Рішення № 12406582, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/7717.11.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є.,

розглянувши справу№ 58/77

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Шекос Плюс»

пророзірвання договору

за участю представників сторін: від позивача- Васильченко І.В. від відповідача - не з'явився В судовому засіданні 17.11.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось в Господарський суд міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шекос Плюс»(надалі –ТОВ «Шекос Плюс») про розірвання договору оренди № 3829-А від 30.07.2007 р. нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шекос Плюс».

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує умови договору щодо сплати позивачу орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 13.10.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Разом з тим, враховуючи перебування судді на лікарняному, розгляд справи, призначений на 13.10.2010 р., не відбувся. За вказаних обставин суд ухвалою від 25.10.2010 р. призначив судове засідання на 03.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. відклав розгляд справи на 17.11.2010 р.

В судове засідання 17.11.2010 р. представник позивача з’явився, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.11.2010 р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України і його регіональні відділення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву діє на підставі положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 412.

Згідно ст. 287 ГК України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Шекос Плюс»укладено договір оренди № 3829-А нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –частину берегоукріплювальної стінки річки Дніпро довжиною 800,0 п.м., розміщене в районі між мостами метро та Пішохідним вздовж Набережного шосе в місті Києві, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт»і не увійшло до його статутного фонду, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.03.2007 р. 3772310,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення несамохідних суден, для здійснення статутної діяльності.

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень 30.07.2007 р. позивач передав в оренду, а відповідач прийняв вищевказане майно.

Статтею 3 Договору визначено розмір, порядок нарахування та оплати орендної плати.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов’язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.3 Договору орендар самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним перераховує орендну плату з урахуванням щомісячного індексу інфляції до державного бюджету.

Орендар подає регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України до 12 числа кожного місяця наступного за звітним (п. 5.6 Договору).

Так, відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умов Договору оренди, за використання орендованого майна, відповідач щомісячно, не пізніше 10 числа, наступного за звітним повинен сплачувати орендну плату.

Проте, відповідач не виконує вищевказані умови Договору та вимоги чинного законодавства, чим грубо порушує істотні умови договору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву враховуючи наявність заборгованості по орендній платі звернулось до відповідача № 30-04/7976 від 06.05.2010 р. з вимогою розірвати договір оренди. Однак, вказана вимога залишилась без відповіді.

Крім того, позивачем 25.08.2010 р. було проведено обстеження державного нерухомого майна згідно Договору в процесі якого було встановлено, що на об'єкті оренди ТОВ «Шекос Плюс»та його майна не виявлено, будь-які ознаки діяльності на орендованому майні відсутні.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем за договором щодо внесення орендної плати у встановлений договором строк та розмірі.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір укладено строком на 10 років, що набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 10.1 Договору).

Відповідно до п. 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.8 Договору сторони погоджуються, що цей Договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично/більше трьох раз/порушує терміни здійснення будь-яких платежів, у т.ч. пені за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договру, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обовязок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ст. 188 Господарського процесуального кодексу України орендодавцем (позивачем) на адресу відповідача було надіслано пропозицію № 30-04/7976 від 06.05.2010 р. про дострокове розірвання договору оренди № 3829-А від 30.07.2007 р. з вимогою розірвати договір оренди. Однак, вказана вимога залишилась без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи, в установлений строк, передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, відповідач відповідь на пропозицію позивача не надав.

Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати у розмірі та строки встановлені Договором (п. п. 5.2, 3.3, 5.6), що є підставою для дострокового розірвання Договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 3829-А нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.07.2007 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 50-Г, код 19030825) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шекос Плюс»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 10, код 34978998).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шекос Плюс» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 10, код 34978998) в доход Державного бюджету України, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 85 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 22.11.2010 р.