Рішення № 124066126, 26.12.2024, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/274/22

Провадження № 2/188/36/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібікової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (далі третя особа приватний нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович (далі третя особа приватний виконавець) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що жодних правовідносин, визначених ст.ст. 11, 509 ЦК України, з відповідачем у нього не було і немає, а відтак вчинений нотаріусом виконавчий напис є незаконним, оскільки не може підтверджувати наявність заборгованості і тим більше її безспірність.

Позивач вважає цей виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню і, посилаючись на 3,15, 16 Цивільного кодексу (далі ЦК) України; ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, просить виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича про стягнення заборгованості від 16.12.2021р. за № 46433 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причина неявки суду не відома. Про дату розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Правом на надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Третя особа приватний нотаріус в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення не надав.

Третя особа приватний виконавець в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, пояснення від неї по суті спору не надійшли.

На підставі положень статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ніяких доказів суду не надав.

У частині 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оцінивши в сукупності надані суду позивачем докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем був вчинений виконавчий напис № 46433, за яким стягнено заборгованість на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» з позивача ОСОБА_1 в розмірі 20 598,00 грн. За змістом виконавчого напису підставою звернення стягнення стало те, що позивач є боржником за кредитним договором № AG 9623068 від 09 квітня 2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ 41350844.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 08.04.2020р. по 23.10.2021р.

Як вбачається з виконавчого напису, позивачу було нараховано:

прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.;

прострочену заборгованість по несплаченими відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 448 (дев`ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 00 коп.

Крім того, позивачу нараховано плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650,00 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача становить 19 948,00 грн.

24 січня 2021 року третьою особою приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком Андрієм Сергійовичем було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 87 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 цієї постанови (в редакції до 26 листопада 2014 року) документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - постанова Кабміну № 662) до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Позивач є стороною кредитного договору, укладеного за участю фінансової установи, за яким позивач, за твердженням відповідача, має прострочену заборгованість.

Виконавчий напис, що оспорюється, виданий на підставі п. 2 Переліку.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі пункт 2 Змін, зокрема текст «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент винесення постанови, набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, отже, з цієї дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 15.06.2021р. були відсутні правові підстави для його вчинення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормою ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства в редакції станом на 01.02.2018 судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За встановлених на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, заборгованість, що виникла з кредитних відносин між позивачем та відповідачем, може бути примусово стягнена лише на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (§ 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», № 63566/00).

Керуючись зазначеним, суд не вдається до оцінки інших обставин, зокрема, стосовно обґрунтованості боргу, його розміру та безспірності, оскільки це має бути предметом судового розгляду у позовному провадженні за позовом стягувача до боржника.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача підтверджені банківськими квитанціями судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1488,60 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.19, 129-1 Конституції України, ст.87 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 137, 141, 263, 265, п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», місцезнаходження: 03035, вул. Сурикова буд 3А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41350844, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: проспект Петра Григоренко 13А, м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, місцезнаходження: вул. Сімферопольська буд. 21, приміщення 59, кімната 413, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 46433 від 16 грудня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ 41350844, в розмірі 19 948 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П. О. Бурда