Рішення № 124080800, 17.12.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 рокусправа № 380/12967/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Согор А.Н.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Захарчука Я.В., згідно з договором,

представника відповідача Стебко І.Ю., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі ГУ ДМСУ у Львівській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вих. № 4629.31-204/4629.1-24 від 23.04.2024 про відмову у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 06.02.2015, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти документи для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 06.02.2015, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 28.12.2019 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 20.01.2022 позивачка була документована посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_5 . Орган, що видав 4601. Підстава видачі посвідки: 04/14 - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Термін дії посвідки 17.01.2023. За час проживання на території України позивачка ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягалася, непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, про що свідчить відповідь УІАП ГУ НП у Львівській області № 35/Аз/21/01/04 від 03.05.2024. Позивачка вільно володіє українською мовою, публічно засуджує збройну агресію російської федерації проти України та бажає надалі проживати на території України. Відповідно до п.19 Порядку, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії. Починаючи з 24.02.2022 органами ДМС було призупинено прийом та видача документів громадянам російської федерації. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України позивачка з незалежних від неї причин не змогла у встановлені п. 19 Порядку строки подати документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС для обміну посвідки. Починаючи з січня 2023 року, позивачка та її чоловік неодноразово звертались за роз`ясненнями телефонами гарячої лінії до Державної міграційної служби, як і особисто до територіальних підрозділів Державної міграційної служби, однак прийом громадян російської федерації не здійснювався. За час війни росії проти України позивачка неодноразово зверталася до територіальних підрозділів ДМС України з метою подачі документів для обміну посвідки, однак представники ДМС усно повідомляли останній, що на час дії воєнного стану органами ДМС не здійснюється прийом документів від громадян російської федерації. Тобто, позивачкою здійснювались всі можливі заходи для отримання роз`яснень щодо подальших дій в умовах воєнного стану, а також подачі відповідних документів до Державної міграційної служби, а тому її проживання в Україні за документами, термін дії яких закінчився, сталось за відсутності її вини і з незалежних від неї обставин. 23.04.2024 позивачка звернулася до Миколаївського відділу ГУ ДМС України у Львівській області для подачі документів для обміну посвідки на тимчасове проживання. Незважаючи на те, що відповідачу було достеменно відомо про наявність шлюбу позивачки з громадянином України та про те, що позивачка була позбавлена можливості подати документи для обміну посвідки на тимчасове проживання з причин неврегульованості відносин щодо громадян росії та припинення прийому заяв від громадян росії, 23.04.2024 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку. Відмова відповідача у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання унеможливлює подальше перебування позивачки на території України. Враховуючи публічну позицію позивачки щодо незаконної агресії російської федерації проти України, наявність шлюбу з громадянином України, тривале перебування на території України після повномасштабного вторгнення військ російської федерації на Україну, ОСОБА_1 не може повернутися до країни походження, оскільки є загроза її переслідуванню на території рф. А створення відповідачем умов для примусового виїзду з території України призведе до роз`єднання сім`ї позивачки та є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Враховуючи наведене, позивачка просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 21.06.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження в адміністративній справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві від 05.07.2024 (вх. № 51252). Вказав, що інформація в позові ОСОБА_1 про те, що прийом громадян щодо оформлення посвідок не здійснювався, не відповідає дійсності. Жодних доказів звернень до міграційних органів в період до 17.01.2023 (закінчення строку дії посвідки), та в період з 17.01.2023 до 23.04.2024 (притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття рішення про примусове повернення) позивачем не надано, лише мають місце декларативні твердження. Таким чином, посвідка не була вчасно оновлена позивачем без поважних причин. При цьому, відповідач покликається на норми чинної постанови Кабінету Міністрів України № 1202, згідно якої посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану. Також відповідач покликається на норми чинної постанови Кабінету Міністрів України № 1232, згідно якої у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/ територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором. Зазначені у п. 1 цієї постанови обмеження не поширюються на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб. Водночас, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1232 визначено, що особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою. В інших випадках застосовуються загальні строки щодо порядку звернення за обміном посвідок на тимчасове проживання. ОСОБА_1 не звернулася у встановлений термін у строк до закінчення дії посвідки на тимчасове проживання за оформленням нової посвідки. Починаючи з 18.01.2023 позивач перебуває в України без законних підстав. ОСОБА_1 після закінчення дії посвідки таку не здала, чим порушила п. 67 Порядку № 322, а саме після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. Інформація щодо звернення позивача з заявою щодо статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня. ОСОБА_1 не надала в якості доказу до суду довідку про звернення за захистом в Україні, тому немає підстав вважати, що на неї поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту». Враховуючи вищевикладене, ГУ ДМСУ у Львівській області просило у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

