Постанова № 124076736, 26.12.2024, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/876/24

н/п 3/766/2949/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Єпішин Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Херсонській області, адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, РНОКПП не встановлено, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

12.01.2024 року о 21 годині 35 хвилин в м.Херсоні по провулку Козацькому, 9, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем Ford Sierra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено у встановленому законом порядку, із застосуванням Alcotest «Drager», 7510, ARLM 0340, тест №378. Результат 0,35 ‰ проміле. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту ПДР).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, 12.01.2024 року о 21 годині 35 хвилин в м.Херсоні по провулку Козацькому, 9, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем Ford Sierra, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування, таким транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п.2.1а ПДР.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне, протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, проти обставин зазначених у протоколі не заперечував, вину визнав.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень передбачених за:

ч.5ст.126 КУпАП, підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №411917 від 12.01.2024 року, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, зокрема, останнім допущено порушення вимог п. 2.1аПДРУкраїни, згідно якого останній керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом Правопорушення вчинене повторно протягом року; - рапортом поліцейського; - довідкою адміністративної практики УПП, яка підтверджує факт притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; - довідкою адміністративної практики УПП про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами та що ОСОБА_1 , не є власником транспортного засобу; - постановою серії БАД №727838 від 23.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; -відеофайлами з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

ч.2ст.130 КУпАП, підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №411885 від 12.01.2024 року, в якому викладені обставини вчиненого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, зокрема, останнім допущено порушення вимогп. 2.9 а ПДРУкраїни; - рапортом; - квитанцією тесту Драгер; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - довідкою адміністративної практики УПП, яка підтверджує факт притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - довідкою адміністративної практики УПП про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами та що ОСОБА_1 , не є власником транспортного засобу; -відеофайлами з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У свою чергу відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Так з вищевикладених доказів вбачається, що поліцейськими були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння.

З досліджених під час судового розгляду доказів, судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог, визначених ст. 266 КУпАП.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчинення ОСОБА_1 , правопорушення та свідчать, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, яке перевищує максимально допустиму норму, визначену п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735.

Окрім того суд зазначає, що ОСОБА_1 погодився з результатами тесту «Drager», при цьому не був позбавлений права на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, за направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від якого він відмовився у встановленому законом порядку.

Представниками поліції з дотриманням вимог Інструкції, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 130 КУпАП, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до вимог п. 2.1 «а» Правил Дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тоді як ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, за що вже був притягнутий працівниками органу Національної поліції до адміністративної відповідальності, тому дії ОСОБА_1 , особою уповноваженою на складання протоколу, правильно кваліфіковано за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до загальних положень ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП повністю та об`єктивно знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки ОСОБА_1 , вчинив декілька адміністративних правопорушень, які розглядаються одночасно одним і тим же органом, у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Враховуючи викладене вище приходжу до висновку про необхідність застосувати щодо ОСОБА_1 , стягнення передбачене саме за санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП як таке, що є більш суворим по відношенню до ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачений адміністративний арешт на строк десять діб.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини та статті КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Вирішуючи питання в частині оплатного вилучення транспортного засобу, приходжу до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Оскільки ж санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає можливість оплатного вилучення лише транспортного засобу, який перебуває у власності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що у свою чергу кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 29 КУпАП, до ОСОБА_1 , який не є власником транспортного засобу, відповідне стягнення застосоване не може бути.

Оскільки ОСОБА_1 , вчинив декілька адміністративних правопорушень, які розглядаються одночасно одним і тим же органом, у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП підлягають об`єднанню.

До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи викладене вище, правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, особу порушника, відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність, та приходжу до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки у ОСОБА_1 , відсутні транспортні засоби у приватній власності, що відповідає санкції ч.2 ст.130 КУпАП, яке, на думку суду, є достатнім для виправлення порушника і попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 29, 36, 40-1, 121,126, 130, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Об`єднати в одне провадження адміністративні матеріали 766/876/24, 766/879/24, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності ч. 2 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присвоївши адміністративним матеріалам 766/876/24.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

(Рахунок отримувача: UA578999980313090149000021001, Одержувач ГУК у м. Херсон обл./Херсон обл./21081300, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) 37959517, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10(десяти)днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: Ю.М. Єпішин