Рішення № 124080091, 25.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 грудня 2024 року Справа № 280/10146/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ Донецька область, 84122) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24 листопада 2023 року- про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу (за Списком №1) періоди роботи: з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року - люковий шостого розряду коксового цеху; з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року - машиніст коксових машин 6 розряду та розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16 листопада 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому рішенням відповідача від 24 листопада 2023 року № 084050016728 відмовлено у такому призначенні, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та до пільгового стажу не зараховано не врахований період роботи з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року на посаді люкового коксового цеху, з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року на посаді машиніста коксових машин коксового цеху згідно довідки від 08 листопада 2023 року за № 167, оскільки не зазначені дільниці, в яких працював заявник, а саме згідно переліку проатеетованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 від 19 липня 1995 року № 243 (далі- Переліку) зазначена професія виділена по структурному підрозділу Коксовий цех дільниці "коксова батарея", згідно Переліків від 10 квітня 2001 року № 68, від 10 квітня 2006 року № 111-"завантаження печей". Крім того, у наданій трудовій книжці від 26 червня 1995 року серії НОМЕР_2 від 19 липня 1984 року інформація про роботу по дільницях не зазначена. Пільгова довідка від 08 листопада 2023 року за № 167 підлягає проведенню зустрічної перевірки щодо обгрунтованості видачі документа. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10146/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, від відповідача витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів звернення позивача із заявою про призначення пенсії, а також детальний розрахунок стажу позивача, проведеного за наслідками розгляду його звернення.

19 листопада 2024 року від представника відповідача до суду разом із витребуваними доказами через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано вфдзив на позовну який, в обгрунтувнаня якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що винесено у відповідності вимог чинного законодавства, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж. Вказує про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу заявлених позивачем періодів роботи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до оргінв пенсійного фонду України із заявою від 16 листопада 2023 року №3548 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 листопада 2023 року №084050016728 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відстуністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Згідно вказаного рішення вік заявника становить 50 років, страховий стаж 42 роки 4 місці 5 днів, а пільговий 9 років 3 місяці 29 днів.

За вказаним рішенням до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не врахований період роботи з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року на посаді люкового коксового цеху, з 01 червня 1999 року по 29 серпян 2007 року на посаді машиніста коксових машин коксового цеху згідно довідки від 08 листопада 2023 року за № 167, оскільки не зазначені дільниці, в яких працював заявник, а саме згідно переліку проатестованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 від 19 липня 1995 року № 243 (далі- Переліку) зазначена професія виділена по структурному підрозділу Коксовий цех дільниці "коксова батарея", згідно Переліків від 10 квітня 2001 року № 68, від 10 квітня 2006 року № 111-"завантаження печей". Крім того, у наданій трудовій книжці від 26 червня 1995 року серії НОМЕР_2 від 19 липня 1984 року інформація про роботу по дільницях не зазначена. Пільгова довідка від 08 листопада 2023 року за № 167 підлягає проведенню зустрічної перевірки щодо обгрунтованості видачі документа.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26 червня 1995 року вбачається, що ОСОБА_1 у період з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року працював в ПРАТ «ЗАОРІЖКОКС» за професією люковий коксового цеху, що передбачено Списком №1 розділ IV підрозділ 1а код 1040100а-13432 постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року, а у період з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року за професією машиніст коксових машин коксового цеху, що передбачено Списком № 81 розділ IV підрозділ 1а код 1040100а-13765 постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, Списком №1 розділ IV підрозділ 1а позиція 4.1а постанови Кабінету Мінстрів України №36 від 16 січня 2003 року.

Таким чином, трудова книжка позивача та надані позивачем документи містять необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.

При цьому, суд акцентує увагу орагну пенсійного фонду України на те, що чинним законодавством України не вимагається зазначення у трудовій книжці інформацію про роботу працівника на дільницях. Відтак, не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 від 26 червня 1995 року, у зв`язку із відсутністю у ній інформації про роботу на дільницях є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Окрім того, з урахуванням наданих відповідачем до суду матеріалів звернення позивача вбачається, що позивачем разом із завою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах надавалась копія трудової книжки НОМЕР_2 "від 26 червня 1995 року", а не "від 19 липня 1984 року", як вказано в оскаржуваному рішенні.

Також, відповідач, як підставу не врахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, зазначає те, що у довідці від 08 листопада 2023 року за № 167, не зазначені дільниці, в яких працював заявник, у зв`язку із чим ця довідка потребує уточнення. Суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Порядку № 637, стаж роботи встановлюється на підставі документів, виданих архівними установами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», архівний документ - документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об`єкт рухомого майна.

Архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

Відповідно до пункту 20 порядку приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається зі змісту довідки ПРАТ «Запоріжкокс» від 08 листопада 2023 року № 167, вона містить необхідні данні та видані підприємством -зберігачем матеріалів на підставі первинних документів які знаходяться на зберіганні.

Вищезазначена довідка підписана уповнвоаженою особою підприємства та скріплена печаткою.

У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

При цьому, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку трудового стажу особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 242/3391/17 та від 29 квітня 2020 року у справі № 423/1418/17.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 084050016728 від 24 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з підстав проведення атестації у термін, що перевищує 5 років від атестації згідно наказу від 20 березня 1995 року.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 084050016728 від 24 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу (за Списком №1) періоди роботи: з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року - люковий коксового цеху; з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року - машиніст коксових машин, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 від 16 листопада 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення у справі № 280/10146/24.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн.

Враховуючи, вказане, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 084050016728 від 24 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу (за Списком №1) періоди роботи: з 19 серпня 1996 року по 31 травня 1999 року - люковий коксового цеху; з 01 червня 1999 року по 29 серпня 2007 року - машиніст коксових машин, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 від 16 листопада 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення у справі № 280/10146/24.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 грудня 2024 року

Суддя Д.В. Татаринов