Рішення № 124080228, 20.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа № 320/36167/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 )з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП у Київській області) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №131, яким старшого оперуповноваженого відділу захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №66 о/с дск, яким звільнено зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області;

- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.03.2023 по день ухвалення судового рішення;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу захисту інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області та у частині стягнення з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Позовна заява зареєстрована в КП ДСС 13.10.2023 та згідно з протоколу автоматизованого розподілу передана судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від сторін.

29.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі.

Також 29.01.2024 представником відповідача подано до суду клопотання від 18.01.2024 №136/109/26-2024 про вихід в загальне провадження та розгляд справи №320/36167/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача.

15.08.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові докази у справі.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуваними наказами його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції. Позивач стверджує, що підстави для застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення відсутні, адже його вина у вчиненні адміністративних правопорушень не доведена у встановленому порядку.

Позивач пояснює, що у не робочий час 26.03.2023 о 23:35 год. він перебував у припаркованому автомобілі марки «KIA RIO» разом зі своїм товаришем за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 116. Автомобіль стояв на узбіччі дороги без порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки документів працівниками поліції було запропоновано йому пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або впливу лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції. Водночас, оскільки позивач не був водієм автомобіля, то не мав обов`язку проходити відповідний огляд і тому відмовився.

Крім того, позивач зазначає, що працівники поліції перевірили наявність у нього страхового полісу на вказаний автомобіль та наклали на нього штраф за його відсутність. Однак, позивач вважає це також неправомірним, адже автомобіль не перебував у русі, що виключало підстави для складання постанови про накладення адміністративного стягнення. До того ж, даний транспортний засіб зареєстровано на іншу особу - ОСОБА_2 , а тому позивач не був поінформований про відсутність чинного страхового полісу.

На думку позивача, його дії не завдали шкоди авторитету Національної поліції України та не дискредитували звання поліцейського. Він наполягає на тому, що дотримувався положень Конституції України, чинного законодавства та Присяги поліцейського, сумлінно виконував свої службові обов`язки та сприяв керівнику в організації дотримання службової дисципліни, не маючи дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву зазначає, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали висновки службового розслідування, якими встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, Присяги працівника поліції та вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил дорожнього руху, Закону України «Про дорожній рух».

Відповідач вказує, що позивач перешкоджав поліцейським у виконанні їхніх обов`язків, відмовився виконати законну вимогу поліцейського щодо огляду на стан алкогольного сп`яніння, вчинив адміністративні правопорушення, відмовився виконати законну вимогу поліцейських щодо залишення на місці складання адміністративних матеріалів, здійснив дії, які дискредитують Національну поліцію України та ганьблять звання поліцейського, а також не сприяв керівництву у підтриманні службової дисципліни.

Відповідач вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є пропорційним вчиненому позивачем проступку.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а но в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.19-20).

Відповідно до наказу ГУ НП в Київській області від 29.08.2022 №144 о/с ДСК капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору захисту інтересів суспільства та держави ГУ НП в Київській області.

27.03.2023 до ГУ НП в Київській області надійшла інформація про можливе порушення Правил дорожнього руху окремими працівниками ГУ НП в Київській області.

З метою проведення службового розслідування за указаним фактом, ГУ НП в Київській області прийнято наказ від 27.03.2023 №432дск «Про призначення службового розслідування».

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія склала висновок, який 30.03.2023 був затверджений начальником ГУ НП в Київській області генералом поліції третього рангу Андрієм Нєбитовим.

На підставі цього висновку, наказом ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №131 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 2.1 (ґ) та 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, статті 14 Закону України «Про дорожній рух», що виразилось у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, перешкоджанні поліцейському у виконанні їхніх обов`язків, відмові на вимогу поліцейського у законному порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, вчиненні адміністративних правопорушень, невиконанні законних вимог поліцейських щодо залишення на місці складання адміністративних матеріалів, здійснення дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівництву у дотриманні службової дисципліни, до старшого оперуповноваженого відділу інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 22-24).

Наказом ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №66 о/с дск «По особовому складу» старшого оперуповноваженого відділу інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.03.2023 із позбавленням преміювання за березень 2023 року. Підстава: наказ ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №131, довідка від 31.03.2023 №27 (а.с. 25).

Позивач, вважаючи вказані накази протиправними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VІІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною першою статті 64 Закону №580-VІІІ передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частина друга статті 77 Закону №580-VIII).

Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1Дисциплінарного статуту).

Частинами першою, другою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частиною третьою статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Дисциплінарного статуту).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п`ятнадцята статті 15 Дисциплінарного статуту).

Частинами першою, третьою статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Частиною першою статті 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Стаття 29 Дисциплінарного статуту встановлює особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (частина друга статті 29 Дисциплінарного статуту).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставин, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Як було зазначено судом раніше, прийняттю оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції передувало проведення службового розслідування за фактами можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ НП в Київській області.

У ході службового розслідування дисциплінарна комісія, одержавши пояснення від учасників та очевидців події, яка мала місце 26.03.2023, дослідивши адміністративні матеріали, відеозаписи з портативних відео реєстраторів працівників патрульної поліції та інші документи, установила, що о 23.15 год, під час здійснення патрулювання, на бульварі по проспекту Голосіївському, в районі будинку 116, нарядом патрульної поліції у складі: поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП НП України капрала поліції ОСОБА_3 та інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП НП України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , які перебували на чергуванні у складі екіпажу «Рубін-0103», за допомогою проблискових маячків та поданої звукової сирени, було зупинено автомобіль марки «КІА RIO», номерні знаки НОМЕР_2 (який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), під керуванням ОСОБА_1 (посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 19.06.2012, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві).

У ході спілкування з ОСОБА_1 , працівниками поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, які підпадають під перелік ознак, визначених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та почервоніння очей.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, за допомогою газоаналізаторного пристрою «Drager» на місці зупинки або шляхом проведення огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

На вказану пропозицію, запропоновану працівниками управління патрульної поліції, ОСОБА_1 у порушення пункту 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху відмовився.

Надалі, ОСОБА_3 почав складати адміністративний протокол, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

У той же час, ОСОБА_1 почав відходити від працівників поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_4 його попередив, що він залишається на місці до завершення складання адміністративних матеріалів.

ОСОБА_4 роз`яснив ОСОБА_1 , що адміністративний протокол складається у присутності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вимогу працівників поліції залишитись на місці правопорушення для складання адміністративних матеріалів не виконав, відійшов на значну дистанцію, при цьому повідомив, що він йде додому. ОСОБА_4 неодноразово попереджав ОСОБА_1 , щоб він повернувся на місце складання адміністративного протоколу, останній на це ніяк не відреагував.

Так, з метою забезпечення заходів провадження в справах про адміністративні правопорушення при складанні адміністративного протоколу, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, працівниками поліції відповідно до вимог статті 261 КУпАП (адміністративне затримання), було прийнято рішення про здійснення затримання ОСОБА_1 , застосувавши до нього відповідно до статей 43, 44 та 45 Закону України «Про Національну поліцію» прийоми рукопашного бою «загиб руки за спину» та спеціальні засоби «кайданки» (протокол про адміністративне затримання серії АЗ №067041 від 26.03.2023, час затримання - 23.59 год).

Надалі, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 333516, за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Також працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог пункту 2.1 (г) Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування, чим своїми діями також вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті126 КУпАП. У зв`язку з чим, стосовно ОСОБА_1 також винесено постанову серії ЕАС № 6739366 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Крім того, дисциплінарна комісія установила, що о 23.37 год ОСОБА_1 було повідомлено, що під час проведення поверхневого огляду, у нього було виявлений поліцейський жетон і на запитання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , працівником якого правоохоронного органу він являється, ОСОБА_1 повідомив: «ніякого».

Разом з тим, як зазначили у своїх поясненнях капрал поліції ОСОБА_3 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП серії ААБ № 33351, ОСОБА_1 повідомив, що він є колишнім працівником поліції та надав для підтвердження своїх слів службове посвідчення.

Аналізуючи викладене дисциплінарна комісія вважала, що ОСОБА_1 своїми діями намагався приховати той факт, що він являється діючим працівником поліції для уникнення інформування чергової служби Національної поліції України про надзвичайну подію за його участі, з метою подальшого уникнення дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, у ході службового розслідування, дисциплінарна комісія зробила висновок, що у діях старшого оперуповноваженого сектору захисту інтересів суспільства та держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 2.1 (ґ) та 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху, статті 14 Закону України «Про дорожній рух», що виразилось у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, перешкоджанні поліцейському у виконанні їхніх обов`язків, відмові на вимогу поліцейського у законному порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, вчиненні адміністративних правопорушень, невиконанні законних вимог поліцейських щодо залишення на місці складання адміністративних матеріалів, здійснення дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівництву у дотриманні службової дисципліни.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія рекомендувала за порушення службової дисципліни звільнити зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу інтересів суспільства і держави ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що однією із підстав позову є те, що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, за який до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 75 КАС України).

Разом із тим, посилання позивача на те, що він не керував транспортним засобом під час події, яка мала місце 26.03.2023, не мав статусу водія та, відповідно, не міг порушити вимоги законодавчих актів, про які зазначено у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не підтверджені жодним належним та достовірним доказом.

