Рішення № 124054048, 23.10.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6720/22

Провадження № 2/752/965/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 жовтня 2024 року Голосіївського районного суду м. Києва в складі:

головуючої судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судових засідань Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених грошових коштів, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та пені,-

встановив:

21.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення сплачених грошових коштів, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та пені.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що у 2020 році між ним та ФОП ОСОБА_2 виникли відносини на підставі усних домовленостей щодо купівлі-продажу будівельних товарів та техніки для здійснення ремонту власної квартири ОСОБА_1 . Жодних письмових договорів або інших документів, які б підтверджували домовленості щодо купівлі-продажу товару між позивачем та відповідачем не було підписано, з огляду на те, що останні мали дружні відносини. З метою економії при виконанні ремонту, відповідач порадив завчасно купувати у нього всі будівельні товари та техніку і зберігати їх на складі останнього до моменту початку ремонту, оскільки він одночасно робить ремонт на декількох об`єктах і є змога замовляти товар оптом для квартири ОСОБА_1 разом з іншими замовленнями (економія 10 % - 20 % на загальній вартості ремонту).ФОП ОСОБА_2 було сформовано наступні рахунки, які одразу були оплачені ОСОБА_1 на загальну суму 677 799 грн. Після спливу деякого часу позивач почав просити відповідача передати фото товару, документи на товар та чеки. Відповідач постійно погоджувався виконати прохання, однак, знаходив додаткові "форс-мажорні" обставини, які не давали йому змогу дотриматись домовленостей : "карантин", "закритий склад", "хвороба" тощо. Після порушення відповідачем чергових усних домовленостей щодо передачі оплаченого товару, "23" грудня 2021 року, позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов`язання, письмову відповідь на яку останній не надав. 14 січня 2022 року та повторно 06 лютого 2022 року ОСОБА_1 відправив відповідачу лист з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 677 799 грн. на які відповіді позивач також не отримав. Оскільки сторони не визначили строк, протягом якого відповідач повинен був поставити товар, то відповідно до приписів ст. 530 ЦК України з урахуванням письмової вимоги до відповідача, яка була отримана ним 29.12.2021 року поставка мала відбутись протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги. Проте до теперішнього часу товар позивачу не поставлений, грошові кошти не повернуті. Крім того, позивач звертав увагу суду, що "04" лютого 2022 року ФОП ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням від "03" лютого 2022 року, що на думку позивача також свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань.

З огляду на зазначене вище просив суд:

стягнути зі ОСОБА_2 сплачену за товар грошову суму у розмірі 677 799 гривень;

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у порядку статті 625 ЦК України грошові кошти, а саме: суму відсотків за користування грошовими коштами (3 % річних) у розмірі 31 862,31, суму інфляційних збитків у розмірі 179 225,39 грн;

стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у порядку ч.9 ст. 12 Закону України « Про захист прав споживача» грошові кошти, а саме: пеню у розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей у розмірі 623 575,08 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.07.2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених грошових коштів, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та пені передано до Печерського районного суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 13.12.2022 року зазначену вище ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11.01.2023 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

29.01.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява під назвою « Додаткові пояснення у справі», зі змісту яких встановлено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних у повному обсязі, просив відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що позивачем не надано разом із позовом доказів на підтвердження: отримання або направлення оферти укласти договір, акцепту оферти; укладання договору між позивачем та відповідачем; укладання між сторонами спору саме договору поставки товару, а не іншого договору; погодження сторонами усіх істотних умов усного правочину, в тому числі строків та порядку виконання зобов`язання за усним правочином; невиконання зобов`язання за усним договором. Звертав увагу, що позивачем не долучено до позову копії рахунків-фактур, що були ним оплачені, а тому встановити за що саме він платив та хто саме формував відповідні рахунки-фактури - неможливо, що на його думку унеможливлює застосування статті 12 Закону, адже позивачем не надано суду підтвердження того, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поза торговельними або офісними приміщеннями, як і підтвердження взагалі укладання того чи іншого договору, погодження усіх істотних умов правочину. Крім того, представник відповідача стверджував, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних збитків та пені у розмірі 1% за прострочення повернення грошових коштів, також не можуть бути задоволенні з огляду на: неправильність розрахунків; відсутність правової підстави для задоволення вимог позивача.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Гугін Д.Ю. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що відправник ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_1 ІПН НОМЕР_2 АТ «УКрсиббанк» на рахунок одержувача ФОП Садовничий НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_4 АТ «Універсал Банк» здійснив наступні платежі:

- рахунок-фактура № 27082020-01 від "27" серпня 2020 року на суму 68319 гривень (оплата здійснена "27" серпня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 38657421) (а.с. 25);

- рахунок-фактура № 27082020-2 від "27" серпня 2020 року на суму 81550 гривень (оплата здійснена "27" серпня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 38657287) (а.с. 26);

- рахунок-фактура № 03092020-01 від "3" вересня 2020 року на суму 35400 гривень (оплата здійснена "3" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39133332) (а.с. 27);

- рахунок-фактура № 03092020-02 від "3" вересня 2020 року на суму 9420 гривень (оплата здійснена "3" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39229686) (а.с. 28);

- рахунок-фактура № 03092020-03 від "3" вересня 2020 року на суму 11900 гривень (оплата здійснена "3" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39133961) (а.с. 29);

- рахунок-фактура № 03092020-04 від "3" вересня 2020 року на суму 7720 гривень (оплата здійснена "3" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39229877) (а.с. 30);

- рахунок-фактура № 03092020-05 від "3"вересня 2020 року на суму 15000 гривень (оплата здійснена "3" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 39229981) (а.с. 31);

- рахунок-фактура № 18032021-2 від "18" березня 2021 року на суму 15500 гривень (оплата здійснена "18" березня 2021 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 55382585) (а.с. 33);

- рахунок-фактура № 03062021-1 від "03" червня 2021 року на суму 67990 гривень (оплата здійснена "03" червня 2021 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 62498442) (а.с.34);

- рахунок-фактура № 07062021-2 від "7" червня 2021 року на суму 35000 гривень (оплата здійснена "7" червня 2021 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 62871217).

Крім того, відправник ОСОБА_1 з рахунку НОМЕР_5 ІПН НОМЕР_2 АТ «УКрсиббанк» на рахунок одержувача ФОП Садовничий на рахунок НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_4 АТ «Універсал Банк» здійснив наступний платіж:

- рахунок-фактура № 22092020-05 від "22" вересня 2020 року на суму 330000 гривень (оплата здійснена "22" вересня 2020 року, підтверджується оригіналом платіжного доручення № 1219) (а.с.32).

Письмовий договір між сторонами не укладався, що не оспорювалося сторонами у справі.

Відомості про досягнення між сторонами строків поставки відсутні, також не надано суду відомостей про передачу відповідачем товару позивачу.

Разом з тим встановлено, що 23.12.2021 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 вимогу про виконання зобов`язання (поставка оплаченого товару та надання документів, вих. № 2 від "23" грудня 2021 року), яку 29.12. 2021 року останній отримав, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгом відправлення листа - відстеження отримання листа з офіційного сайту Укрпошта ( а. с. 41- 42).

Крім того встановлено, що 14.01. 2022 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 лист з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 677 799 (вих. № 4-1 від "14" січня 2022 року),який не був отриманий останнім (а.с.44-53).

06. 02. 2022 року ОСОБА_1 повторно відправив ФОП ОСОБА_2 вимогу щодо повернення грошових коштів у розмірі 677 7 99 (вих. № 6 від "06" лютого 2022 року), яку 11.02 2022 року останній отримав , що підтверджується матеріалами справи (а.с.54-60).

Відповіді ОСОБА_1 не отримував.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В силу положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч.ч. 1 -3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що між сторонами були укладені усні договори купівлі-продажу вартістю 677 799 грн. на умовах попередньої оплати без визначення строків передачі товару покупцю.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду доказів, що між сторонами існували домовленості саме щодо поставки товару, а не іншого договору є безпідставними, оскільки позивач надав суду оригінали платіжних доручень про оплату ФОП ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 677 799 грн., а тому саме відповідач мав би спростовувати доводи позивача та доводити, що між ними склалися інші правовідносини, ніж ті, що заявлені позивачем у позові, що є його процесуальним обов`язком.

Крім того, суд приймає до уваги те, що відповідач не оспорював того, що він за укладеним усним договором отримав від позивача 677 799 грн. та не спростував доводів позивача про те, що умови цього договору він не виконав і не передав товар покупцю, у тому числі у семиденний строк з дня отримання 29 грудня 2021 року письмової вимоги позивача.

З огляду на встановлені судом обставини у сукупності з наданими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми попередньої оплати здійсненої ОСОБА_1 у розмірі 677 799 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів та інфляційних збитків, у порядку статті 625 ЦК України, суд вважає помилковим посилання у позовній заяві на зазначену норму, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягають приписи ч.4 ст. 693 ЦК України, яка передбачає нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

У разі невстановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, визначення розміру процентів обраховується на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначена вище правова позиція була сформована 7 вересня 2016 року Постановою Верховного суду України під час розгляду справи № 6 -1412цс16.

Так, у зазначеному вище випадку, розмір процентів повинен нараховуватися за період з 11.02.2022 року до 21.06.2022 року, тобто з часу, коли ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення суми попередньої оплати по дату звернення позивача з позовом до суду, який складається за період:

з 11.02.2022 по 03.03.2022 року ( сума боргу 677 799 * ставка НБУ 10% / кількість днів у році 365 днів * кількість днів прострочення зобов`язання 21) = 3900 грн;

З 04.03.2022 - 02.06.2022 року ( сума боргу 677 799 * ставка НБУ 10% / кількість днів у році 365 днів * кількість днів прострочення зобов`язання 91) = 16 899 грн;

03.06.2022 - 21.06.2022 року ( сума боргу 677 799 * ставка НБУ 25% / кількість днів у році 365 днів * кількість днів прострочення зобов`язання 19)= 8 821 грн., що разом складає суму 29 620 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача, у порядку ч.9 ст. 12 Закону України « Про захист прав споживачів» грошові кошти, а саме: пеню у розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 12 Закону України « Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків. Такий документ повинен містити інформацію про:

1) дату укладення договору;

2) найменування та місцезнаходження продавця (виконавця);

3) найменування продукції;

4) ціну;

5) строк виконання робіт (надання послуг);

6) інші істотні умови договору;

7) права та обов`язки сторін договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей, а правилами ч.9 цієї ж статті встановлено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Отже, положення статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» регулюють відносини у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що він оплатив товар до його передання відповідачем (продавцем), однак останній не здійснив передачу жодного товару для виконання ремонту у його квартирі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, що у свою чергу не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

З огляду на те, що продукція (товар) не була реалізована ОСОБА_2 , відповідно положення статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.

Також, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, сторона позивача зазначала, що ним додатково будуть понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000,0 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 01 червня 2022 року між позивачем та адвокатом Гугін Д.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги № 01/06/2022.

14 лютого 2023 року між позивачем та адвокатом Гугіним Д.Ю. було підписано Акт приймання виконаних послуг по договору № 01/06/2022 про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року та додатку №2А від 01.06.2022 року.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,0 грн. за договором про надання правничої допомоги від 01 червня 2022р., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги № 01/06/2022 та акт приймання виконаних послуг по договору № 01/06/2022 про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року та додатку №2А від 01.06.2022 року.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 137 ЦПК України, а результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019р. у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019р. у справі № 910/906/18.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, включаючи і суму гонорару адвоката, підлягає зменшенню до розміру 15 000,0 грн., при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), при цьому судом враховано складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони позивача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 7074,19 грн., оскільки позивач на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених грошових коштів, стягнення трьох відсотків річних, інфляційних збитків та пені, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого у встановленому законом порядку за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачену за товар грошову суму у розмірі 677 799 гривень, проценти в сумі 29 620 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 722 419 (сімсот двадцять дві тисячі чотириста дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого у встановленому законом порядку за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 7074 (сім тисяч сімдесят чотири) гривні 19 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. Г.Плахотнюк