Рішення № 12405376, 16.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.10р.Справа № 39/86-09 За позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація", м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг у сумі 30 000,00грн.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація", м.Дніпродзержинськ

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Лінкіна І.В., дов. від 09.11.2010р. № 11/662-10

Березовська Л.В., дов. від 09.11.2010р. № 11/644-10

СУТЬ СПОРУ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергогідромеханізація” (надалі Відповідач), в якому просив суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором про надання юридичних послуг № 1 від 03.01.2008 року, в сумі 30000 грн. 00 коп.

Заперечуючи позовні вимоги, Відповідач посилався на розірвання договору про надання юридичних послуг від 03.01.2008 № 1 за згодою сторін, в підтвердження чого надав суду додаткову угоду від 01.07.2008 про розірвання вищезазначеного договору.

28.07.2009 року Позивач доповнив свої позовні вимоги, і просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 01.07.2008 року, за якою розірвано договір № 1 від 03.01.2008 про надання юридичних послуг.

24.03.2010 Позивач збільшив розмір своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, і просить суд стягнути з відповідача суму 54000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи свої заперечення по суті заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за договором, Відповідач посилається на не доведення Позивачем факту виконання зобовязань з надання юридичних послуг, що виключає обовязок із здійснення їх оплати.

06.04.2010 року Відповідачем у справі подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору № 1 про надання юридичних послуг від 03.01.2008 року, як такого, що та не містить всіх істотних умов, обовязкових для даного виду договорів, та суперечить положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Ухвалою суду від 06.04.2010 року, зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач проти задоволення зустрічного позову заперечує, вважає його таким, що заявлений за надуманим мотивам з метою уникнути відповідальності за первісним позовом.

В засіданні суду оголошувалася перерва з 28.07.2009 по 04.07.2009, згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 16.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2008 року, між сторонами у справі був укладений договір № 1 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого, Замовник (Відповідач) доручив, а Виконавець (Позивач) зобовязався надати йому, у відповідності до умов договору правові, інформаційно-консультативні послуги, а також здійснювати правове забезпечення виробничої діяльності Відповідача, а останній в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, Позивач зобовязався надавати Відповідачеві консультації, висновки, довідки в усній та письмовій формі, з любих правових питань, а також здійснювати повне правове забезпечення виробничої діяльності Відповідача у повній відповідності з положеннями про юридичну службу. За виконання зобовязань передбачених п. 2.2. Договору, Відповідач зобовязався здійснювати абонентську плату Позивачеві в розмірі 3000 грн. 00 коп. на місяць без ПДВ. Оплата мала проводитися в готівковій ба безготівковій формі, на розрахунковий рахунок Позивача, щомісячно в строк до 10 числа наступного за звітним періодом (п. 3.1., 3.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що для виконання зобовязань за договором, Замовник (Відповідач) видає Виконавцю (Позивачу) довіреність на право представництва інтересів ВАТ „Енергогідромехзанізація”.

З огляду на умови зазначеного вище договору, Позивач просить стягнути з Відповідача абонентську плату за період із липня 2008 року по грудень 2009 року включно, в розмірі 54000 грн. 00 коп. (3000 Х 18 = 54000).

Згідно положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір про надання послуг є двостороннім правочином, в якому кожна зі сторін має одночасно права, і обовязки.

Договором про надання юридичних послуг № 1 від 03.01.2008 року, передбачено обовязок Позивача з надання певного переліку послуг, як то консультацій, висновків, довідок в усній та письмовій формі, із любих правових питань, здійснення повного правового забезпечення виробничої діяльності Відповідача (п. 2.2.), а також особливі умови надання цих послуг, зокрема щодо виконання зобовязань на робочих площах Замовника щоденно, без врахування вихідних та святкових днів, хвороби та відпустки один раз на рік (п. 6.1.). Водночас, Позивач має право вимагати здійснення оплати наданих ним послуг в порядку передбаченому п. 3.1, 3.2. Договору. Зі свого боку, Відповідач має право вимагати виконання Позивачем обовязків передбачених п. 2.2. Договору, та несе обовязок щодо здійснення оплати наданих послуг в порядку визначено п. 3.1., 3.2. Договору.

З огляду на вищевикладені умови договору, слід дійти висновку, що зобовязання Відповідача зі здійснення оплати, та відповідно право Позивача вимагати цієї оплати, виникають у разі виконання з боку останнього будь-якого із зобовязань передбачених п. 2.2. Договору, із дотриманням особливих умов (п. 6.1.).

В даному випадку, з огляду на вищевикладені умови договору, в підтвердження виникнення у Позивача права вимоги оплати за договором, останній має довести факт надання ним послуг у відповідності до умов зазначеного договору (п. 2.2., 6.1.).

Матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження надання Позивачем в період з липня 2008 року по грудень 2009 року включно юридичних послуг в рамках договору № 1 від 03.01.2008 року. При цьому, як свідчать надані у справу докази, за попередні періоди дії даного договору (з лютого по червень 2008 року) сторони складали письмовий акт в підтвердження факту виконання робіт (надання послуг).

Позивач наполягав на тому, що оскільки умови договору передбачають здійснення оплати послуг шляхом внесення абонентської плати, обовязок Відповідача зі здійснення розрахунку не залежить від обсягу та кількості наданих послуг. Так дійсно, абонентська плата передбачає фіксовану суму платежу, яка не залежить від фактичного обсягу отриманих послуг (кількості виконаних робіт) за визначений період часу, однак, абонентська плата не виключає обовязку особи, що її отримує в наданні послуг у визначеному періоді часу, хоча і без визначення їх обсягу.

Таким чином, незалежно від того, яка система оплати (абонентська, погодинна чи інша) визначена сторонами договору, відповідно до самої суті правовідношення з надання послуг (ст. 901 ЦК України), обовязок щодо здійснення оплати виникає виключно в разі фактичного надання послуги.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення вимог наведеної процесуальної норми не довів суду належними доказами факту надання ним послуг за договором № 1 від 03.01.2008 року в період із липня 2008 року по грудень 2009 року, в звязку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 54000 грн. 00 коп.

Позовна заява окрім вимог щодо стягнення суми заборгованості містить вимогу про визнання недійсною додаткової угоди від 01.07.2008 року, за якою розірвано укладений між сторонами договір № 1 від 03.01.2008 про надання юридичних послуг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в зазначеній частині, Позивач зазначає, що він не мав наміру на укладення спірної додаткової угоди, про що, зокрема свідчить додана до справи переписка із Відповідачем, із змісту якої убачається, що після 01.07.2008 року договір від 03.01.2008 року фактично продовжував діяти. З огляду на вказані вище обставини, позивач вважає спірну додаткову сфабрикованою й такою, що не відповідає волевиявленню учасників правочину.

Для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, судом було призначено проведення технічної експертизи документа додаткової угоди від 01.07.2008 року до договору про надання юридичних послуг № 1 від 03.01.2008 року.

Висновком судової експертизи № 2602/2603-09 від 09.03.2010 року (том 1, а.с. 126-137) встановлено, що на додатковій угоді від 01.07.2008 року текст на лицевій та зворотній стороні, виконаний на різних знакодрукуючих пристроях з лазерним та струйним способом друку, що вказує на технічний монтаж документу.

Як убачається з матеріалів справи, на лицевій стороні спірної додаткової угоди надруковано текст самої угоди, на зворотному боці, розташована лише частина реквізитів сторін, та їх підписи, а отже, з огляду на встановлені судовою експертизою обставини щодо виготовлення елементів даного документа за допомогою різних знакодрукуючих пристроїв, можливо дійти висновку, що даний документ міг бути виготовлений за допомогою технічного монтажу, шляхом використання аркушу із частиною реквізитів та підписів сторін, із нанесенням на його зворотному боці тексту потрібної угоди.

Встановлені вище обставини, та дані переписки сторін (том 1, а.с. 57-59), в якій як Позивач, так і Відповідач посилалися на продовження фактичної дії договору № 1 від 03.01.2008 після укладення спірної додаткової угоди, в сукупності свідчать про ґрунтовність доводів Позивача відносно того, що підпис на вказаній угоді з боку Виконавця було сфабриковано за допомогою технічного монтажу документа.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією з яких є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

Як вище встановлено судом, спірний правочин містить підпис з боку Позивача, який виготовлено за допомогою технічного монтажу документа, в звязку з чим слід вважати, що додаткова угода 01.07.2008 року про розірвання договору про надання юридичних послуг № 1 від 03.01.2008 року укладена за відсутністю вільного волевиявлення учасника даного правочину, а саме Виконавця (Позивача).

Згідно ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлюються частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсною додаткової угоди від 01.07.2008 року, за якою розірвано укладений між сторонами договір № 1 від 03.01.2008 про надання юридичних послуг обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Заперечуючи позовні вимоги за первісним позовом, Відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір про надання юридичних послуг № 1 від 03.01.2008.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом, Відповідач посилається на недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, в звязку з чим, на його думку, зазначений договір не відповідає вимогам діючого законодавства, та має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 180 ГК України, істотними умовами договору, які сторони зобовязані погодити у будь-якому разі, є предмет, ціна та строк дії договору.

Як убачається зі змісту спірного договору № 1 від 03.01.2008 року, під час його укладення сторонами в належній формі було погоджено предмет договору, ціну та строк його дії. Будь-яких інших істотних умов для даного виду договорів законодавством не визначено, а отже, суд не убачає підстав для висновку, що під час укладення цього договору сторонами не було досягнуто згоди щодо всі істотні умови цього правочину.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими доводи Позивача за зустрічним позовом, що відсутність в договорі істотних умов є підставою для висновку про невідповідність такого договору вимогам законодавства, та відповідно підставою для його недійсності, адже відсутність згоди з усіх істотних умов договору, може свідчити лише про те, що такий договір є неукладеним.

З урахуванням вищевикладеного, суд не убачає підстав для визнання недійсним спірного договору з мотивів наведених у зустрічному позові, в звязку з чим, в задоволенні такого позову має бути відмовлено.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, зокрема, в звязку із задоволенням первісного позову в частині визнання недійсною додаткової угоди від 01.07.2008, витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156 грн. 25 коп., а також витрати на оплату судової експертизи в сумі 3450 грн. 00 коп., яка призначалася судом для вирішення питання повязаного з розглядам зазначеної позовної вимоги, підлягають стягненню з Відповідача.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом, покладаються на позивача за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 42, 43, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсною укладену між сторонами додаткову угоду від 01.07.2008 року до договору № 1 від 03.01.2008 про надання юридичних послуг.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Енергогідромеханізація” (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Дніпробудівська, 16, код ЄДРПОУ 00117274) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (49100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 156 грн. 25 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, 3450 грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи, видати наказ.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

СуддяО.В. Ліпинський

Повне рішення складено 22.11.2010