26.07.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 56900), згідно яких позивач вважає рішення Миколаївського відділу ГУ ДМСУ у Львівській області вих. № 4629.31-204/4629.1-24 від 23.04.2024 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже п.п. 6 п. 61 Порядку № 322 не передбачено підстав для відмови у прийнятті документів у іноземця або особи без громадянства для обміну посвідки на тимчасове проживання. Лише абзацом 2 п. 21 Порядку № 322 передбачено, що у разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Пункт 61 Порядку № 322 містить лише вичерпний лише перелік підстав для відмови в оформленні та видачі посвідки, серед яких є: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про відмову в обміні посвідки на тимчасове проживання відповідачем позивачці не вручалось. Щодо посилання відповідача про відсутність підтвердження позивачки її публічного засудження дій країни агресора (російської федерації), то для спростування вказаних посилань відповідача позивачка долучає до матеріалів справи скриншоти з її публічної інтернет-сторінки зареєстрованої у фейсбук, з яких вбачається, що ОСОБА_1 засуджує дії російської федерації щодо України. Щодо посилань відповідача про те, що позивачем не додано підтверджуючих документів, які б свідчили про спроби позивачки звернутися до міграційних органів до 17.01.2023 та в період з 17.01.2023 по 23.04.2024, то зазначає, що ОСОБА_1 намагалася звернутися до міграційних органів, як до 17.01.2023, так і в період з 17.01.2023 по 23.04.2024, про що свідчить пакет документів, передбачених п. 32 Порядку № 322, які були підготовлені позивачкою ще до 17.01.2023. Підготовка позивачкою повного пакету документів для обміну посвідки на тимчасове проживання свідчить про її реальні наміри подати такі документи в органи міграційної служби в строки, передбачені Порядком № 322, однак позивачка не змогла подати дані документи лише через неправомірну відмову працівників міграційної служби їх приймати. В подальшому у зв`язку із активними військовими діями з боку рф проти України задля власної безпеки позивачка з 09.03.2023 змушена була переселитися на тимчасове проживання з м. Києва у м. Новий Розділ Львівської області, про що свідчить довідка № 588 від 09.03.2023 про взяття на облік переміщеної особи. Щодо посилань відповідача про можливість позивачкою подати документи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1232 від 01.11.2022 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», то дійсно вказаною постановою урядом частково було врегульовано питання, щодо подачі документів окремої категорії громадян російської федерації, зокрема п. 3 вказаної постанова, яким передбачено, що особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою», Однак станом на 01.11.2022 у позивачки не було необхідності у подачі документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, так як дія посвідки завершувалась 17.01.2023, а коли така необхідність виникла (січень 2023 року), 30 ти денний термін для подачі документів завершився.

16.08.2024 за вх. № 62843 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача у справі, згідно х якими ОСОБА_3 пропущено строк для подання додаткових доказів. Пунктом 2 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Відповідно до положень статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. З огляду на вищезазначене, подані додаткові пояснення не містять жодних обґрунтувань неможливості подання додаткових доказів разом з позовною заявою, у зв`язку із чим відповідач заперечує проти їх приєднання до матеріалів справи та врахування при прийнятті рішення суду. Разом з тим, твердження сторони позивача про те, що вона 23.04.2024 в черговий раз звернулася до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, в даному випадку до Миколаївського відділу ГУ ДМСУ у Львівській області для подачі документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, мають декларативний та абстрактний характер, оскільки в матеріалах справи відсутні докази попередніх звернень позивача у встановлений строк, та будь-яких рішень суб`єкта владних повноважень з приводу таких звернень. Долучені позивачем копії скріншотів не є електронними документами в розумінні положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а отже, не можуть мати юридичної сили як докази. Твердження сторони позивача про намагання і спроби подати документи для обміну посвідки не підтверджені жодними доказами, відповідно не свідчать, що такі спроби були реалізовані, і що належним чином оформлені документи були подані у встановлений законом строк.

Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивача та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача правову позицію. викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 28.12.2019 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

20.01.2022 позивачка була документована посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_5 . Орган, що видав 4601. Підстава видачі посвідки: 04/14 - возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Термін дії посвідки 17.01.2023.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського відділу ГУ ДМСУ у Львівській області для подачі документів для обміну посвідки на тимчасове проживання.

23.04.2024 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 (лист вих. № 4629.31-204/4629.1-24) у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Також 23.04.2024 відповідачем накладено на позивачку адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, за проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився (протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МЛВ 002472 від 23.04.2024; постанова про накладення адміністративного стягнення ПН МЛВ 002464).

23.04.2024 позивачем сплачено штраф в розмірі 3400 грн., що підтверджується квитанцією № 8PME-5M15- BP44-9132 від 23.04.2024.

Окрім цього, відповідачем видано рішення № 4629130100015471 від 23.04.2024 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Вказане рішення позивачем було оскаржене і рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2024 № 461/4111/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДМСУ у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення № 4629130100015471 від 23.04.2024 було відмовлено.

Вважаючи, що Миколаївським відділом ГУ ДМСУ у Львівській області їй протиправно відмовлено у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

При вирішенні справи суд врахував таке.

Стаття 26 Конституції України визначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правовідносини, які склалися між сторонами по справі врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі Порядок №322), постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 1202), постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 1232), Порядком продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 (далі Порядок №150), Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119 (далі Інструкція № 353/271/150).

Відповідно до ст. 32 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), визначеним статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Посвідка на тимчасове проживання є власністю України. Посвідка на тимчасове проживання видається строком на один рік, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з п.п. 3 п. 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.

Згідно з п. 21 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Разом з тим, згідно п.п. 6 п. 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), військовий квиток, який підтверджує факт служби за контрактом у Збройних Силах, Держспецтрансслужбі, Національній гвардії, посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. п. 17-19 Порядку №322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні. У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку її дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій). У разі коли у зв`язку із зміною прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановленням розбіжностей у записах необхідно обміняти паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства. У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії. Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви. Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Варто зазначити, що Порядком №322 не передбачено можливості продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання.

Разом з тим, згідно чинної Постанови № 1202, що прийнята відповідно до ст. ст. 121, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановив, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування; іноземці або особи без громадянства, крім громадян Російської Федерації, зобов`язані в установленому законодавством порядку подати документи для обміну таких посвідок на тимчасове чи постійне проживання протягом 30 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, відповідно до Постанови № 1232 установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на:

осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6, 9 та 10 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»;

осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб;

осіб, що звернулися із заявами про продовження строку перебування в інших випадках, крім передбачених абзацами другим та третім цього пункту, якщо рішення за такими заявами приймаються Головою Державної міграційної служби або його заступниками.

Особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.

Зазначена Постанова № 1232набрала чинності 09.11.2022.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те що органами міграційної служби прийом громадян щодо оформлення посвідок не здійснювався, оскільки жодних доказів звернень до міграційних органів в період до 17.01.2023 (закінчення строку дії посвідки) та в період з 17.01.2023 до 23.04.2024 (притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття рішення про примусове повернення) позивачкою не надано.

Так само як і не надано доказів того, що ОСОБА_1 подавалась заява з відповідним пакетом документів в межах встановленого законодавством строку.

Перше документально підтверджене звернення ОСОБА_1 до ГУ ДМСУ у Львівській області (Миколаївського відділу) датоване 23.04.2024.

Отже, посвідка не була вчасно оновлена позивачем без поважних причин, доказів зворотного суду не подано.

Судом при розгляді справи також враховано, що на даний час є чинним і не скасованим в судовому порядку рішення відповідача № 4629130100015471 від 23.04.2024 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Крім того, згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 522/14416/18, законодавством не передбачено винятків із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Факт укладення шлюбу на території України не є тотожним легалізації іноземця чи на території України, такий може бути лише підставою для оформлення права такої особи на проживання (перебування) в Україні, але не може сам по собі заміняти передбачені законом дії такої особи для реалізації цього права; бажання іноземця зберегти свої сімейні права покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі №2340/2910/18.

Таким чином, оскільки позивачка протягом тривалого періоду часу після закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання не зверталася у встановленому порядку з питань оформлення нової посвідки, відповідач правомірно в листі від 23.04.2024 №4629.31-204/4629.1-24 поінформував ОСОБА_1 про відмову у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання відповідно до п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Миколаївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вих. № 4629.31-204/4629.1-24 від 23.04.2024 про відмову у прийнятті документів для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 унеможливлює задоволення вимоги про зобов`язання ГУ ДМСУ у Львівській області прийняти документи для обміну посвідки на тимчасове проживання у громадянки російської федерації ОСОБА_1 .

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.12.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна