Рішення № 124080561, 26.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року справа №320/43003/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29.07.2023 по 10.09.2024 включно в розмірі 318 209,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач вчасно не виконав рішення суду про поновлення позивача на посаді, з огляду на що, має сплатити середній заробіток за час затримки негайного виконання рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/43003/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/43003/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

30.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач не скористалася можливістю примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23. Вона не зверталася до Державної податкової служби (ДПС) із приводу виконання цього рішення з моменту його ухвалення щодо її поновлення на роботі. В той же час позивач скористалася порядком виконання рішень про стягнення коштів із державного або місцевих бюджетів чи боржників шляхом безспірного списання коштів у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначає, що Державною податковою службою України листом від 02.02.2024 № 1605/5/99-00-10-01-03-05 надано до ДКСУ перелік сум для безспірного списання, зокрема, за пунктами 22, 23, 24 додатка до листа ДКСУ від 26.01.2024 № 12-06-06/1946: сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 111 155,52 грн (мінус сума, що підлягає примусовому стягненню за один місяць, відповідно до виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 № 320/13922/23), стягнення судових витрат у розмірі 24 200,00 грн та витрат на правничу допомогу 5 000,00 грн на користь ОСОБА_1 , з урахуванням утримання податків та нарахування єдиного внеску. Таким чином, ДПС передала до ДКСУ необхідні документи для виконання судового рішення шляхом безспірного списання коштів. Станом на 03.10.2024 підтвердження проплати від ДКСУ за виконавчими листами Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 № 320/13992/23 до ДПС не надходили. З огляду на викладене, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з бюджету ДПС не може бути виконано в добровільному порядку, оскільки подано на примусове стягнення відповідно до Порядку № 845.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23 позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено повністю:

поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів Державної податкової служби України з 07 лютого 2023 року;

допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів Державної податкової служби України з 07 лютого 2023 року;

стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2023 по 28.07.2023 включно в розмірі 135 130,24 грн (сто тридцять п`ять тисяч сто тридцять грн. 24 копійок). Сума зазначена без відрахування обов`язкових податків та зборів;

допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі в розмірі 23974,72 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири гривні 72 копійки). Сума зазначена без відрахування обов`язкових податків та зборів;

стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: Львівська пл., 8, м. Київ, 04053) судові витрати у розмірі 24200,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті гривень 00 копійок).

Станом на день звернення з даною позовною заявою, рішення суду відповідачем не виконано.

Позивач вважає, що в порядку ст. 236 КзпП України, з відповідача повинен бути стягнутий середній заробіток за час затримки негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29.07.2023 по 10.09.2024 включно в розмірі 318 209,92 грн, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тож, з наведеного слідує, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23 позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено повністю.

В той же час рішення суду відповідачем не виконано.

При цьому, належних та достатніх доказів неможливості виконати рішення суду, відповідачем суду не надано, при цьому, оскарження даного рішення суду чи звернення із заявою про його роз`яснення, не є беззаперечною підставою для невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Щодо доводів відповідача про те, що рішення суду у справі № 320/13992/23 в частині поновлення позивача на посаді заступника директора департаменту начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів Державної податкової служби України з 07.02.2023 виконати неможливо, оскільки позивач до звільнення обіймав посаду заступника директора департаменту начальника відділу перевірок підозрілих фінансових операцій Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, суд зазначає наступне.

Стаття 235 Кодексу законів про працю передбачає, що У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"), орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

За відсутності підтверджень, що резидент Дія Сіті ввів фізичну особу в оману щодо правової природи гіг-контракту, вчиненого з нею згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", його укладення та/або виконання не може вважатися вступом у трудові відносини та/або виконанням роботи без укладення трудового договору (контракту).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином суд відхиляє дані доводи відповідача.

Крім цього, стосовно тверджень відповідача про те, що позивач не скористалася можливістю примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23 та не зверталася до ДПС щодо його виконання з моменту прийняття судового рішення про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною 8 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обов?язковість рішень суду закріплена Конституцією України як одна з основних засад судочинства (частина п?ята статті 124 Конституції України).

Отже, існує обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде воно оскаржуватися.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 23.04.2020 у справі № 826/9731/18.

Суд звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права в адміністративному судочинстві має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, право позивача на поновлення на роботі порушено внаслідок затримки виконання рішення суду, а тому, в межах цього спору необхідно вжити заходів стосовно ефективного поновлення прав позивача.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої, проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи не є притягнення до відповідальності за невиконання рішення, а ефективний захист прав позивача, шляхом виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 у справі № 280/360/19.

Оскільки судом встановлено факт затримки виконання рішення суду Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23, суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки.

Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29.07.2023 по 10.09.2024 включно.

Що стосується розрахунку розміру суми, що підлягає стягненню ( 318 209,92 грн.), суд звертає увагу на таке.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 1 цього Порядку, він застосовується, зокрема, у разі вимушеного прогулу та для розрахунку затримки виконання судового рішення.

Середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за два календарні місяці, що передують дню звільнення (абзац 3, п. 2 Порядку). Якщо працівник пропрацював менше двох місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з фактично відпрацьованого часу.

Основою для визначення суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника. Виплати, що обчислюються на основі середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, нараховуються шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів, що підлягають оплаті (пункт 5 розділу IV Порядку).

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням загальної заробітної плати за два місяці на кількість робочих днів (пункт 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням загальної кількості робочих днів за останні два місяці на 2 згідно з графіком роботи підприємства, що відповідає вимогам законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи з тими ж особами, якщо інше не передбачено законом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 у справі № 320/13992/23 встановлено, що згідно з наданою відповідачем довідкою від 23.02.2023 № 37, середньомісячна заробітна плата позивача за два місяці, що передували звільненню, складала 23 974,72 грн, а середньоденна 1 089,76 грн.

Період затримки виконання рішення суду з урахуванням воєнного стану становить 292 дні (з 29.07.2023 по 10.09.2024). Таким чином, сума середнього заробітку, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, становить 318 209,92 грн.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення заробітної плати підлягають задоволенню шляхом стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29.07.2023 по 10.09.2024 включно в розмірі 318 209,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення заробітної плати, - задовольнити.

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29.07.2023 по 10.09.2024 включно в розмірі 318 209,92 грн.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.