Рішення № 12407453, 23.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2010 Справа № 4/177-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м.Херсон

до Херсонської обласної організації Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" м.Херсон

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 62795грн.70коп.

за участю представників сторін:

від позивача –юрист Правитель І.С.

від відповідача –уповноважена особа Піргас В.В.

                                                            встановив:

          Державне підприємство «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(позивач по справі) звернувся з позовом до Херсонської обласної організації Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»(відповідач) і просив стягнути 50470грн.45коп. заборгованості за оренду нежитлових приміщень згідно з договором оренди №702 від 14.12.2007року, в тому числі: 45719грн.41коп. орендної плати та 4751грн.04коп. на відшкодування затрат за надані комунальні послуги.

          Крім того позивач просив стягнути 624грн.12коп. пені та 914грн.38коп. штрафу у зв'язку з невиконанням обов'язків по своєчасних розрахунках за оренду майна, розірвати достроково договір оренди від 14.12.2007року №702 та зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди орендодавцю.

          Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 11.11.2010року до 23.11.2010року.

В засідання суду 23.11.2010року позивач відповідно до ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за оренду майна за жовтень 2010року на суму 9468грн.55коп. та комунальних платежів за жовтень 2010року на суму 1318грн.20коп. Всього він просить стягнути 62795грн.70коп., в тому числі: 55187грн.96коп. заборгованості з орендної плати; 6069грн.24 коп. заборгованості з комунальних платежів; 624грн.12коп. пені та 914грн.38коп. штрафу за прострочку виконання грошових зобов'язань в частині сплати орендної плати.

Зазначена заява позивача відповідає вимогам статті 22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 62795грн.70коп. в межах якої вирішується спір.

Одночасно позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору оренди та повернення орендованого майна з посиланням на те, що відповідач повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 15.11.2010року.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що заборгованість з комунальних платежів за березень 2008 року у нього за даними бухгалтерського обліку не значиться. Оскільки договір про відшкодування комунальних витрат від 14.12.2007року скінчився 14.12.2008року, відповідач вважає, що за жовтень 2010року позивачем комунальні витрати нараховані безпідставно. На думку відповідача підстави для перерахування орендної плати з травня 2010року також відсутні, оскільки позивач не погодив розмір орендної плати зазначений в додатковій угоді від 31.12.2009року з регіональним відділенням Фонду державного майна України в Херсонській області та Державним комітетом України із земельних ресурсів, тому відповідач вважає що договір оренди є неукладеним, оскільки сторонами не узгоджено істотні умови договору – вартість орендованого майна та розмір орендної плати.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

          Між державним підприємством «Херсонський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою»(позивач по справі) та Херсонською обласною організацією Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»(відповідач) 14 грудня 2007року укладено договір оренди №702.

          Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на умовах оренди позивач передав вбудовані нежитлові приміщення №№ 7-11 загальною площею 111,1 кв.м., які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової адміністративної будівлі №7 по вул. Комсомольській в м.Херсоні.

          Факт передачі об'єктів оренди в користування відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі від 14.12.2007року та від 31.12.2009року.

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди від 14.12.2007року строк дії договору оренди узгоджено до 14.12.2008року. Додатковими угодами від 14.12.2008року і від 31.12.2009року сторони продовжили строк оренди відповідно до 31.12.2009року та до 01.01.2012року.

Крім того, 14.12.2007року між сторонами укладено також договір №703 відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами.

Розмір плати відповідно до пункту 2.1 цього договору залежить від складу послуг, які надаються балансоутримувачу відповідними суб'єктами господарювання і визначаються розрахунком щомісячних платежів за комунальні послуги балансоутримувача. На основі рахунків, які щомісячно надаються орендарю, останній проводить їх оплату до 5 числа наступного за звітним місяця (пункт 2.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і ч.1 ст. 286 ГК України орендар вносить орендну плату в строки, визначені договором, незалежно від наслідків господарської діяльності .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм закону, відповідач повинен виконувати зобов'язання передбачені договором оренди від 14.12.2007року №702, в тому числі і щодо порядку та розміру перерахування орендної плати.

Пунктами 3.1, 3.2 договору оренди від 14.12.2007 року №702 встановлено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за перший місяць оренди –грудень 2007року в розмірі 4205грн.96коп. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до визначеного законом порядку. Орендна плата за кожний наступний місяць згідно з пунктом 3.3 договору оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

При цьому пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця до державного бюджету та на відповідний рахунок балансоутримувача (позивача) у співвідношенні 70% до 30%.

Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено зміну розміру орендної плати за погодженням сторін. Згідно з частиною 2 зазначеної норми розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Сторони при укладенні договору оренди також узгодили перегляд розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкту оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.5 договору оренди).

З урахуванням вищезазначених норм права та умов договору, сторони пунктом 2 додаткової угоди від 31.12.2009року внесли зміни до пункту 1.1 договору №702 від 14.12.2007року щодо площі об'єкту оренди та зазначили, що об'єктом оренди, який передається в користування відповідача, є вбудовані нежитлові приміщення №№7-9 для розміщення громадської організації –Херсонська обласна ВО "Батьківщина" площею 62,5 кв.м. та №№ 3-6, 10,11 площею 104 кв.м. для розміщення її газети "Пряма мова. Херсон" . Всього розмір орендованих приміщень становить 166,5кв.м., які знаходяться на першому поверсі п'ятиповерхової адміністративної будівлі, що обліковується на балансі позивача і розташована в м.Херсоні по вул. Комсомольській №7.

Пунктом 2 додаткової угоди від 31.12.2009року також визначено вартість об'єкта оренди, яка відповідно до звіту про незалежну оцінку виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП "Сорбі" станом на 01.12.2009року становить 734282грн. 00коп. без ПДВ, у зв'язку з чим п.3.1 договору оренди викладено в новій редакції, а саме: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995року №786 (з наступними змінами) і становить 8799грн.47коп., в т.ч. 1466грн.58 коп. ПДВ за базовий місяць розрахунку –грудень 2009року, яка в подальшому визначається шляхом коригування на індекс інфляції.

Відповідно до наданих доказів по справі та розрахунку позивача, відповідач не виконував своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за оренду майна. Його борг за період з 01.05.20010року по 31.10.2010року становить 55187грн.96коп.

Наданий позивачем розрахунок боргу відповідачем не оскаржується. Документального підтвердження погашення зазначеного боргу відповідач суду не надав, посилаючись на те, що він дійсно не перераховує орендної плати з травня 2010року, оскільки вважає, що сторонами не узгоджено розмір орендної плати зазначеної в додатковій угоді від 31.12.2009року.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 55187грн.96коп. підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що договір оренди є неукладеним через неузгодження сторонами істотної умови договору –оцінки майна та розміру орендної плати судом відхиляється з урахуванням наступного.

Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Вартість майна та орендна плата відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є істотними умовами договору.

Як при укладенні договору №702 від 14.12.2007року, так і при укладенні додаткової угоди до цього договору від 31.12.2009року сторонами узгоджено істотні умови договору, в тому числі щодо вартості об'єкту оренди та розміру орендної плати. Додаткова угода від 31.12.2009року підписана уповноваженими посадовими особами позивача та відповідача, засвідчена печатками, в угоді зазначено, що вона є невід'ємною частиною договору оренди від 14.12.2007року, тому відповідно до ст. 629 ЦК України вона є обов'язковою для виконання сторонами і сторони повинні дотримуватися вимог цієї угоди, в тому числі і щодо розміру орендної плати.

Посилання відповідача на те, що при укладенні додаткової угоди від 31.12.2009року сторонами порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо погодження звіту про незалежну оцінку майна з органом управління майном, не свідчить про те, що сторонами не узгоджено істотні умови договору, тому що узгодження оцінки майна не є істотною умовою договору оренди в розумінні ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Документального підтвердження того, що договір оренди від 14.12.2007року або додаткова угода до нього від 31.12.2009року визнані недійсними в установленому законом порядку відповідач суду не надав, тому вони є правомірними, тобто вони є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, які в них зазначені, в тому числі і щодо розміру орендної плати.

При цьому слід враховувати те, що відповідачем виконувалися вимоги додаткової угоди від 31.12.2009року і сплачувалася орендна плата в розмірі, зазначеному додатковою угодою до травня 2010року. Тим самим поведінка відповідача засвідчувала його волю настання правових наслідків, зазначених в додатковій угоді. Він визнавав додаткову угоду та виконував обов'язки які передбачені нею.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги в сумі 4751грн.41коп. за березень 2008року та 1318грн.20коп. за жовтень 2010року суд враховує те, що за умовами пункту 1.3 договору №703 від 14.12.2007року відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати за воду і каналізацію, надання послуг з теплопостачання, вивіз твердих відходів, прибирання площ загального користування та охорону будівлі пропорційно займаній площі.

Виходячи із змісту пунктів 2.1, 2.2 договору №703 від 14.12.2007 року відповідач зобов'язаний сплачувати комунальні платежі не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця на підставі рахунків позивача, які щомісячно надаються відповідачу та якими визначається розмір комунальних витрат.

При зверненні з позовом позивач не надав доказів надіслання (передачі) відповідачу рахунків, які є підставою здійснення відшкодування комунальних послуг. В наступному, 05.11.2010року позивач додатково до матеріалів справи надав суду розрахунок комунальних платежів та копії рахунків-фактур № СФ-0000061 від 17.03.2008року на суму 2776грн.91коп., №СФ-0000099 від 31.03.2008року на суму 4949грн.04коп., № СФ-0000219 від 08.11.2010року на суму 1318грн.20коп., але доказів їх надіслання (передачі) відповідачу суду не надано. Відповідач же заперечує факт передачі йому цих рахунків.

Таким чином, позивачем не дотримано встановлений договором порядок надання відповідачу щомісячних рахунків на підставі яких визначається розмір комунальних витрат і відповідно до яких за умовами договору №703 у відповідача виникає обов'язок здійснювати перерахування витрат за комунальні послуги. Крім того, договір №703 від 14.12.2007року скінчився 14.12.2008року і доказів внесення змін до нього шляхом підписання додаткових угод, як це передбачено пунктами 10.2, 10.3 цього договору суду не надано, тобто підстави стягнення витрат на комунальні послуги за жовтень 2010року відсутні саме на підставі цього договору від сутні.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги в сумі 6069грн.24коп. відсутні.

Посилання позивача на те, що рахунки на відшкодування комунальних послуг передавалися бухгалтерією і отримувалися відповідачем судом не приймаються як належний доказ по справі, оскільки доказів, якими б ці факти підтверджувалися, суду не надано.

Клопотання позивача про виклик в засідання суду, як свідка, головного бухгалтера відхиляється судом, оскільки показання свідків не є належним засобом встановлення фактів по справі щодо передачі (отримання) відповідачу рахунків згідно з вимогами статті 32 ГПК України.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або фінансується за рахунок державного бюджету, стягується пеня в разі порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів – додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки позивач є державним підприємством, сторони на виконання пункту 2 ст. 231 ГК України, при укладенні договору оренди від 14.12.2007року №702 узгодили відповідальність за несвоєчасне перерахування орендних платежів у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день заборгованості, включаючи день оплати (пункт 3.7), а у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, згідно з пунктом 3.8 договору оренди орендар (відповідач) додатково сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 231 ГК України та пунктів 3.7, 3.8 договору оренди вимоги позивача про стягнення пені та штрафу у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням орендної плати підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача стягується пеня в розмірі 624грн.12коп. за період прострочки з 16.06.2010року по 20.10.2010року та штраф у розмірі 2%, який позивачем нараховано на суму заборгованості в розмірі 45719грн.41коп., що становить 914грн.38коп.

На підставі вищезазначеного, майнові вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується заборгованість з орендної плати в сумі 55187грн.96коп., 624грн.12 коп. пені та 914грн.38коп. штрафу.

Позовні вимоги в частині дострокового розірвання договору оренди та повернення майна, позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором оренди та не сплачував орендної плати з 01.05.2010року по 30.09.2010року.

В засідання суду 23.11.2010року позивач подав заяву про відмову від позову в частині дострокового розірвання договору оренди та повернення майна, посилаючись на те, що договір оренди від 14.12.2007року припинився у зв'язку з поверненням об'єкта оренди, на підтвердження чого суду надано акт повернення орендованого майна від 15.11.2010року, підписаний керівниками сторін.

Відмова позивача від позову в цій частині позовних вимог є його добровільним волевиявленням, підписана керівником позивача, вона не суперечить матеріалам справи та не порушує прав сторін, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині розірвання договору оренди та повернення майна судом припиняється згідно з п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

На підставі вищезазначених норм права, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення на користь позивача 55187 грн.96коп. заборгованості з орендної плати, 624грн.12 коп. пені, 914грн.38коп. штрафу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 77, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

                                        вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Херсонської обласної організації Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" м.Херсон, вул. Комсомольська №7, р/р 26006154389 в "Райфайзен банк "Аваль" МФО 380805 код 25801864 на користь Державного підприємства "Херсонський науково- дослідний та проектний інституту землеустрою" м.Херсон вул. Комсомольська №7, р/р26003052301520 в Херсонській філії "Приватбанк" МФО 352479 код 00729729 - . 55187 грн.96коп. основного боргу, 624грн.12 коп. пені, 914грн.38коп. штрафу, 567грн.62коп. витрат по сплаті державного мита та 213грн.19 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

4. В решті позову відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.11.2010 року