Рішення № 12405358, 12.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.10 р.Справа № 13/313-10(39/209-08) За позовом приватного підприємства „Саніс”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства „Нікопольський прядильно-нитковий комбінат”,

м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 2 057 212, 04 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Саричева Н.В.-представник, доручення від 01.07.2008 р.;

від відповідача: Левченко В.В.- арбітражний керуючий;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Саніс” (далі –позивач) 28.07.2008 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Нікопольський прядильно-нитковий комбінат” (далі –відповідач) у якому просить стягнути, з урахуванням уточнень, заборгованість за договором у розмірі 2057212, 04 грн. з урахуванням інфляції та 3% річних з віднесенням даної заборгованості до першої черги задоволення вимог кредиторів відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.08 у справі №39/209-08 позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Нікопольський прядильно-нитковий комбінат" на користь ПП "Саніс" 1495 000 грн. - основного боргу, 502 580 грн. - інфляційних нарахувань, 59632,04 грн. - 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010 р. по справі №39/209-08 задоволено касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.08 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Не погоджуючись із доводами, викладеними у постанові Вищого господарського суду України, позивачем подано до господарського суду Дніпропетровської області додаткові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що заборгованість на цей час все одно погасити неможливо, оскільки відносно ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»порушено справу про банкрутство. Крім того, представник відповідача також зазначив про те, що у зв'язку з введенням мораторію втрати від інфляції, 3% річних не нараховуються відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У судовому засіданні 02.11.2010 р. було оголошено перерву до 11.11.2010 р.

В судовому засіданні 11.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2010 р. зазначено, що: суд першої інстанції не звернув увагу на період, в який утворилась заборгованість за спірним договором та коли було винесено постанову про визнання відповідача банкрутом; суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на те, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка, в тому числі інфляційні та 3% річних; при новому розгляді справи суд першої інстанції повинен дослідити положення Приватного підприємства «Саніс»як кредитора з врахуванням особливостей законодавства України про банкрутство, розглянути правомірність нарахування розміру позовних вимог, дослідити всі докази в їх сукупності, всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.

Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

1 лютого 2006 року між Приватним підприємством "Саніс" в особі директора та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»в особі керуючого санацією укладено договір про надання юридичних послуг із загальною абонентною платою 65000,00 грн. щомісячно.

За п. 1.1 Договору Відповідач доручає, а Позивач бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даних договором.

Згідно з п. 4.4 Договору Відповідач зобов’язаний здійснювати оплату Позивачу у строк до останнього числа поточного місяця.

У пункті п. 5.1 Договору зазначено, що даний договір укладений на строк один рік і автоматично пролонгується на один рік на тих же умовах, якщо сторони за місяць до його закінчення не повідомлять один одного про його змінювання або розірвання.

Отже, договір було укладено строком до 01.02.07, проте у зв’язку з тим, що сторони за місяць до його закінчення не повідомили один одного про розірвання, його було автоматично пролонговано ще на один рік –до 01.02.08.

Таким чином, заборгованість утворилася в період з 01.03.06 р. (виникла заборгованість по абонентній платі за лютий 2006 року) до 01.01.08 р. (виникла заборгованість по абонентній платі за грудень 2007 року).

При цьому відносно відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»29.06.00 р. порушено справу про банкрутство, введено мораторій, 20.04.04 р. - введено процедуру санації, а 14.01.08 р. визнано банкрутом постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б15/26/84/00.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тобто, ПП «Саніс»є поточним кредитором ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат», м. Нікополь, вимоги якого виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, у зв’язку з чим останній не зупиняє зобов’язання відповідача сплатити грошове зобов’язання.

Оплата за надання послуг за договором від 01.02.06 р. відповідачем не здійснювалася, що не заперечувалося представником відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до доданого розрахунку заборгованість відповідача за період з 01.03.06 р. до 01.01.08 р. становить 1495000,00 грн., доказів оплати заборгованості в зазначеному розмірі на час розгляду справи в суді не надано.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), тобто відповідач неналежним чином виконує зобов’язання за договором від 01.02.06.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наданого розрахунку, правильність та відповідність вимогам чинного законодавства якого перевірена судом, сума втрат від інфляції та 3% річних, за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання (01.03.06 –30.06.08) становлять 502580,00 грн. та 59632,04 грн. відповідно.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

В зв’язку з цим посилання відповідача на те, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка, в тому числі інфляція та 3% річних, судом не беруться до уваги, оскільки ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно нараховано розмір позовних вимог.

Окрім вимог щодо стягнення суми заборгованості за договором, Позивач просить суд вирішити питання щодо віднесення зазначеної суми до першої черги задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Суд погоджується з твердженням позивача, що заборгованість по договору №1 від 01.02.06 р. в сумі 2057212,04грн. відноситься до першої черги задоволення вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства „Нікопольський прядильно-нитковий комбінат”, але це не стосується суті спору. Суд вирішує питання черговості задоволення вимог кредиторів тільки в межах провадження у справі про банкрутство.

Оскільки на даний час триває процедура ліквідації щодо відповідача, то порядок погашення заборгованості регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, згідно з п. «г»ч. 1 ст.31 цього Закону, до першої черги задоволення вимог кредиторів відносяться витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство.

Отже, черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та визначається в межах провадження у справі про банкрутство, тому у суду відсутні правові підстави щодо вирішення зазначеного питання в рамках розгляду даного спору.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх досліджених доказів в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, позовні вимоги в частині віднесення заборгованості до першої черги задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів, зазначених в касаційному поданні заступника прокурора Дніпропетровської області слід зазначити наступне.

Про встановлення та перевірку дійсного надання послуг за договором –то в даному випадку доказом надання послуг є сам договір, який передбачає надання послуг протягом періоду, на який його укладено, та щомісячну оплату протягом цього періоду, що повністю узгоджується зі ст. 901, 903 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Щодо необхідності проведення тендеру слід зазначити, що при виникненні суперечностей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»із іншими законодавчими актами України, під час здійснення процедур банкрутства, перевагу має саме Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 4. ст. 3-1 якого передбачено, що арбітражний керуючий має право, зокрема, залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника.

Щодо КВЕД позивача, який, на думку скаржника, повинен підтвердити можливість надання юридичних послуг, то чинним законодавством не передбачено обов’язку суб’єкта підприємницької діяльності, який здійснює діяльність щодо надання юридичних послуг, зазначати такий код КВЕД в довідці ЄДРПОУ. Крім того, код КВЕД зазначений у статуті позивача. А відповідно до Наказу Державного комітету статистики України № 375 від 26.12.05 основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ. Класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. міститися у довідці зі статистики, прокуратури Дніпропетровської області, слід звернути увагу на те, що класифікація може не відповідати всім можливим потребам, наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий.

Крім того, згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов’язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати їх прав і перешкоджати здійсненню їх обов’язків. У першому випадку неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). У другому випадку неправомірними будуть визнаватися правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у передбачених законом випадках (оспорювані правочини).

Щодо договору, укладеного 1 лютого 2006 року між Приватним підприємством "Саніс" в особі директора та Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»в особі керуючого санацією, про надання юридичних послуг із загальною абонентною платою 65000,00 грн., прямо не встановлена недійсність законом та його не визнано судом недійсним.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат»(53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул.Електрометалургів, 244, код ЄДРПОУ 00310752, р/р 26006110907761 у Нікопольській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305114) на користь Приватного підприємства "Саніс" (51909, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, просп. Конституції, б. 25 кв. 21, код ЄДРПОУ 33382232, р/р 26009001035287 в ЗАТ "Агробанк України", МФО 307123) 1495000 грн. (один мільйон чотириста дев’яносто п’ять тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу, 502580, 00 грн. (п’ятсот дві тисячі п’ятсот вісімдесят грн. 00 коп.) - збитків від інфляції, 59632, 04 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот тридцять дві грн. 04 коп.) - 3% річних, 20 572, 12 грн. (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят дві грн. 12 коп.) - по сплаті державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

18.11.2010 р.