Рішення № 12406652, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/1310.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трител»

До Державного підприємства Центральної учбово-тренувальної бази по ковзанярському

спорту «Льодовий стадіон»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «ТАС»

Про стягнення 108117,81 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача Гурський М.П. –представник за довіреністю

Від відповідача Цветінський С.А. –представник за довіреністю

Від третьої особи не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 108117,81 грн., а саме: 96352,81 грн. шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та 11765,00 грн. суми втраченого прибутку, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 128870,00 грн. матеріальної шкоди з врахуванням індексації у зв’язку з інфляцією (88782,29 грн. –витрати, пов’язані з ремонтом автомобіля «Тойота-кемрі», д.н.з. АА 2705 ЕЕ, 2460,00 грн. витрати, пов’язані з наданням послуг евакуатору, 11765,00 грн. витрати, пов’язані з орендою автомобіля, 500,00 грн. –витрати. пов’язані з проведенням автотоварознавчого дослідження автомобіля, решта - індексація з врахуванням інфляції), витрати, пов’язані з наданням послуг адвоката –20000,00 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 № 26 справу № 14/13 було передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 суддею Станіком С.Р. було прийнято до свого провадження справу № 14/13 та призначено її розгляд на 20.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 до участі у розгляді справи залучено Закрите акціонерне товариство Страхову компанію «ТАС»у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено до 10.11.2010.

В судовому засіданні 10.11.2010 представник позивача заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі, просив суд вимоги задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини працівника відповідача, автомобілю позивача «Тойота-кемрі»д.н.з. АА 2705 ЕЕ, було завдано пошкодження, вартість ремонту якого склала 88782,29 грн., вартість евакуації –2460,00 грн., 500,00 грн. –витрати, пов’язані з проведенням експертного авто товарознавчого дослідження автомобіля, які позивач просив стягнути з відповідача на підставі с ч. 1187, статті 1172 Цивільного кодексу України. Вимоги про стягнення 11756,00 грн. витрат, пов’язаних з орендною автомобіля, мотивовані тим, що внаслідок пошкодження автомобіля позивача «Тойота-кемрі»д.н.з. АА 2705 ЕЕ при ДТП, позивач був змушений орендувати інший автомобіль, вартість оренди якого склала 11765,00 грн., і які він просив стягнути в якості матеріальних збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2010 проти заявлених вимог (з урахуванням здійснених уточнень) заперечував, просив суд у позові відмовити. Заперечення відповідача у відзиві мотивовані тим, що вина працівника відповідача –Яковенко О.В. у ДТП, внаслідок якого автомобілю позивача «Тойота-кемрі»д.н.з. АА 2705 ЕЕ було завдано пошкодження, не доведена, а тому на відповідача не може бути покладено обов’язок по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Третя особа - ЗАТ СК «ТАС»в судове засідання 10.11.2010 представників –не направила, пояснень по суті спору не подала, причин неявки представників –не повідомила. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала.

В судовому засіданні 10.11.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 26137, транспортний засіб – «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ зареєстрований за позивачем - ТОВ «Трител».

18.02.2010 Солом’янським районним судом міста Києва було винесено вирок, яким Яковенко Олега Володимировича, працюючого водієм спецмашини на Ценральній учбово-тренувальній базі по ковзанярському спорту, визнано винним за ст.. 286 ч. 1 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі, а на підставі ст.. 75 КК України звільнено засудженого від відбуття покарання з випробовуванням –іспитовим строком на 1 рік, задоволено цивільний позов Тупайло І.І. в частині відшкодування 3000,00 грн. моральної шкоди.

Вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 18.02.2010 відносно засудженого Яковенко О.В. мотивований тим, що підсудний вчинив злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, який полягав у тому, що Яковенко О.В. 28.11.2007 приблизно о 11-30 год., керуючи технічно справним засобом підвищеної небезпеки –автомобілем ВАЗ21053, д.н.з. 28912 КА, рухався по проїзній частині вул. Народного Ополчення в м.Києві в напрямку площі Севастопольської. Під час руху водій Яковенко О.В. грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 б, 10.1, 10.5, 11.4, 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України, під’їжджаючи до перехрестя вул. Народного Ополчення з вул.. Смілянської в м.Києві, виконуючи поворот ліворуч на вул.. Смілянську проявив неуважність до дорожньої обстановки, проігнорував вимоги правил дорожнього руху на ділянці дороги з необмеженою оглядовістю , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху. Таким чином, не надавши дорогу транспортному засобу, що рухався по перехрещуваній дорозі зправа наліво по ходу його руху, скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота-кемрі», д.н.з. АА 2705 ЕЕ під керуванням водія Тупайло І.І.. який рухався від Севастопольської площі в напрямку вул.. вінницької в м.Києві, внаслідок чого водій Тупайло І.І. отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів тіафізу ІІІ п’ястної кістки лівої кисті та проксимальної фаланги 4 пальця лівої кисті. Таким чином, порушення Яковенко О.В. п.п. 1.5, 2.3 б, 10.1, 10.5, 11.4, 12.1, 12.3, 16.12 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП та її наслідками.

Як зазначав позивач у поясненнях, вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 18.02.2010 залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18.02.2010, що відповідачем не заперечувалось.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до висновку спеціаліста № 3781 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 11.12.2007, вартість матеріального збитку, завданого ТОВ «Трител, як власнику транспортного засобу «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ, в результаті пошкодження при ДТП, складає 95852,81 грн.

Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, автомобіль ВАЗ-21053, д.н.з. 289-12 КА, яким під час ДТП керував водій Яковенко О.В., належить відповідачу.

Також, позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії:

- рахунку № 3956 від 25.01.2008, виставленого позивачу ТОВ «Експертною компанією «Укравтоекспертиза-Стандарт», згідно якого вартість експертної оцінки автомобіля «Тойота-Кемрі»визначено в сумі 500,00 грн., яку позивачем було оплачено згідно платіжного доручення № 385 від 25.01.2008;

- договір прокату автомобіля № 012/20 від 24.12.2007, відповідно до умов якого ТОВ «БЛС», як наймодавцем, було передано ТОВ «Трител», як наймачу, в тимчасове володіння і користування з 24.12.2007 по 24.01.2008 транспортний засіб марки «Пежо», д.н.з. АА 1550 ЕА, а ТОВ «Трител»зобов’язався сплатити вартість прокату автомобіля в сумі 11765,00 грн., і якій були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 358 від 21.12.2007;

- рахунок- фактуру № С-00042177 від 30.11.2007, виставлений позивачу ТОВ «»Автосаміт ЛТД», згідно якого вартість ремонту автомобіля «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ визначено в сумі 88112,63 грн., який позивачем було частково оплачено платіжним дорученням № 351 від 12.12.2007 на суму 36000,00 грн.;

- рахунок-фактуру № С-00047301 від 08.02.2008 на суму 55242,29 грн. (в який включено і вартість послуг евакуатора), виставлений позивачу ТОВ «»Автосаміт ЛТД», в який включено залишкову неоплачену суму вартості ремонту автомобіля в розмірі 55242,29 грн., яка оплачена позивачем платіжним дорученням № 416 від 11.02.2008;

- акт виконаних робіт № РС-004707 від 11.02.2008, складений між позивачем та ТОВ «»Автосаміт ЛТД», згідно якого ТОВ «Автосаміт ЛТД»було виконано ремонтні роботи автомобіля «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ, а позивачем прийнято виконані роботи загалом на суму 88782,29 грн.;

- акт виконаних робіт № РС-0044875 від 11.02.2008, складений між позивачем та ТОВ «»Автосаміт ЛТД», згідно якого ТОВ «Автосаміт ЛТД»було надано позивачу, а останнім прийнято послуги евакуатору на суму 2460,00 грн.

П. 3 ч. 2 статті 11 цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено. що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними зокрема у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Статтею 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в результаті ДТП, яка трапилася з вини водія відповідача Яковенко О.В. під час керування ним належним відповідачу автомобілем ВАЗ21053, д.н.з. 28912 КА, що встановлено зокрема вироком Солом’янського районного суду міста Києва від 18.02.2010 відносно засудженого Яковенко О.В., який набрав законної сили, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ в сумі 88872,29 грн., витратах, понесених ним на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500,00 грн. та евакуації транспортного засобу –в сумі 2460,00 грн., фактичне понесення яких позивачем підтверджено наявними в справі платіжними дорученнями № 351 від 12.12.2007 на суму 36000,00 грн., № 416 від 11.02.2008 на суму 55242,29 грн. та № 385 від 25.01.2008 на суму 500,00 грн.

Отже, оскільки матеріальну шкоду позивачу завдано внаслідок зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідальність за неї згідно вимог ст. ст. 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України повинен нести відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого сталася ДТП, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та законність вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ в сумі 88872,29 грн., витратах, понесених ним на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500,00 грн. та евакуації транспортного засобу в сумі 2460,00 грн.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 11765,00 грн. витрат, пов’язаних з орендою автомобіля в якості збитків, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме з вини відповідача він був змушений орендувати транспортний засіб марки «Пежо», д.н.з. АА 1550 ЕА згідно договору прокату автомобіля № 012/20 від 24.12.2007 саме для здійснення своєї статутної діяльності, як не надано доказів і того, що пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб позивача, був єдиним транспортним засобом позивача, який він використовував у своїй господарській діяльності, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій відповідача йому завдано матеріальних збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку з пошкодженням речі, як не доведено і причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та негативним наслідком зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення матеріальних збитків в розмірі 11765,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11765,00 грн. витрат, пов’язаних з орендою автомобіля в якості збитків – задоволенню не підлягає.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на нижчевикладене.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто зазначена стаття встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання.

Суд враховує те, що виходячи зі змісту ст. ст. 11, 14, 1166 ч. 1, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України до позивача виключно в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування заподіяної шкоди у більшому розмірі, зокрема з врахуванням інфляційного нарахування. А оскільки у відповідача існує обов’язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов’язання, тому положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування позивачем інфляційних втрат застосуванню не підлягають, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля «Тойота-Кемрі», д.н.з. АА 2705ЕЕ в сумі 88872,29 грн., витратах, понесених ним на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500,00 грн. та евакуації транспортного засобу в сумі 2460,00 грн. В іншій частиін вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем було заявлено у якості відшкодування за рахунок відповідача понесених судових витрат по оплаті послуг адвоката Гурського М.П. в розмірі 20000,00 грн. (з яких 17000,00 грн. –це фактично оплачені адвокату кошти, а 3000,00 грн. –як 15%-й податок з доходів фізичних осіб).

Позивачем для долучення до матеріалів справи додано договір про надання послуг адвоката від 27.05.2010, договір про надання послуг адвоката від 07.07.2010, укладений між позивачем та адвокатом Гурським М.П., видатковий касовий ордер від 12.07.2010 на суму 17000,00 грн. в якості оплати послуг по договору від 07.07.2010, а оригінал свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 3730 адвоката Гурського М.П. було досліджено судом в судовому засіданні 20.10.2010, і копія якого наявна в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Таким чином, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

При цьому суд враховує те, що позивачем фактично понесені та документально підтверджені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 17000,00 грн.. оскільки 3000,00 грн. – це безпосередньо витрати адвоката, які випливають з обов’язку оплатити передбачені законом податки і вони не можуть компенсуватись за рахунок відповідача, оскільки вони, згідно з положеннями статей 44, 49 ГПК України, не можуть бути віднесені до господарських витрат в судовому процесі. До того ж, оскільки позовна заява була подана до господарського суду раніше, ніж укладений договір про надання послуг адвоката від 27.05.2010, і, відповідно, адвокат Гурський М.П. приступив до надання послуг адвоката у справі № 14/13 саме з 27.05.2010, враховуючи розмір задоволених вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача в якості судових витрат на послуги адвоката 2754,97 грн. (3% від присуджених до стягнення сум), які є співрозмірними на думку суду обсягу наданих адвокатом послуг з присудженими до стягнення сумами.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон»(код ЄДРПОУ 04539931, місцезнаходження: 03187 м. Київ, проспект Академіка Глушкова,9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трител»(код ЄДРПОУ 30488631, місцезнаходження: м.Київ, вул. Народного Ополчення, 7, офіс 2) матеріальну шкоду у вигляді вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля - 88872 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 29 коп., витрати, понесені на проведення автотоварознавчого дослідження –500 (п’ятсот) грн. 00 грн., витрати евакуації транспортного засобу - 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 грн., а також судові витрати по сплаті державного мита – 918 (дев’ятсот вісімнадцять) грн. 32 коп., витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг забезпечення судового процесу –84 (вісімдесят чотири) грн. 09 коп. та витрати на послуги адвоката - 2754 (дві тисячі сімсот п’ятдесят чотири) грн. 97 коп. В іншій частині позову –відмовити.

          3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

          4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трител»(код ЄДРПОУ 30488631, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 7, офіс 2) зайво сплачене платіжним дорученням № 180 від 20.07.2010 державне мито в сумі 01 (одна) грн. 30 коп.

          5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –22.11.2010