Ухвала суду № 12406332, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22.11.10№ 05-5- 39 / 13706 Суддя , розглянувши

позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 12 886,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 17.11.2010 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Приписами ч. 3 ст. 28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як вбачається з поданих матеріалів, від імені позивача позовна заява підписана п. ОСОБА_1 - "представником позивача", проте не вказано на індивідуалізуючі ознаки довіреності, саме відповідно до якої п. ОСОБА_1 підписала позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова".

Натомність, до позовної заяви у якості додатка № 18 додана копія довіреності № 9 від 11.01.2010 р., зі змісту якої вбачається, що правом підпису позовних заяв свого представника ОСОБА_1 ВАТ"Страхова компанія "Нова" не наділило.

Згідно вищенаведеної довіреності представнику надано лише право "подавати від імені Довірителя позовні заяви" (т.т. здійснювати безпосередні дії, зокрема направляти поштою, подавати нарочно до відповідних судових установ тощо), тоді як право представника "подавати та підписувати" визначено тільки стосовно "інших заяв" (т.т. за виключенням раніше зазначених позовних заяв), "клопотань, запитів, апеляційних та касаційних скарг, інших процесуальних документів".

Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов"язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов"язковою умовою будь - якого представництва.

Виходячи із зазначеного, суд не може дійти однозначного висновку, що позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди субєкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осібплатників податків).

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є ад реса органу або особи, які відповідно до установчих документів юри дичної особи чи закону виступають від її імені. Аналогічне визначення містить ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Місцезнаходження юри дичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, місцезнаходження у позовній заяві повин но визначатися та вказуватися згідно з установчими документами юридичної особи, даними її державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Фактично у позовній заяві у якості повного найменування відповідача зазначено Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", а у якості адреси місцезнаходження останнього - 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65.

Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження підставності зазначення ним вищенаведених повного найменування та адреси місцезнаходження відповідача (установчі документи юридичної особи відповідача, відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із зазначенням повного найменування та місцезнаходження відповідача тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, а саме: не зазначено посаду особи, що засвідчувала дані документи, дату їх засвідчення.

За таких обставин, у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до Правил надання послуг поштового звязку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270), документом, що підтверджує надання послуг поштового зв"язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно абз. 6 підпункту 3.3. пункту 3 розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.97 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до Правил надання послуг поштового звязку є належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Фактично до позовної заяви у якості доказу надсилання відповідачеві копії позовної заяви подано лише опис вкладання у цінний лист, який не зумовлений Правилами надання послуг поштового звязку у якості обов»язкового документу, що підтверджує надання послуг поштового зв"язку, а тому не може бути визнаний судом у якості належного доказу направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, наведений опис вкладення у цінний не містить штампу відділення поштового зв"язку.

Відповідно до Роз`яснень Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 недодержання вимог ст. 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд робить висновок про те, що позивачем не подано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. 11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Суд звертає увагу, що станом на 23.06.2010 р. Головним управлінням державного казначейства України у м. Києві були змінені реквізити при сплаті судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ. Так, витрати з інформаційно-технічне забезпечення за розгляд справ у Господарському суді міста Києва підлягають сплаті на рахунок 31218264700001, код ЄДРПОУ 24262621, МФО 820019, отримувач ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ у м. Києві.

В якості доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявником додано платіжне доручення від 02.07.2010 р. № 6184, з якого вбачається, що грошові кошти в сумі 236,00 грн. перераховані на рахунок 31213259700011, отримувач УДК у Шевченківському р-ні, код отримувача 26077968, код установи банку 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, код платежу 22050000.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачем перераховані грошові кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на інший рахунок, ніж передбачено чинним законодавством України, суд вважає, що позивачем не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, у приєднаних до позовної заяви платіжних дорученнях позивача № 96185, та № 6184 від 02.07.2010 р. відсутня печатка юридичної особи платника та підписи відповідальних осіб платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 р. № 22 (п. 3.1 наведеної інструкції та її додатки 2, 8).

З огляду на зазначене, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 1, 2, 3, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега