Рішення № 12406209, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/37304.11.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва

про стягнення заборгованості 168 129,46 грн

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: Дудко О.В. - довіреність №64-2989 від 18.08.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом доКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду "Дніпровської районної у м.Києві ради про стягнення заборгованості 168 129,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2009 року по 01.08.2010 року згідно Договору № 350409 від 12.08.2003р.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 125 381,70 грн. –основного боргу, 23 718,68 грн. –пені, 14 077,84 грн. –індексу інфляції, 4 951,24 грн. –3 % річних, 1 769,06 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 30.08.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.09.2010.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

07.10.2010 ухвалою суду здійснено заміну первісного відповідача Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду "Дніпровської районної у м.Києві ради на належного відповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва.

04.11.2010 представник позивача в судовому засіданні заявив про сплату відповідачем суми боргу.

Представник відповідача надав суду докази сплати суми боргу, просив відмовити в задоволенні штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача , Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 350409 на постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1 Договору та відповідно до законодавства України позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами, визначеними йому договором, за яку відповідач згідно п. 4.1. Договору зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно встановлених Договором умов та термінів оплати.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до Договору споживач здійснює спожитої електроенергії розрахунковому періоді до 25 числа наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.09.2009 року по 01.08.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 633 446,95 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період.

В позовній заяві, позивач вказує на те, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково, у зв’язку з чим за період з 01.09.2009 року по 01.08.2010 року заборгував позивачу 125 381,70 грн. за спожиту активну електричну енергію

Однак, згідно наданої позивачем довідки про надходження коштів від відповідача в погашення боргу, відповідач після звернення позивача з даним позовом до суду сплатив 125 381,70 грн. боргу, у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 14 077,84 грн. –індексу інфляції та 4 951,24 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 14 077,84 грн. –індексу інфляції та 4 951,24 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 5.1. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 23 718,68 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 5.1. Договору передбачено за несвоєчасне виконання умов Договору пеню, яка нараховується на суму боргу на початок кожного місяця, у розмірі 0, 75% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 23 718,68 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають зменшенню до 1 000, 00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 35207972) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) - 14 077 (чотирнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 84 коп. –індексу інфляції, 4 951 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 24 коп. –3 % річних, 1000 (одну тисячу) грн. –пені, 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 29 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинити.

4.Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету надмірно сплачене державне мито, перераховане платіжним дорученням №7889 від 20.08.2010 (оригінал в матеріалах справи № 7/373) в розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 77 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко