Рішення № 124080207, 26.12.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2024 р. справа № 300/7757/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 10.10.2024 через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.8-10).

16.10.2024 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.15-16).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням відповідача №163950019471 від 04 серпня 2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. 22.10.2022 позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії на тих же самих підставах. Ця заява розглянута Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області, яке своїм рішенням №163950019471 від 26 жовтня 2022 повторно відмовило у призначенні пенсії. Обидва рішення пенсійних органів оскаржені позивачем до суду в результаті чого Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 440/10089/22, залишеним постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 без змін, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163950019471 від 04 серпня 2022 року в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №163950019471 від 26 жовтня 2022 року в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2022 із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду його роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" ПАТ «Лисичанськвугілля» з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні. На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнято рішення від 23.10.2023 № 163950019471 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу роботи на пільгових умовах однак вже з інших підстав. Це рішення відповідача також було оскаржено до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі 440/17921/23 визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2023 №163950019471. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.07.2022 із зарахуванням періоду роботи з 01.08.1994 по 04.01.1996 на Шахта імені Д.Ф. Мельникова, з 20.01.1997 по 22.01.1997 на Шахті "Черноморка" з 30.07.1998 по 31.12.1998 на Шахті імені Д.Ф. Мельникова з урахуванням висновків, викладених судом у цій справі. На виконання цього рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2022 із зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи, визначених у резолютивній частині рішення і повторно прийнято рішення про відмову у пенсії з нових підстав. У резолютивній частині рішення відповідача вказано, що у пенсії відмовлено через недосягнення віку 50 років, при тім, що позивач звернувся за пенсією так як має понад 25 років пільгового стажу, а тому набув право на пенсію незалежно від віку. Також у рішенні зазначено, що у позивача відсутній пільговий підземний стаж за Списком №1, так як врахований пільговий стаж за Списком №1 складає 24 роки 6 місяців 13 днів. Тобто для призначення пенсії позивачу не вистачає 5 місяців 17 днів. При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що ним не було враховано до загального страхового стажу період навчання у Лисичанському ПТУ №56 з 14.06.1996 по 16.10.1996 оскільки до трудової книжки не внесено номер документа, на підставі якого внесено запис про зарахування; до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею: з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2022 по 30.06.2022 період роботи гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею на шахті ім. Д.Ф. Мельникова АТ «Лисичанськвугілля» так як за вказані періоди роботодавець не здійснив оплату страхових внесків та не здав звіт до ПФУ. Представник позивача вважає, що у випадку врахування спірних періодів пільговий підземний стаж позивача склав би понад 25 років, а цього достатньо для призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На адресу суду 04.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених у позовній заяві вимог заперечив, зокрема зазначив, зокрема, що з копії паспорту позивача, виданого 06.08.2021, вбачається, що датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, на момент звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії від 28.07.2022 позивач досяг віку - 46 років, що не відповідає вимога частини 1 статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії та не відповідає вимогам пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.61-67).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.

28.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням відповідача №163950019471 від 04 серпня 2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

22.10.2022 позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії на тих же самих підставах. зазначена заява розглянута Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області, яке своїм рішенням №163950019471 від 26 жовтня 2022 повторно відмовило у призначенні пенсії.

Вищезазначені рішення пенсійних органів оскаржені позивачем до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 440/10089/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №163950019471 від 04 серпня 2022 року в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №163950019471 від 26 жовтня 2022 року в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2022 із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду його роботи з 01.08.2020 по 01.12.2021 на ВП "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" ПАТ «Лисичанськвугілля» з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні (а.с.35-47).

На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнято рішення від 23.10.2023 № 163950019471 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу роботи на пільгових умовах однак вже з інших підстав.

Рішення відповідача від 23.10.2023 № 163950019471 оскаржено до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі 440/17921/23 визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2023 №163950019471. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.07.2022 із зарахуванням періоду роботи з 01.08.1994 по 04.01.1996 на Шахта імені Д.Ф. Мельникова, з 20.01.1997 по 22.01.1997 на Шахті "Черноморка" з 30.07.1998 по 31.12.1998 на Шахті імені Д.Ф. Мельникова з урахуванням висновків, викладених судом у цій справі (а.с.48-52).

На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянуло заяву позивача про призначення пенсії від 28.07.2022 із зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи, визначених у резолютивній частині рішення і повторно прийнято рішення від 31.07.2024 №163950019471 про відмову у пенсії.

У резолютивній частині рішення відповідача вказано, що у пенсії відмовлено через недосягнення віку 50 років. Також у рішенні зазначено, що у позивача відсутній пільговий підземний стаж за Списком №1, так як врахований пільговий стаж за Списком №1 складає 24 роки 6 місяців 13 днів. Тобто для призначення пенсії позивачу не вистачає 5 місяців 17 днів. При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що ним не було враховано до загального страхового стажу період навчання у Лисичанському ПТУ №56 з 14.06.1996 по 16.10.1996 оскільки до трудової книжки не внесено номер документа, на підставі якого внесено запис про зарахування; до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею: з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2022 по 30.06.2022 період роботи гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею на шахті ім. Д.Ф. Мельникова АТ «Лисичанськвугілля» так як за вказані періоди роботодавець не здійснив оплату страхових внесків та не здав звіт до ПФУ (а.с.53).

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 1 Закону №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У ст.2 цього ж Закону зазначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що посвідчує стаж роботи, є трудова книжка. Коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи.

Як встановлено матеріалами справи, трудова книжка позивача має усі належні записи про трудову діяльність (а.с.20-34), а тому позивач не мав надавати відповідачу будь-які інші документи для підтвердження свого стажу.

Щодо не зарахування до пільгового підземного стажу періоду за який роботодавцем не сплачено страхові внески та не подано відповідну звітність, суд зазначає таке.

Відповідно до Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову абокримінальну відповідальність згідно із законом.

У відповідності до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на захист шляхом не зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до стажу періодів роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

Щодо недоліків трудової книжки, суд зазначає таке.

Обов`язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

Законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Поряд з цим, трудова книжка позивача в частині спірних періодів не містить жодних виправлень, підчисток та/або наведень, не містить неправдиві або недостовірні відомості, зворотнього відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Тому зазначені відповідачем зауваження недоліки, як-то неможливість прочитати печатку, дописаний номер наказу про прийняття на роботу, дата наказу про прийняття на роботу не відповідає даті прийняття на роботу, відсутність заповненої дати наказу про звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних спірних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність внесення записів у трудову книжку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону, Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності, передбачуваності та зрозумілості; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України, заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України, заява №33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України, заява №77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№1) (SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); Мелоун протии Об`єднаного Королівства (Malone v. The United Kingdom), № 8691/79, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції (Margareta and Roger Andersson v. Sweden), заява №12963/87, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у даному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності винесення рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією №LQ11-RKK8-87DE від 16.10.2024.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 31.07.2024 №163950019471 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу період навчання в Лисичанському ПТУ №56 з 14.06.1996 по 16.10.1996 та до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за Списком №1 період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2010 і з 01.01.2022 по 30.06.2022 гірником з ремонту гірничих виробок на шахті ім. Д.Ф. Мельникова АТ "Лисичанськвугілля", а також призначити з 28.07.2022 пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.