Рішення № 12405343, 01.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.10р.Справа № 8/169-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (м. Дніпропетровськ)

до 1) Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (м. Херсон)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Економісса" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 635 656,95 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Лущик О.А. - представник (дов. № 133 від 04.10.10р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (далі-відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Економісса" (далі-відповідач-2) про:

- стягнення з відповідача-1 помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 499 000,00 грн., інфляційних втрат - 37 500,00 грн., 3% річних - 11 547,95 грн. та збитки в сумі 86 609,00 грн.

- стягнення з відповідача-2 помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, згідно платіжного доручення № 17 від 29.10.2009р., було здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача-1 у розмірі 500 000,00 грн., але позивач листом № 04 від 30.10.2009р. повідомив відповідача-1 про помилкове перерахування грошових коштів в сумі 500 000,00 грн., а також просив повернути вказані кошти на р/р 2600201003625 в ДФ ВАТ "Кредобанк". Крім того, листом б/№ від 10.03.2010р. відповідач-2 взяв на себе зобов'язання поручителя на суму 1 000,00 грн. за виконання боржником (відповідачем-1) свого зобов'язання перед позивачем щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 500 000,00 грн.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про визнання позовних вимог лише в частині стягнення 495 000,00 грн.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про визнання позовних вимог позивача до нього у повному обсязі.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків 29.10.09-18.10.10, підписаного позивачем та відповідачем-1, відповідно до якого заборгованість перед позивачем становить 485 000,00 грн.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, але були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу позивача та відповідача-1.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Клопотання задоволено господарським судом.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, згідно платіжного доручення № 17 від 29.10.2009р., було здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача-1 у розмірі 500 000,00 грн. з призначенням платежу - передоплата за нафтопродукти згідно договору б/№ від 29.10.09р.

Позивач листом № 04 від 30.10.2009р. повідомив відповідача-1 про помилкове перерахування грошових коштів в сумі 500 000,00 грн., а також просив повернути вказані кошти на р/р 2600201003625 в ДФ ВАТ "Кредобанк".

Відповідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач без достатніх правових підстав утримує грошові кошти, належні позивачу, та протиправно ухиляється від виконання покладеного на нього відповідно до норм чинного законодавства обов'язку, щодо повернення грошових коштів, чим порушує права та законні інтереси позивача.

Матеріалами справи встановлено, що грошові кошти частково були повернуті позивачу, а саме: 17.09.10р. в сумі 5 000,00 грн. та 18.10.10р. в сумі 10 000,00 грн., отже на момент розгляду справи заборгованість складає 485 000,00 грн., крім того наявність вказаного боргу підтверджена актом звірки взаємних розрахунків 29.10.09-18.10.10, підписаного позивачем та відповідачем-1.

З 17.09.10р. заборгованість відповідача-1 складала 495 000,00 грн.

18.10.10р., після порушення провадження у даній справі, була частково погашена заборгованість перед позивачем, внаслідок чого заборгованість перед позивачем зменшилася та стала складати 485 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 10 000 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем 18.10.10р. була частково погашена заборгованість перед позивачем, у стягненні 5 000,00 грн. слід відмовити, оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду заборгованість перед позивачем складала 495 000,00 грн.

Листом б/№ від 10.03.2010р. відповідач-2 взяв на себе зобов'язання поручителя на суму 1 000,00 грн. за виконання боржником (відповідачем-1) свого зобов'язання перед позивачем щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 500 000,00 грн.

Листом б/№ від 05.07.10р. позивач надав згоду відповідачу-2 на поруку за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань.

Листом б/№ від 23.07.10р. позивач запропонував відповідачу-2 виконати свої зобов'язання поручителя щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів, у зв'язку з тим, що вони не були виконані відповідачем-1.

Станом на момент розгляду справи доказів виконання відповідачами-1,2 своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів суду не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів у розмірі 484 000,00 грн., а також стягнення з відповідача-2 безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач надіслав запит № 08 від 05.08.2010р. до Дніпропетровського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" щодо розміщенням депозиту, на що він отримав відповідь № 1053 від 06.08.2010р., в якому містилася інформація, що в період з 03.08.2009р. по 11.03.2010р. у банку по депозиту "Договірний" для суми від 1 000 000,00 грн. з терміном розміщення 12 місяців була встановлена відсоткова ставка на рівні 22,50%.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою зазначеної вище статті визначено що, збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача збитків, а також вина.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів звільняє від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано доказів в підтвердження причинного зв’язку між збитками в сумі 86 609,00 грн. та протиправною поведінкою заподіювача збитків щодо неповернення суми в 485 000,00 грн., оскільки сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку за наслідками випадкового збігу обставин. За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 86 609,00 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін і, отже, не виключається, що боржник, неспроможний виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше.

Частина 2 вказаної статті визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання:

По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто –компенсувати кредитору втрати, пов'язані з інфляційними процесами в економіці.

По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти не слідує змішувати з неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами і, отже, стягуються незалежно від вини боржника.

На підставі вищевикладених норм закону, позивачем за період з 30.10.2009р. по 06.08.2010р. були нараховані 3% річних - 11 547,95 грн. та втрати від інфляції у розмірі 37 500,00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних, суд встановив, що вони виконані відповідно до вимог чинного законодавства України, що є підставою для їх стягнення з відповідача.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог. Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-1, 32, 34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 10 000 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-фінансова компанія "Економісса" (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 13; код ЄДРПОУ 35202120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 13; код ЄДРПОУ 36641477) - 1 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (73000, м.Херсон, вул. Горького, 32/7; код ЄДРПОУ 34286393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біофорсе" (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 13; код ЄДРПОУ 36641477) - 484 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 37 500 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 11 547 грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 5 440 грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита, 201 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін