Рішення № 124086069, 26.12.2024, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/1107/24

п/с № 2/174/410/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі- ТОВ «Мотронівський ГЗК» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 76960,48 грн., яка складається з основної заборгованості відповідача з виплати йому заробітної плати в розмірі 41784,48 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідача в розмірі 35176 грн. Стягнути на його користь понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом цієї справи судом та оплатою юридичної допомоги адвоката в розмірі 3500 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що працював у товаристві відповідача на посаді машиніста екскаватора дільниці гірничих робіт гірничого виробництва у період часу з 01.05.2016 року по дату його звільнення 29.07.2024 року. На дату його звільнення відповідач кілька місяців поспіль не виплачував працівникам товариства, в тому числі і йому, заробітну плату. На дату його звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 41784,48 грн., що підтверджується розрахунковим листком відповідача за липень 2024 року. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач усіх сум заробітної плати не виплатив та по день звернення із позовом до суду не здійснив розрахунок навіть частково. Також відповідач крім суми основного боргу за невиплату йому заробітної плати, повинен також сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Ухвалою від 17.09.2024 року відкрито провадження у справі, відповідачу запропоновано надати відзив, а позивачу відповідь на відзив, справа призначена до судового розгляду у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача було подано до суду 01.11.2024 року пояснення з яких вбачається, що станом на 01.11.2024 року розмір невиплаченої заробітної плати позивачем становить 6487,34 грн. Розрахунковим періодом для визначення середньомісячного заробітку позивача є період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року, так як його звільнення відбулося 29.07.2024 року. Згідно даних обліку робочого часу та розрахунку заробітна плата склала 5528,70 грн. (з 18.05.2024 року по 28.06.2024 року позивач перебував у черговій відпустці) розрахунковий листок за травень-червень 2024 року додається. Таким чином розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 691,09 грн.

06.11.2024 року відповідач повідомив, що здійснив 04.11.2024 року виплати позивачу заробітної плати в розмірі 6487,34 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 73785 від 04.11.2024 року та витягом з відомості про перерахування заробітної плати. З урахуванням вищевикладеного та письмових пояснень відповідача, викладених у листі вих. № 01-15/192 від 01.11.2024 р., просять відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

11.11.2024 року вже після початку розгляду справи по суті в судовому засіданні позивачем подана уточнена позовна заява в якій він посилаючись на те, що кількість днів прострочення розрахунку відповідача з ним при звільненні з дати його звільнення з товариства відповідача 29.07.2024 року, по дату остаточного погашення відповідачем заборгованості із заробітної плати 04.11.2024 року, тобто з 29.07.2024 року по 03.11.2024 року, включно 98 днів, що не перевищує обмеження, встановленого ст. 117 КЗпП України не більше шести місяців. Таким чином, заборгованість відповідача з виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 67726,82 грн. (691,09 грн. Х 98 днів прострочення відповідача з виплати йому заборгованості із заробітної плати при звільненні = 67726,82 грн.)

Просить відшкодувати витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Позивач в судове засідання з`явився, позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі. В подальшому надав заяву відповідно до якої просив вказану справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення позивача, ознайомившись із заявами сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, по наступним підставам

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ТОВ «Мотронівський ГЗК» з 01.05.2016 року по день звільнення 29.07.2024 року (а.с. 6, 8).

Згідно розрахункового листка за червень 2024 року борг за підприємством на кінець місяця 41784,48 грн. (а.с. 7).

Згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнений з підприємства відповідача 29.07.2024 року (а.с. 9).

Згідно довідки про доходи № 40 від 09.08.2024 ОСОБА_1 за 11 місяців нарахована заробітна плата в сумі 157830,08 грн. (а.с. 10).

Відповідачем надано копії платіжної інструкції в національній валюті № 73193 від 23.08.2024 року, платіжної інструкції в національній валюті № 73388 від 13.09.2024 року, платіжної інструкції в національній валюті № 73459 від 13.09.2024 року, платіжної інструкції в національній валюті № 73519 від 30.09.2024 року, витяги з відомостей перерахування заробітної плати на карткові рахунки банку за березень, квітень, травень 2024 року (а.с. 26-37).

