Рішення № 124077982, 26.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 грудня 2024 р. Справа № 120/10081/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університета Повітряних Сил Збройних Сил України ім.І.Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат , пов`язаних з утриманням під час навчання

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - університет, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить стягнути на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання в сумі 394 056,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському Національному університеті Повітряних Сил у період з 15.08.2023 р. по 05.07.2024 р.

05.07.2024 р. контракт достроково розірвано та ОСОБА_1 виключений із списків особового складу університету. Як вказує позивач, у разі дострокового розірвання контракту витрати пов`язані із утриманням в закладі підлягають відшкодуванню курсантом. Однак, такі не відшкодовано.

Ухвалою від 12.08.2024 р. відкрито провадження у справі і призначено справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

25.09.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що відшкодуванню підлягає фактично отримане грошове забезпечення, а не нараховане. Окремо зазначив, що він навчався менше 18 місяців, відтак, не має відшкодовувати витрати на медичне забезпечення.

Ухвалами від 31.10.2024 р., 18.11.2024 р., 16.12.2024 р. витребувано додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.08.2023 р. між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського Національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого начального закладу.

Пунктом 1 вказаного контракту передбачено, що курсант зобов`язаний відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованості чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

28.06.2024 р. ОСОБА_1 подано рапорт про відрахування з навчання через небажання продовжувати навчання.

У зв`язку із чим, 05.07.2024 р. наказом начальника Харківського Національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба за № 189 від 05.07.2024 р. відповідача відраховано з навчання через небажання продовжувати таке, припинено чинність контракту про проходження військової служби та виключено зі списків змінного складу університету, усіх видів забезпечення з 05.07.2024 р.

Як видно із витягу цього наказу, а також загального розрахунку від 03.07.2024 р. та розрахунків коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням ОСОБА_1 , загальна сума витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання складає 394 056,73 грн., які і просить стягнути позивач на свою користь.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Положеннями статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", курсанти в в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктами 3 та 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №964 витрати відшкодовуються у повному розмірі:

- курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;

- курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк;

- особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (2232-12), - за весь період навчання.

Згідно із пунктом 6 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:

курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;

курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

Отже, як видно курсанти, які підпадають під дію п. 6 відшкодовуються витрати у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Як видно із довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2024 р. та військового квитка відповідача, в період з 02.12.2021 р. по 13.03.2023 р. (1 р. 3 місяці 10 днів) проходив строкову військову службу та з 13.03.2023 р. по 13.08.2023 р. (5 місяців ) проходив службу за контрактом .

Згідно п. 195 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом ПУ від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 у випадках, передбачених частиною шостою статті 23 та частиною одинадцятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу;, строкову військову службу проходять військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців строкової військової служби та громадян призовного віку, які не проходили строкову військову службу, в разі розірвання контракту про проходження військової служби, а також військовослужбовці чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти в разі розірвання контракту про навчання

До строку строкової військової служби зазначених військовослужбовців зараховується тривалість військової служби за контрактом із розрахунку два місяці військової служби за контрактом за один місяць строкової військової служби

Відтак, період з 13.03.2023 р. по 13.08.2023 р. зараховується до строкової служби виходячи із розрахунку два місяці військової служби за контрактом за один місяць строкової військової служби, та такий становить 2 місяці 15 днів.

Відповідно, загальний строк строкової військової служби відповідача з 2.12.2021 р. по 13.08.2023 р. із урахуванням норми п. 195 Положення № 1153/2008 , становить 17 місяців 25 днів. Відтак, відповідач не вислужив встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти.

Суд наголошує, що в п. 5 Порядку 964 мова йде саме про строк строкової військової служби, а не загальної військової служби, відповідно, обґрунтування щодо розрахунку строку строкової військової служби, який наведений позивачем в клопотанні від 12.11.2024 р., не є вірним.

Навпаки згідно довідки від 24.06.2024 р. вбачається , що строк строкової військової служби відповідача становить 1 рік 3 місяці 10 днів та 2 місяці 15 днів, що в цілому складає 17 місяців 25 днів.

Відтак, до відповідача підлягає застосуванню п. 6 Порядку №964, а не п. 5, як наполягає позивач.

На виконання пункту 3 вказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість (далі - Порядок розрахунку витрат).

Відповідно до п. 2.1. Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку (964-2006-п), до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період.

Судом витребовувались довідка - розрахунок із зазначенням даних про фактично отримане грошове забезпечення відповідачем за період навчання; різницю між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період; різницю вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби.

Однак така не надана через відсутність у позивача відомостей про виплату посадового окладу.

Суд зауважує, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права, законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на відсутність у позивача відомостей про витрати на виплату посадового окладу за відповідною посадою , як військовослужбовця строкової військової служби, що унеможливлю обчислення різниці між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою , як військовослужбовця строкової військової служби і не надання відповідачем доказів, які б спростовували відомості наведені в довідці про доходи від 03.07.2024 р., суд обраховує грошове забезпечення беручи до уваги відомості зазначені в довідці про доходи від 03.07.2024 р.

Згідно довідки відповідача від 03.07.2024 р. фактично отримане позивачем грошове забезпечення складає 225 508, 30 грн.

Суд вказує, що до 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 визначено, що грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

П. 6 розділу 1 даного Порядку не підлягає застосуванню до відповідача, оскільки останній проходив службу на час вступу до закладу за контрактом.

Із урахуванням даних норм суд доходить висновку, що не підлягає стягненню з відповідача компенсація ПДФО та 22 %, адже таке не є фактично отриманим.

Відтак , слід стягнути з відповідача грошове забезпечення в сумі 225 508, 30 грн.

Відповідно до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку (964-2006-п),за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби.

Відтак, зважаючи на відсутність у позивача відомостей про норми харчування відповідача, як військовослужбовця строкової військової служби, що унеможливлює вирахування різниці вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби і не надання відповідачем доказів, які б спростовували відомості наведені в довідці від 03.07.2024 р. , суд обраховує продовольче забезпечення беручи до уваги відомості зазначені в довідці наданій позивачем.

А отже, витрати по продовольчому забезпеченню в сумі 34 845, 46 грн. підлягають відшкодуванню повністю.

Відповідно до підпункту 2.1.4. пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку (964-2006-п), відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку (964-2006-п), витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання.

Зважаючи на той факт, що відповідач підпадає під дію п. 6 відшкодуванню підлягають лише витрати на ВЛК в сумі 254, 03 грн.

Відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1. Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г.

При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку (964-2006-п), витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках.

Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку (964-2006-п), витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.

Зважаючи на той факт, що відповідач підпадає під дію п. 6 витрати на комунальні послуги в сумі 11 957, 32 грн. не підлягають відшкодуванню повністю.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку розрахунку витрат, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

За змістом пункту 1.2. Порядку розрахунку витрат, зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку №964).

Суд зазначає, що відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, оскільки дані зобов`язання визначені у підписаному ним з позивачем контракті про навчання, проте, вказану суму витрат, пов`язаних із своїм утримання під час навчання у навчальному закладі (позивача) не відшкодовано. А відтак, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість звернення позивача з позовом щодо стягнення витрат на відшкодування.

Відтак, із урахуванням вищепроцитованого слід стягнути з відповідача грошове забезпечення в розмірі 225 508, 30 грн., витрати по продовольчому забезпеченню в сумі 34 845, 46 грн. та витрати на медичне забезпечення в сумі 254, 03 грн. Загальна сума , яка підлягає стягненню становить 260 607, 79 грн.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі ж задоволення позову суб`єкта владних повноважень стягуються витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При цьому, сторони не є суб`єктами владних повноважень, що виключає можливість стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_2 ) на користь Харківського Національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба (вул.Сумська, 77/79, м. Харків, код ЄДРПОУ 24980799) суму у розмірі 260 607, 79 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (вул.Сумська 77/79, м.Харків, код ЄДРПОУ 24980799)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_2 )

Повний текст рішення сформовано 26.12.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна