся з позовом до ОСОБА_3 із цивільним позовом, яким просив визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_1 .

Позов мотивований тим, що позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2015 року по березень 2017 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від спільного проживання сторони мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на теперішній час проживає разом із позивачем, дитина має усі необхідні умови для забезпечення нормального проживання, виховання та навчання.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до органу опіки та отримав висновок про можливість проживання малолітньої дитини з батьком.

Ухвалою суду від 08.08.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного проживання.

28.08.2024 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

13.09.2024 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено до 11:30 год. 04.10.2024 року.

Ухвалою суду від 04.10.2024 року закрите підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.

Цією ж ухвалою постановлено визнано обов`язковою участь в судове засідання позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 .

04.11.2024 року розгляд справи відкладено до 10:00 год. 20.11.2024 року у зв`язку з відпусткою судді.

20.11.2024 року у зв`язку з неявкою позивача та відповідача розгляд справи відкладено на 23.12.2024 року о 10:00 год.

23.12.2024 року сторони повторно не з`явилися в судове засідання, отже суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , який позов підтримав та представника третьої особи ОСОБА_5 , яка не заперечувала проти задоволення позову, ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення.

Суд, заслухавши учасників та дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

З серпня 2015 року по березень 2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження, а. с 3).

07.06.2024 року складений акт №28 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_1 (копія акту, а.с. 4).

У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначається, що комісія при перевірці на місці житлових умов установила, що власником цегляного будинку, кімнати якого дещо занедбані та потребують косметичного ремонту площею 102 м.кв. є ОСОБА_7 , будинок складається з 2 спалень, коридору, ванної кімнати, кухні.

У будинку проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . На момент візиту комісія встановила, що ОСОБА_3 за даною адресою знаходилася одна, син знаходився у батька, ОСОБА_2 . На момент перевірки в наявності є готова їжа, достатній запас продуктів харчування. Кімнати дещо занедбані, потребують поточного ремонту. З ОСОБА_3 проведено бесіду з приводу відповідального ставлення до батьківських обов`язків. Рекомендовано частіше спілкуватися з сином, займатися його вихованням.

07.06.2024 року складений акт №29 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_2 (копія, а.с. 5).

У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначається, що комісія при перевірці на місці житлових умов установила, що власником цегляного будинку з сучасним ремонтом площею 105 м.кв. є ОСОБА_9 , будинок складається з 3 спалень, коридору, ванної кімнати, кухні, вітальні.

У будинку проживають ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . На момент візиту комісія встановила, що за даною адресою перебували бабуся ОСОБА_10 та онук ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_2 перебував у полі (працює трактористом-машиністом у ПП «АФ ОСОБА_11»). На момент перевірки у хлопчика є окрема кімната з облаштованим місцем для сну та навчання, він забезпечений одягом, взуттям, канцтоварами та гаджетом для навчання. В будинку чисто, світло, охайно. В наявності готова їжа достатній запас продуктів харчування.

27.06.2024 року Покровською селищною радою затверджений висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Покровської селищної ради від 26.06.2024 року про можливість проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком (копія, а.с. 7).

Згідно цього висновку батько дитини, ОСОБА_2 , звернувся до Покровської селищної ради із заявою про надання висновку про доцільність встановлення проживання малолітнього сина разом з ним, батьком.

Висновок обґрунтований тим, що були обстежені умови проживання батьків; встановлено, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком, у його будинку створені всі умови для комфортного проживання, дитина повністю матеріально забезпечена.

Також у висновку зазначається, що дитина навчається в комунальному закладі освіти «Покровська гімназія №1» Покровської селищної ради Дніпропетровської області, батько офіційно працює характеризується позитивно (а.с. 6).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до вимог ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини. Першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, що визначено ч.1 ст.160 СК України. І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, як визначено ч.1 ст.161 СК України.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Тобто сторони, як це і передбачено ч.1 ст.160 СК України, фактично, визначили місце проживання дитини з батьком за взаємною згодою.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене права чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушення.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання неповнолітньої дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його пояснень, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, з його слів, фактично проживає і проживала разом з ним, між батьками виник спір саме щодо місця проживання дитини, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання про відібрання дитини у позивача.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Вказані обставини підлягають перевірці судом.

До аналогічних висновків прийшов Київський апеляційний суд у постанові від 16.12.2020 №357/7976/18 та Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 справа №369/1587/19.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками про визначення місця проживання дитини та, принаймні, існувати на час вирішення справи в суді.

Відсутність між сторонами відповідного спору, унеможливлює вирішення питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

З вказаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою ОСОБА_3 не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітньої дитини, яка проживає разом із батьком і знаходиться на його утриманні, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини разом із батьком у позасудовому порядку.

При цьому суд враховує той факт, що як на час звернення до суду із вказаним позовом, так і на час ухвалення рішення по суті спору позивач у справі ОСОБА_2 та його малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживають в одному житлі за однією адресою, а саме: АДРЕСА_2 , мати дитини, яка проживає окремо, не ставить питання про визначення місця проживання дитини з нею, тому правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки малолітній син ОСОБА_4 фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

Твердження представника позивача і третьої особи, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя не підтверджуються матеріалами справи.

Суд також враховує процесуальну поведінку сторін зокрема, той факт, що батько і матір не з`явилися в судове засідання і не надали особистих пояснень, свідчить, на думку суду як про відсутність заінтересованості, так і про відсутність реального спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 127/16211/23 за аналогічних правовідносин, у постанові від 10.07.2024 зазначив, що Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.

Таким чином, суд вважає, що спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній, підстав для судового захисту прав дитини шляхом визначення її місця проживання з батьком суд не вбачає та приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4,5,12,13,81,259,263-265,268,280,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити.

Судові витрати у вигляді понесеного судового збору - покласти на позивача ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 41052631, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.20, с-ще Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2024 року.

Суддя: О.В. Чорна

23.12.2024