Розрахунковий листок позивача за травень-червень 2024 року (а.с. 38).

До матеріалів справи долучені копії Форми № 1 та Форми № 2 (а.с. 39, 40).

Також долучена копія платіжної інструкції від 04.11.2024 року, витяг з відомості перерахування заробітної плати, якими підтверджується виплата ОСОБА_1 6487,34 грн. (а.с. 43-45).

До матеріалів справи надана виписка з графіку № 9 змін А ТОВ «Мотронівський ГЗК» (а.с. 68).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених уст. 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки уточнену позовну заяву подано вже після першого судового засідання у справі, тому суд розглядає позов в межах первісних вимог, зокрема, враховуючи, що позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 117 КЗпПсереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача такий середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 15 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннямист. 47 КЗпП передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст. 117 КЗпП (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першоюцієї статті.

Виходячи з положеннями абзацу 3 п. 2 розділу ІІ Порядку середня заробітна плата для визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП) обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Положеннями п. 8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

В процесі судового розгляду встановлено, що відповідач фактично розрахувався з позивачем 04.11.2024 року. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені відповідачем, позивач не заперечував отримання вказаних коштів.

Але заборгованість відповідача з виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 67726,82 грн. (691,09 грн. Х 98 днів = 67726,82 грн.)

Відповідач просив суд зменшити на 70 % розмір середньомісячного заробітку за порушення строків виплати заробітної плати із розрахунку на кількість робочих днів оскільки розмір суми до стягнення 67726,82 грн., заявлений позивачем, значно перевищує розмір заробітної плати 41784,84 грн., нарахованої позивачем при його звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Судом встановлено, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, тому наявні підстави для стягнення із відповідача відповідно до ст. 117 КЗпП середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Встановлений ст. 117 КЗпП механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обовязку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобовязань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, повязаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була повязана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір повязаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру повязаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції враховує вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначені у ній критерії та з врахуванням того, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні майже дорівнює двократному розміру заборгованості із невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати, що є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця скрутне матеріальне становище якого підтверджено матеріалами справи, у звязку з чим доходить висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, буде визначення розміру відповідальності ТОВ «МотронівськийГЗК» у сумі 35000 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при їх виплаті за затримку сплати відповідачем належних при звільненні позивача виплат. Підстав для стягнення спірної суми в іншому розмірі судом не вбачається.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 35000 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 45,48% (35000х100:76960,48 (сума первісних вимог) = 45,48%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 45,48 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 550,85 грн. В іншій частині судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціївитрат адвоката,необхідних длянадання правничоїдопомоги,встановлюється згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги напідставі відповіднихдоказів,які підтверджуютьздійснення відповіднихвитрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 2024005 за надання правничої допомоги та юридичних послуг адвоката позивачем сплачено 3500 грн., договором про надання професійної, правничої допомоги адвокатом та про представництво інтересів фізичної особи в суді 1-ї інстанції, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 0761, квитанцією № 2024012 за надання правничої допомоги та юридичних послуг адвоката позивачем сплачено 1500 грн., актом узгодження обсягів та вартості професійної, правничої допомоги адвоката у цивільній справі та прийняття-передачі фактично виконаних (наданих) адвокатом послуг (а.с. 11, 54-59).

Оскільки вимоги позивача задоволено на 45,48%, то витрати на правову допомогу підлягали б стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2274 грн. (5000,00 х 45,48% = 2274).

Проаналізувавши досліджені докази, враховуючи якість та об`єм наданої правової допомоги, часткове задоволення позову, заяву відповідача про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10,76-81,141,263-265,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цветмет ЛТД» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кодЄДРПОУ 39376858)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00коп. без урахування податків та обов`язкових зборів.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кодЄДРПОУ 39376858) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат» (кодЄДРПОУ 39376858)на користькористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовийзбір врозмірі 550,85 грн.

В іншійчастині віднести нарахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області І.А.Ілюшик