Рішення № 124059104, 20.12.2024, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 159/5637/24

Провадження № 2/163/441/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремета С.А.,

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості на загальну суму 12 462,20 грн за Кредитним договором № 6623069, з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;

- 7 462,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Вимоги обґрунтовано тим, що 02 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №6623069, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 5000,00 гривень. 14 лютого 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" уклали договір факторинку №14.02/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТзОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" право вимоги за договором № 6623069 від 02 травня 2023 року. Згідно із договором факторингу борг відповідача перед новим кредитором становить 12 462,50 гривень, з яких: за тілом кредиту 5000,00 грн, за відсотками 7462,50 грн. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали та матеріалами позову без вручення за підтвердженою в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України адресою у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, ухвалою від 11 листопада 2024 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач про розгляд справи по суті належним чином був повідомлений шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

02 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 6623069 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 гривень на 360 днів зі сплатою 1,99% в день. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та відповідачем підписаний електронним підписом.

Після підписання цього договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у Банку виникло зобов`язання відкрити відповідачу рахунок та надати в користування кредитні кошти, а у відповідача - оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання платіжної картки згідно з тарифами та повернути кредитні кошти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

Право вимоги за указаним кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі укладеного з ТОВ «Авентус Україна» договору факторингу № 14.02/24-Ф від 14 лютого 2024 року.

Стороною позивача до позовної заяви додано належним чином завірені копії кредитного договору та договору факторингу.

Розрахунком заборгованості ТОВ "Авентус Україна" стверджено невиконання відповідачем умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, розмір якої: становить 12 462,50 гривень, з яких: за основною сумою боргу 5000,00 гривень, за відсотками - 7462,50 гривень.

Наведена сума заборгованості є рівною тій, що зазначена у витязі з Реєстру боржників до договору факторингу №14.02/24-Ф від 14.02.2024.

Зазначене свідчить, що відповідач має заборгованість за цим кредитним договором, на яку позивач набув права вимоги на підставі укладеного договору факторингу.

Станом на день звернення до суду із цим позовом заборгованість по кредитним зобов`язанням відповідач не погасив.

Розмір заборгованості по тілу кредиту за договором відповідає умовам цього договору, відповідачем ні первинному кредитору, ні новому кредитору (позивачу), не повернуто, тому підлягає стягненню у відповідності до ст.1054 ЦК України.

Щодо процентів за користування кредитними коштами, то суд враховує наступні законодавчі норми та правові позиції Верховного Суду.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України та ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.10541 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтверджений Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору про надання споживчого кредиту від 02.05.2023, встановлено конкретні строки кредитування, а саме кредит надано на 360 днів.

Заявлена до стягнення сума заборгованості по процентах відповідає умовам договору, у тому числі строку кредитування, тому є підставною та підлягає стягненню у повному обсязі.

У частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту належним чином не виконував, тим самим порушив його умови, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 12 462,50 гривні, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Заявленої до стягнення суми заборгованості за указаним договором відповідач не спростував і доказів її погашення, у тому числі частково, не надав.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, тому підлягають повному задоволенню.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в установлені цими договором строки, позивач, який отримав за ним право вимоги на підставі договору факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Ураховуючи повне задоволення позову та положення ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №6623069 від 02 травня 2023 року в загальній сумі 12 462 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 50 копійок, яку становлять 5000 гривень кредитних коштів та 7462,50 гривень відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"; місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, місто Львів; код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета