Рішення № 124080515, 26.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року справа №320/46014/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №103650003383 від 08.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі (Республіка (Бурятія) з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 у кратному пільговому обчисленні один рік роботи як один рік і шість місяців, провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 20.03.2020 №74, яка видана «Бурятской филией федерального бюджетного учреждения «Териториального фонда геологической информации по Сибирському федеральному округу (росія)» (мовою оригіналу) з 31.07.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, відповідач здійснив протиправні дії, які полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі (Республіка (Бурятія) з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 у кратному пільговому обчисленні один рік роботи як один рік і шість місяців.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/46014/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/46014/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти вимог позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (далі позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 23.12.2022 та отримує пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі № 320/47466/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії суд задовольнив.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 103650003383 від 29.12.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 навчання в технікумі з 01.09.1981 по 04.10.1982, з 28.10.1984 по 01.03.1986, службу в радянській армії з 09.11.1982 по 27.10.1984, періоди роботи з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а період роботи з 07.07.1993 по 31.12.2003 до страхового стажу, призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з 23.12.2022.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі № 320/47466/23 набрало законної сили 25.06.2024.

Рішенням № 103650003383 від 29.12.2022 позивачу була призначена пенсія на виконання судового рішення. Після призначення пенсії позивач дізнався, що пенсія була розрахована з порушенням норм діючого законодавства, а саме: період трудової діяльності позивача з 07.04.1986 по 06.12.1989 та з 21.12.1989 по 06.07.1993 був зарахований до стажу лише в одинарному розмірі.

Періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 07.04.1986 по 06.12.1989 та з 21.12.1989 по 06.07.1993 підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1986 та архівною довідкою від 28.02.2020 № 31.07.2024.

Позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою щодо перерахунку і зміни періоду в 60 місяців до 01.07.2000.

Згідно з принципом екстериторіальності, розглянувши заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло рішення від 08.08.2024 №103650003383 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов??язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється відповідно до законодавства держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів поширюються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи та заробітної плати на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж та заробітна плата мають враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески могли сплачуватись у росії. Тобто існувала гарантія врахування страхового стажу та заробітної плати кожної зі сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі № 646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», працівникам, які користуються пільгами на цей момент, кожен рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувався як два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року як один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. У свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист, зокрема в даному випадку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 304/877/17.

З трудової книжки та архівних довідок вбачається, що позивач у період з 07.04.1986 по 08.09.1986 працював на посаді помічника бурильщика 4-го розряду підземних гірничих виробок Бурятського геологічного об`єднання «Бурятгеологія», Республіка Бурятія, в районах, прирівняних до Крайньої Півночі (мовою оригіналу).

З 09.09.1986 по 23.09.1986 слюсар 4-го розряду з ремонту підземного обладнання (мовою оригіналу).

З 24.09.1986 по 03.11.1986 учень токаря 1-го розряду (мовою оригіналу).

З 04.11.1986 по 25.11.1986 помічник бурильщика 4-го розряду підземних гірничих виробок (мовою оригіналу).

З 26.11.1986 по 20.03.1987 помічник бурильщика 5-го розряду підземних гірничих виробок (мовою оригіналу).

З 21.03.1987 по 11.06.1987 помічник бурового майстра на підземних роботах (мовою оригіналу).

З 08.01.1989 по 20.08.1989 машиніст бурової установки 5-го розряду на поверхневих роботах (мовою оригіналу).

З 21.08.1989 по 06.12.1989 машиніст бурової установки 6-го розряду на поверхневих роботах (мовою оригіналу).

З 21.12.1989 по 06.07.1993 машиніст бурової установки 5-го розряду Кіровського виробничо-геологічного об`єднання «Кіровгеологія» (мовою оригіналу).

Крім того, періоди роботи позивача з 07.04.1986 по 06.12.1986 підтверджуються архівними довідками від 28.02.2020 № 49 (про підтвердження стажу роботи) та від 28.02.2020 №50 (про підтвердження зарплати позивача) Бурятського геологічного об`єднання «Бурятгеологія», Республіка Бурятія, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, письмового трудового договору або довідки, що підтверджує період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, наявність письмового трудового договору не є єдиною підставою для пільгового обчислення стажу. Закон дає можливість вибору між кількома документами, що підтверджують цей стаж.

Згідно з практикою Верховного Суду (справи № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15а тощо), для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі достатньо одного із документів: трудової книжки, письмового трудового договору або довідки, в якій зазначено період роботи в таких районах.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до них, визначено постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029.

Місцевість, де працював позивач, знаходиться в районі Крайньої Півночі, тому він має право на зарахування цього стажу із розрахунку один рік за півтора роки роботи та відповідне перерахування пенсії за цей період.

Пункт 3 Порядку № 637 передбачає, що при відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, а також інші документи, зокрема довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості на виплату заробітної плати, письмові трудові договори тощо.

Пункт 17 цього ж Порядку визначає, що при відсутності документів про стаж, що не можуть бути отримані через надзвичайні ситуації (воєнні дії, стихійні лиха, аварії тощо), стаж може бути встановлений на підставі свідчень не менше двох осіб, які працювали з позивачем на одному підприємстві.

Таким чином, судом встановлено, що в позивача всі необхідні документи для зарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст.245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі (Республіка (Бурятія) з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 у кратному пільговому обчисленні один рік роботи як один рік і шість місяців, провести перерахунок та виплату пенсії на підставі висновків суду, викладених у даному рішенні.

За таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;

Визнати протиправним та скасувати рішення №103650003383 від 08.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в районі Крайньої Півночі (Республіка (Бурятія) з 07.04.1986 по 06.12.1989, з 21.12.1989 по 06.07.1993 у кратному пільговому обчисленні один рік роботи як один рік і шість місяців, провести перерахунок та виплату пенсії на підставі висновків суду, викладених у даному рішенні;

В іншій частині вимог позову відмовити;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.