Ухвала суду № 12405988, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

08.11.10 р. Справа № 37/155

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Стягувача (позивача) Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби

про: визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження в межах справи № 37/155

за позовом Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк

до Відповідача 1: Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35035985

Відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

про: стягнення майнової шкоди у сумі 3000грн., 3% річних у сумі 78,08грн., інфляційної індексації у сумі 420грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

за участю уповноважених представників:

від Стягувача не зявився;

від ВПВР ДДВС Попов О.О. (за довіреністю №8-5-359 (4) від 16.08.2010р.);

від Відповідача 1 не зявився;

від Відповідача 2 Гречихін С.О. (за довіреністю №44/3с від 29.12.2009р.);

від Третьої особи не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.09.2009р. по справі №37/155 позовні вимоги Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк задоволені частково: з державного бюджету України стягнуто на користь Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13503518) майнову шкоду у сумі 3000грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,48 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 63,48 грн.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду згідно постанов від 17.11.2009р. та від 24.06.2010р. відповідно вказане рішення залишено без змін.

На виконання означеного рішення 23.11.2009р. були видані відповідні накази для примусового виконання.

18.08.2010р. Науково-виробниче обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області зі скаргою про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови від 23.07.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі № 37/155 та про визнання недійсною означеної постанови.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. було прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено на 13.09.2010р., з подальшим відкладенням на 04.10.2010р., на 13.10.2010р. та 08.11.2010р.

Представник Стягувача в у судове засідання 08.11.2010р. не зявився, подавши клопотання про відкладання розгляду скарги у звязку із участю представника в іншому судовому засіданні.

Представник ВДВС в судове засідання 08.11.2010р. зявився, просив відмовити в задоволення скарги в повному обсязі з підстав, викладених письмово.

Представник Відповідача 2 в судове засідання 08.11.2010р., оголосив пояснення №19.40/1-16/1659, в яких просив відмовити у задоволені скарги.

Представники Відповідача 1 та Третьої особи в судове засідання 08.11.2010р. не зявилися, про причини не явки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка належним чином повідомлених учасників не перешкоджає розгляду скарги у світлі зібраних документів та тривалості її розгляду, зважаючи на що суд відмовляє у задоволенні клопотання Скаржника про відкладання розгляду скарги, тим більше, що жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин не надано, а Скаржник як юридична особам за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою на підставі письмовою довіреності.

При розгляді скарги судом встановлене наступне.

23.07.2010р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби (далі ВПВР ДДВС) винесена Постанова ВП№20486286 про відмову у відкритті виконавчого провадження, з примусового виконання наказу господарського суду виданого 23.11.2009р. про стягнення з державного бюджету України на користь Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13503518) майнову шкоду у сумі 3000грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,48 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 63,48 грн., оскільки державний бюджет України, зазначений у виконавчому документі, не є ні фізичною, ні юридичною особою, тому не може бути боржником у виконавчому провадженні.

Після отримання означеної постанови 09.08.2010р. Стягувач 18.08.2010р. звернувся до суду із розглядуваною скаргою, вказуючи у судових засіданнях на те, що ним внаслідок протиправної бездіяльності ДДВС не були отримані грошові кошти згідно рішення Господарського суду Донецької області.

ВПВР ДДВС надав заперечення №8-5-1331 від 13.09.2010р., в яких наголосив на безпідставності подання скарги до нього через відсутність статусу юридичної особи та законності оскаржуваної постанови з огляду на відсутність у виконавчому документів боржника у розумінні ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження” конкретної особи, якою державний бюджет наразі не являється.

Відповідач 2 згідно пояснень №19.40/01 -16/1659 від 05.11.2010р. проти задоволення скарги заперечив, вказуючи на те, що згідно ст. 29 Закону України „Про державний бюджет на 2010 рік” не передбачено видатків на стягнення відповідних коштів.

Вислухавши у судовому засіданні представників Стягувача та ВДВС, дослідивши матеріали справи та надані докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливіть задоволення скарги з огляду на таке.

Наказ Господарського суду Донецької області №37/155 від 23.11.2009р. виданий на виконання чинного рішення суду, законність якого перевірена і підтверджена апеляційною та касаціною інстанцією. Означений наказ щодо визначення у якості джерела задовлення позовних вимог НВО „Енергосоюз” державного бюджету, а не коштів будь-якої фізичної або юриличної особи (у тому числі певного державного органу), у повній мірі відтворює резолютивну частину рішення, статус якого як загальнообовязкового до виконання встановлений ст.ст. 124, 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов”язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження”. Відповідно до усталеної практики Євпропейського суду з прав людини, яка є джерелом права для національних судів в силу ст. 17 Закону України „Про викоання рішень та застосування практики Євпропейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., „.....п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або до арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обовязків; таким чином, ця стаття проголошує „право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме:: справедливий, публічний і швидкий розгялд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобовязувалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 викоання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина „суду”. (п. 42 Рішення Євпропейського суду з првав людини у справі „Ромашов проти України” від 27.07.2004р. розміщено в базі „ЛІГА”).

Приймаючи до уваги, що принцип верховенства прва встановлений ст. 8 Конституції України та має дотримуватися ВПВР ДДВС в силу ч. 2 ст. 19 Основного закону, прийняття оскаржуваної постанови про відому у відкритті виконавчого провадження є незаконною, а сама постанова має бути визнана недійсною, адже ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України та ст. 56 Конституції України, якими керувався суд при прийнятті рішення, на підставі якого було Скаржнику видано виконавчий документ, обовязок з відшкодування шкоди у розглядуваному випадку покладає саме на державу, а не на певну особу, яка може виступати боржником у розумінні ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”.

За висновком суду означені спеціальні приписи законодавства унеможливлюють правомірність відмови у відкритті виконавчого провадження з приведених в оскаржуваній постанові підстав, оскільки це фактично призводить до невілювання результатів судового захисту та ігнорування чинного судового рішення. Не врегулювання ст.ст. 11, 19 Закону України „Про виконавче провадження” питання щодо статусу боржника у виконавчому документів про стягнення грошових коштів з державного бюджету не може позбавляти стягувача на отримання відповідних коштів в порядку примусового виконання рішення, прийнятого на його користь.

Заперечення ВПВР ДДВС щодо необґрунтованості скарги з мотивів відсутності у відділу примусового виконання рішень статусу юридичної особи є не спроможними, оскільки ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України не повязує можливість оскарження дій та актів ДВС у залежність від наявності або відсутності статусу юридичної особи, оскільки це не позовне провадження і застосування загального припису ст. 21 цього Кодексу без врахування відповідних особливостей розгляду скарг є безпідставним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 85 Закону України „Про виконавче провадження” ст.ст. 4-5, 4-7, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз”, м. Донецьк до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по справі № 37/155 у повному обсязі.

2. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.07.2010р. ВП №20486286 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 23.11.2009р. по справі №37/155 про стягнення з державного бюджету України на користь Науково-виробничого обєднання „Енергосоюз” майнову шкоду у сумі 3000грн.

3. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23.07.2010р. ВП №20486286 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 23.11.2009р. по справі №37/155.

4. Ухвала набирає законної сили 08.11.2010р.

5. Ухвала може бути оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом пяти днів з дня ї винесення.

Суддя