Рішення № 12406757, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/11217.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/112

за позовом Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського Українського товариства сліпих (УТОС)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Груп Строй»

простягнення 21028,35 грн. за участю представників сторін: від позивача- Романюк В.В., Башкірова Л.І., Вишняков Ю.М. від відповідача - не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського Українського товариства сліпих (УТОС) звернулась в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Груп Строй»про стягнення 21028,35 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 1 від 01.02.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 27.10.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії, визначені ухвалою.

В судове засідання 27.10.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. Враховуючи викладені обставини, суд ухвалою від 27.10.2010 р. відклав розгляд справи на 17.11.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України, зобов’язав сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

В судове засідання 17.11.2010 р. представник позивача з’явився, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказані в позовній заяві та на адресу зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи, а ухвали суду йому належним чином врученими.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.11.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2007 року між Центральною спеціалізованою бібліотекою для сліпих ім. М. Островського Українського товариства сліпих (УТОС) (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс груп строй»(Орендар) була укладена угода № 1 (надалі - Угода) відповідно до умов якої позивач надав в платне користування відповідачу нежитлові приміщення № 202 та № 202-б, що розміщені в будинку позивача за адресою: м. Київ, Печерський узвіз, 5 на строк від 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2007 року (п. 1.1, п. 2.4).

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно додаткової угоди від 01.01.2008 р. та додаткової угоди від 01.01.2009 р. термін платного користування відповідачем вищезазначеного приміщення був продовжений за взаємною згодою сторін до 31 грудня 2009 року включно.

Згідно п. 5.1 Угоди з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, за зазначене орендоване приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 4605,56 грн.

Відповідно до п. 5.2 Угоди орендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування обумовленої п. 5.1 цієї угоди суми на розрахунковий рахунок орендодавця згідно з рахунком-фактурою.

Факт отримання відповідачем приміщення позивача в оренду підтверджується банківськими виписками та актами на виконання робіт по договору № 1 від 01.02.2007 р., відповідно до яких відповідач оплачував позивачу кошти за користування орендованим приміщенням до серпня 2009 року включно (докази в матеріалах справи).

Таким чином, узгоджена сума коштів орендної плати у розмірі 17422,24 грн., нарахована позивачем за користування приміщенням протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2009 року відповідачем оплачена не була.

Факт наявності боргу по орендній платі у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 17422,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1862,88 грн. пені, 491,92 грн. 3% річних,1251,31 грн. інфляційних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи з положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пунктом 5.4 Угоди сторони узгодили, що за прострочення платежу орендар (відповідач) сплачує орендодавцеві (позивачу) пеню в розмірі 2 % від суми платежу. Сплата пені не звільняє орендаря від виконання ним своїх обов’язків по цій угоді.

Суд, аналізуючи положення п. 5.4 Угоди, враховуючи положення чинного законодавства, дійшов висновку, що сторони погодили забезпечення виконання зобов’язання неустойкою у вигляді штрафу, а не пені, як зазначив позивач позовній заяві та стверджував в процесі розгляду справи. Суд встановив, що вищевказаним пунктом Угоди, сторони узгодили, що розмір неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання –штраф (ст. 549 ЦК України), а не за кожен день прострочення виконання –пеня (ст. 549 ЦК України).

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 348,44 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 491,92 грн. відсотків річних та 1251,31 інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Груп Строй»(02218, м. Київ, вул. П. Вершигори, б. 5, кв. 51, код 33883827) на користь Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського (01023, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5, код 03968067) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 17422,24 грн. основного боргу, 348,44 грн. штрафу, 491,92 грн. 3% річних, 1251,31 грн. інфляційних нарахувань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Груп Строй»(02218, м. Київ, вул. П. Вершигори, б. 5, кв. 51, код 33883827) в доход Державного бюджету України 195,13 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська

Повне рішення складено: 22.11.2010 р.