Рішення № 12407251, 11.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 листопада 2010 року справа № 5020-3/154 За позовом                     Відкритого акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до          Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс”,

          ідентифікаційний код 30709115

(99018, м. Севастополь, вул. Крестовського, 54)

про стягнення 230708,72 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”) –Васіна О.М., представник, довіреність №1872/0/2-10 від 08.02.2010;

відповідач (ПП „Юкраін-Сервіс”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі –позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” (далі –відповідач) про стягнення 230708,72 грн., з яких: основний борг – 210609,90 грн., інфляційні втрати –3002,61 грн., пеня –14267,44 грн. та 3% річних – 2828,77 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №132 від 05.04.2005 на поставку електричної енергії в частині оплати вартості спожитої електроенергії.

Ухвалою від 11.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5020-3/154, розгляд справи призначений на 26.10.2010.

У судовому засіданні 26.10.2010 суд повідомив позивача про порушення господарським судом м. Севастополя справи про банкрутство відносно відповідача.

Ухвалою від 26.10.2010 розгляд справи був відкладений на 11.11.2010.

У судове засідання 11.11.2010 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 66/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка відповідача обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов не надав.

З врахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 11.11.2010 представник позивача на задоволенні позову наполягала з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 56/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.04.2005 між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством „Юкраін-сервіс” (Споживач) був укладений договір №132 на постачання електричної енергії (далі –Договір). Договір діяв до 31.12.2005 та був продовжений на 2006-2010 роки /арк. с. 9-17/.

Відповідно до умов Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами зазначеного Договору та додатків до нього (пункт 1 Договору).

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору Постачальник зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як товар в об’ємах, визначених відповідно до розділу 5 (додаток „Об’єми поставки електричної енергії”), з урахуванням умов, передбачених розділами 6, 7, 8 Договору.

В пункті 2.2.4 Договору сторони домовились, що Споживач оплачує Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії”.

За змістом „Порядку розрахунків” (розділ 8 Договору /арк. с. 14-15/) розрахунковим вважається період з 23 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електроенергію на інший рахунок Постачальника, останній зобов’язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з моменту їх отримання.

Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання або дата внесення Споживачем грошових коштів в касу Постачальника.

Всі рахунки на оплату електроенергії сплачуються Споживачем протягом 5 банківських днів з дня виписки рахунку.

Відповідно до пункту 8.4 Договору Споживач здійснює сплату за спожиту електроенергію плановими розрахунками в наступному співвідношенні:

-          до 4-ого числа розрахункового місяця –30% від договірної величини енергоспоживання;

-          до 13-ого числа розрахункового місяця –30% від договірної величини енергоспоживання;

-          до 23-ого числа розрахункового місяця –40% від договірної величини енергоспоживання.

Датою кінцевого розрахунку визначено 28 число поточного місяця.

У випадку заборгованості Споживача за електроенергію, за погодженням сторін укладається договір реструктуризації заборгованості, який є невід’ємною частиною Договору на постачання електричної енергії.

Якщо фактичне споживання електроенергії Споживачем було менше об’єму, сплаченого плановими платежами і Споживач не має заборгованості, Споживачу виставляється рахунок для першого планового платежу з урахуванням переплати за попередній розрахунковий період.

У випадку наявності у Споживача заборгованості та відсутності узгодженого з Постачальником договору реструктуризації заборгованості, всі платежі зараховуються в рахунок погашення заборгованості Споживача з більш раннім строком виникнення (пункт 8.5 Договору).

Пункт 3.1.1 Договору надає Постачальнику право отримувати від Споживача плату за електричну енергію згідно з роздрібними тарифами, розрахованими відповідно до Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, а також інші платежі, передбачені Договором.

На підставі показників приладів обліку, які Споживач щомісячно надає Постачальнику, ВАТ „ЕК „Севастопольенерго” здійснювало нарахування за спожиту електричну енергію та надсилало відповідні рахунки ПП „Юкраін-Сервіс”.

Об’єми поставки електричної енергії споживачу ПП „Юкраін-Сервіс” визначені відповідно до виконаних технічних умов №957/09 від 11.09.2000 на приєднання електроустановок з дозволеною потужністю 560 кВт.

Так, актом про використання електричної енергії за період з 22.01.2009 по 23.02.2009 зафіксоване споживання активної електроенергії за адресою вул. Крестовського, 54 в м. Севастополі обсягом 113192 кВт/год., за що виставлений рахунок №10556 від 23.02.2009 на суму 79406,45 грн. з ПДВ /арк. с. 21/.

Так само:

-          за період з 23.02.2009 по 24.03.2009 обсяг спожитої електроенергії склав 18136 кВт/год., про що виставлений рахунок №16403 від 24.03.2009 на суму 12722,77 грн. з ПДВ /арк. с. 22/.

-          за період з 24.03.2009 по 10.02.2010 обсяг спожитої електроенергії склав 396640 кВт/год., про що виставлений рахунок №7371 від 10.02.2010 на суму 283297,06 грн. з ПДВ /арк. с. 23/.

-          за період з 10.02.2010 по 25.03.2010 обсяг спожитої електроенергії склав 90832 кВт/год., про що виставлений рахунок №17879 від 02.04.2010 на суму 70064,17 грн. з ПДВ /арк. с. 24/.

-          за період з 25.03.2010 по 22.04.2010 обсяг спожитої електроенергії склав -234 кВт/год., про що виставлений рахунок №22968 від 22.04.2010 на суму -180,50 грн. з ПДВ /арк. с. 25/.

Проте, Споживач (відповідач у справі) оплатив виставлені рахунки не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього перед позивачем за період з 22.01.2009 по 30.08.2010 склалася заборгованість в сумі 210609,90 грн. /арк. с. 20/.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором на поставку електричної енергії в частині розрахунків за отриману електричну енергію стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін врегульовані нормами Закону України „Про електроенергетику”, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441, та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі – Правила), Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003). Крім того, враховуючи, що відносно відповідача господарським судом м. Севастополя порушено справу про банкрутство, застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають також норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №132 від 05.04.2005 про постачання електричної енергії.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі домовились, що розрахунки за електроенергію здійснюються у порядку, визначеному розділом 8 Договору „Порядок розрахунків”, а саме: в строк до 5 банківських днів із дня виписки рахунку. Оскільки розрахунковим періодом згідно з умовами Договору вважається період з 23-го календарного числа попереднього місяця до такого же календарного числа поточного місяця, то заборгованість відповідача в розмірі 62406,40 грн. (рахунок №10556) виникла 23.02.2009.

Згідно з інформацією, яка міститься в БД „Документообіг господарських судів”, відносно Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” 10.11.2009 господарським судом м. Севастополя порушено провадження у справі про банкрутство.

Пленум Верховного Суду України в пункті 54 своєї Постанови №15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначив наступне: Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз’яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, –не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови №15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство”, Закон виокремлює чотири категорії кредиторів з різним правовим статусом, зокрема, конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори –це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, частина вимог позивача –зі строком виконання до дня порушення справи про банкрутство відповідача (до 10.11.2009), а решта –після 10.11.2009.

Тобто Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” в частині вимог є конкурсним кредитором відносно відповідача –Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс”, а в решті –поточним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” в частині стягнення заборгованості, яка виникла після порушення господарським судом м. Севастополя справи про банкрутство відносно Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс”, а саме: після 10.11.2009.

Так, сума основної заборгованості за активну електроенергію за період з 10.11.2009 по 30.08.2010 згідно з розрахунком позивача /арк. с. 20/ складає 193180,73 грн. (210609,90–17429,17).

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково –в сумі 193180,73 грн. В частині стягнення 17429,17 грн. –позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вважаються погашеними як такі, що виникли до порушення господарським судом м. Севастополя справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних збитків /арк. с. 34-35/ та 3% річних /арк. с. 32-33/, надані позивачем, суд зазначає, що вони є вірними.

Водночас, зважаючи на положення частини другої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, позовні вимоги щодо стягнення інфляційного відшкодування та 3% річних підлягають задоволенню частково –за вимогами, що виникли в період з 10.11.2009 по 30.08.2010, а саме: 1320,73 грн. збитків від інфляції та 2293,69 грн. –3% річних. В частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1681,88 грн. (3002,61-1320,73) та 3% річних в сумі 535,08 грн. (2828,77-2293,69) вимоги позивача вважаються погашеними і задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 14267,44 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору встановлено, що за недотримання строків платежів, передбачених підпунктами 2.2.4, 2.2.5 цього Договору, зазначених в додатку „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Пеня нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеного в Додатку 6 „Звіт про обсяги поставки електроенергії за розрахунковий період”. Сума пені нараховується Споживачу до дня ліквідації заборгованості та включається в платіжну вимогу окремим рядком.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем /арк. с. 36/, суд зазначає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 10.11.2009 по 30.08.2010 в розмірі 14076,23 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення пені в сумі 191,21 грн. по зобов’язаннях, що виникли до 10.11.2010, позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що погашені в силу вимог частини другої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 193180,73 грн., збитки від інфляції –1320,73 грн., 3% річних в сумі 2293,69 грн., пеня в сумі 14076,23 грн., разом –210871,38 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 17429,17 грн., збитків від інфляції в сумі 1681,88 грн., 3% річних в сумі 535,08 грн., пені в сумі 191,21 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 2311,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Юкраін-сервіс” (вул. Крестовського, 54, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 30709115, п/р 2600330110352 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (ідентифікаційний код 05471081, вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, рахунок зі спеціальним режимом використання 26003830131168 в Севастопольському відділенні Ощадбанку, м. Севастополь, МФО 384027) заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 193180,73 грн. (сто дев’яносто три тисячі сто вісімдесят грн. 73 коп.).

                    Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Юкраін-сервіс” (вул. Крестовського, 54, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 30709115, п/р 2600330110352 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (ідентифікаційний код 05471081, вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, п/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО 300506) збитки від інфляції в сумі 1320,73 грн. (одна тисяча триста двадцять грн. 73 коп.), 3% річних в сумі 2293,69 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто три грн. 69 коп.), пеню в сумі 14076,23 грн. (чотирнадцять тисяч сімдесят шість грн. 23 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 2311,00 грн. (дві тисячі триста одинадцять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

                    Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення основної заборгованості в сумі 17429,17 грн., інфляційних збитків в сумі 1681,88 грн., 3% річних в сумі 535,08 грн. та пені в сумі 191,21 грн. –в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано16.11.2010