Натомість, факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджується як висновком службового розслідування (який побудований, зокрема, на підставі пояснень поліцейських, що перебували на місці події, та матеріалів відеозаписів з портативного відео реєстратора «бодікамери»), так і наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №333516, протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №067041 за частиною першою статті 130 КУпАП, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6739366 та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд також враховує, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/6589/23, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2023, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп в дохід держави та позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

При цьому, відповідно до вказаної постанови від 13.10.2023 у справі №752/6589/23 Голосіївським районним судом міста Києва під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було досліджено також відеозапис з нагрудної камери поліцейського, доданий до протоколу та встановлено, що відеозапис розпочато 26.03.2023 з 23:22 год. На початку відеозапису працівниками поліції переслідується автомобіль, який рухається. Автомобіль був зупинений шляхом блокування руху. Після зупинки транспортного засобу працівники поліції підійшли до автомобіля «КІА RIO», який на той час вже зупинився. З водійського місця вийшов чоловік, якого пізніше встановлено як ОСОБА_1 , а з пасажирського сидіння вийшов інший чоловік, особа якого під час оформлення матеріалів не встановлена. Дана особа повідомила працівникам поліції, що вони тільки що припаркувалися і спитала, які до них є запитання. Після встановлення особи, яка вийшла з водійського місця, яким виявився ОСОБА_1 , працівники поліції звертаються до нього як до водія, та який на їх вимогу надає витребувані документи, зокрема посвідчення водія. В ході спілкування працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі або за допомогою приладу «Драгер» на місці. Від обох запропонованих варіантів ОСОБА_1 відмовився, заперечував факт керування транспортним засобом. Працівники поліції повідомили, що вони переслідували керований ним автомобіль, і факт керування є встановленим. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 намагався піти з місця події, а тому був затриманий працівниками поліції. Також під час поверхневого огляду було встановлено, що ОСОБА_1 є діючим працівником поліції, на місце було викликано його керівництво.

Голосіївським районним судом міста Києва зазначено, що досліджений відеозапис не містить даних про безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом «КІА RIO», номерний знак НОМЕР_2 . Однак, дані відеозапису, зокрема, зміст розмови між поліцейськими, ОСОБА_1 та його пасажиром протягом певного періоду часу, блокування працівниками поліції транспортного засобу «КІА RIO», поведінка останнього під час такої розмови, надання посвідчення водія, наявність вільного доступу до автомобіля, є такими, що у своїй сукупності доводять, що 26.03.2023 о 23:22 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КІА RIO», номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції на пр. Голосіївському, 116 у м. Києві.

Таким чином, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення Голосіївським районним судом міста Києва було спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом «КІА RIO», номерний знак НОМЕР_2 , під час події 26.03.2023 він не керував.

Також підставою позову є те, що на час проведення службового розслідування та звільнення позивача зі служби в поліції його не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та не було притягнуто до відповідальності (за частиною першою статті 130 КУпАП).

Суд зауважує, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності на момент прийняття оскаржуваних наказів не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.

Повертаючись до обставин, встановлених у цій справі, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

У пункті 2.5 Розділу ІІ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306, вказано, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2015 №1452/735 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пунктів 6 та 7 розділу І «Загальні положення» цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Пунктами 4, 15, 16 розділу ІІІ «Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів» зазначеної Інструкції передбачено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Згідно з пунктом 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як зазначено у висновку службового розслідування та підтверджено матеріалами справи позивач відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», так і у закладі охорони здоров`я за участю лікаря. Більш того, позивач не виконав законні вимоги працівників поліції залишатися на місці під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, яким було зафіксовано факт такої відмови (у зв`язку з цим до нього було застосовано адміністративне затримання), а також намагався уникнути дисциплінарної відповідальності, приховуючи під час складання адміністративних матеріалів інформацію про свій статус діючого працівника поліції.

У контексті спірних правовідносин, суд наголошує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне Національну поліцію, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, у межах спірних правовідносин, зумовлених звільненням позивача зі служби в поліції внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, де одним з ключових питань є морально-етичний бік поставлених йому в провину дій, суд вважає, що першочергово сам позивач як діючий працівник поліції був зацікавлений у тому, щоб без зайвих зволікань продемонструвати безпідставність припущень поліцейських про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, пройти медичний огляд, засвідчивши власну прихильність тим цінностям і обов`язкам, які він взяв на себе, склавши Присягу на вірність Українському народові. Однак, у межах розглядуваної справи позивач продемонстрував протилежне.

З огляду на це, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

На переконання суду, допущення позивачем вказаного дисциплінарного проступку цілком достатньо для висновку про правомірність застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП в Київській області від 31.03.2023 №131 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та від 31.03.2023 №66 о/с дск щодо звільнення позивача зі служби в поліції. Крім того, оскільки звільнення позивача є правомірним, у суду відсутні підстави для поновлення його на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги результат розгляду справи, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.