Рішення № 124065961, 19.12.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/8567/24

Провадження № 2/205/3450/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рік м. Дніпро

Ленінський районний суду м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Акіменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лучко Артема Сергійовича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа: Дніпровська міська рада про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ЛучкоА.С. звернувся до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа: Дніпровська міська рада, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму завданих майну збитків у розмірі 733415,18 грн.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Також, позивач на праві приватної власності володіє земельною ділянкою з акадрстровим номером 1210100000:08:193:0010, площею 0,0594 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 24.02.2022 року Російська Федерація вторглась на територію України та розпочала повномасштабну війну з метою ослаблення держави України. Відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, що неодноразово був продовжений та триває дотепер. Внаслідок веденя агресивної війни та агресивних дій збройні сили РФ 29.09.2022 року вчинили терористичний акт шляхом ракетної атаки, внаслідок чого був зруйнований житловий будинок, що розтавшоаний за адресою: АДРЕСА_1 . 01.11.2022 комісією з обстеження майна, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, повноваження якої визначені рішенням виконавчого коміте ту Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 «Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об`єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації» (зі змінами), на підставі заяви ОСОБА_1 від було проведено обстеження будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого складено АКТ від 01.11.2022 року. За результатами обстеження комісією було зроблено висновок, що будинок АДРЕСА_1 потребує технічного обстеження відповідно до п.9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 473. Відповідно до Звіту за результатами попереднього технічного обстеження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 14.11.2022 технічний стан об`єкта житлового будинку з усіма прибудовами в цілому непридатний для нормальної експлуатації. Загальний розмір збитків понесених позивачем склав 733 415, 18 гривень (сімсот тридцять три тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 18 копійок), що підтверджується звітом про оцінку збитків № РЗ-29.09.22-Ш.4 від 14.12.2022. За вказаних обставин, позивач змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, до суду подали заяву про розгляд справи без участі, проти ухвалення заочного рішення по даній справі не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав; про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, надіслав до суду заяву, про розгляд справи без фіксації, та просив прийняти рішення відповідно вимогам чинного законодавства.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольстваРосійської Федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.

Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19(провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що направлення посольству РФ запиту на згоду про участь у справі не є потрібним.

Відповідно до ч. 1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. ст.280,287,288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

У відповідності дост. 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогамист. 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідокякої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чимУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", в Україні введено воєнний стан.

Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3ст. 82 ЦПК України.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкодиздоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшовВерховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19(провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Згідно ч. 1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3ст. 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогамист. 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні", схваленої згідно зПостановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326затверджено порядок визначення шкодита збитків, завданих внаслідок збройної агресії.

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодуванняшкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.

Отже, відшкодуванняшкоди, заподіяної внаслідоктимчасової окупації росією окремих територій Української держави, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральноїшкоди.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. ст.1,3 Основного Закону України).

Суд ураховує, щопреамбула Статуту Організації Об`єднаних Наційвизначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 жовтня 2005 року, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19 грудня 2016 року).

Згідно з вимогамист. 1 Закону України "Про оборону України"збройна агресія - це, в тому числі, це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року.

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18 січня 2018 рокувизначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.

Відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"сухопутна територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованими внаслідокзбройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

За нормою ч. 6 ст. 5 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральноїшкоди, заподіяної внаслідоктимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21) зазначено наступне: "Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається", Верховний Суд врахував таке: предметом позову є відшкодування моральноїшкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завданняшкодиє територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Суд також ураховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов`язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зіСтатутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесенняшкодиїї майну.

Суд вважає, що російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодуванняшкоди.

Беззаперечний факт порушення російською федерацією територіальної цілісності України та прав і основоположних свобод громадян України не є безумовною підставою для відшкодування кожному громадянину України, зокрема позивачці, майновоїшкоди. Така шкода може бути відшкодована у разі фактичного завдання матеріальних збитків майну громадян внаслідок незаконної збройної агресії.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна житловим будинком, загальною площею 70,4 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №384333289.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №384338763 ОСОБА_1 також володіє земельною ділянкою, кадастровий номер: 1210100000:08:193:0010, площа (га): 0,0594.

29 вересня 2022 року російська федерація вчинила терористичний акт шляхом ракетної атаки збройних формувань російської федерації на місто Дніпро, внаслідокчого було пошкоджено майно позивача, а саме: вікна, криша, підшива, фасад будинку, водостічні системи, потолки зруйновані, стіни, перекриття під докрівлею, зламані несущі балки, паркан критичний, покрівля прибудова метало черепиця побита, металеві ворота, калітка, навіс металева конструкція+полікарбонат, при будівля бесідка, двері міжкімнатні, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

01.11.2022 року комісією обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації на території Новокодацького району міста Дніпрі від 01.11.2022 №35, на підставі листа позивача було проведено обстеження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено АКТ №35 від 01.11.2022.

За результатами обстеження комісією були виявлені пошкодження і зроблено висновок, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , потребує технічного обстеження відповідно до п. 9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Міністрів України від 19.04.2022 № 473.

Відповідно до Витягу зі звіту "Звіт за результатами попереднього технічного обстеження пошкоджених внаслідокзбройної агресії Російської Федерації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , наявні дефекти та пошкодження будівельних конструкцій: зовнішні стіни (деформаційні тріщини), внутрішні стіни (тріщини, пошкодження опородження стін), горищне перекриття (пошкодження та руйнування горищного перекриття), дах (руйнування крокв, підшиви покрівлі), покрівля (суцільне руйнування покриття з металочерепиці), вікна (пошкодження та зміщення рам мателопластикових вікон), опородження фасадів (руйнування зовнішнього опородження стін утеплених пінополістіролом), внутрішнє опородження (руйнування, пошкодження, тріщини), альтанка (літ. Н) та лазня (літ. О) (тріщини між колонами та стінах альтанки, суцільне руйнування покриття покрівлі, пошкодження рам, систем водовіджевення), навіс (літ. М) (пошкодження покриття навісу з сотового полікарбонату, деформування елементів металевого каркасу навісу), огородження №1 та №8 (цегляне огородження №1 частково було повністю зруйновано, інша частина зазнала деформації, вертикальні тріщини всередині бетонних секцій огородження №8).

Згідно звіту про оцінку збитків №Р3-29.09.22-Ш.4 від 14.12.2022 р. станом на 07.12.2022 розмір реальних збитків, завданих фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 , внаслідок пошкодження 29.09.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , склала з урахуванням ПДВ: 733415,18 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволення та з відповідача на користь позивачки слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 733415,18 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п. 22 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ", то судовий збір у розмірі 15 140 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави Україна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,19,141,247,258,259,263,264,265,268,272,273,274,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лучко Артема Сергійовича до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа: Дніпровська міська рада про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991,м. Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 733 415 (сімсот тридцять три тисячі чотириста п`ятнадцять) гривень 18 копійок.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991,м. Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь держави Україна судовий збір в розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч стосорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: держава Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житна, 14.

Суддя: Н.О. Бізяєва