Рішення № 124050681, 25.12.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Cуми Справа № 480/7571/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Сидорука А.І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Військової частини НОМЕР_1 ,

про стягнення середнього заробітку/грошового забезпечення.

Стислий виклад позицій сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток/грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.12.2021 по 11.10.2022 у сумі 122793,03 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при звільненні позивача зі служби 01.12.2021 позивачу не було виплачено всі належні йому суми, а виплачено їх лише 25.06.2022, 28.07.2022 та 12.10.2022, внаслідок чого відповідач повинен сплатити позивачу грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні за період з 02.12.2021 до 11.10.2022.

18.11.2022 судом було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

23.12.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив мотивовано тим, що позивач не має права на середній заробіток, оскільки позивач вже звертався з позовами з "майже аналогічними вимогами". Тому відповідач просить суд врахувати дану інформацію та прийняти відповідне рішення, бо позивач хоче двічі стягнути кошти з одних і тих самих підстав.

Встановлені судом фактичні обставини.

01.12.2021 позивача виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу від 01.12.2021 за № 563-ОС (а.с.13).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/2983/22 від 24.06.2022 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2013 по 2014 роки включно, в кількості 10 календарних днів, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.12.2021 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 57230,15 грн.

25.06.2022 відповідачем на виконання вказаного рішення суду було перераховано позивачу на картковий рахунок компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 56371,70 грн (а.с.12). Фактично позивачу була сплачена сума 57230,15 грн, з розрахунку 56371,70 грн, яка надійшла на картковий рахунок та 858,45 грн - утриманий військовий збір 1,5%.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/2987/22 від 27.06.2022 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

28.07.2022 відповідачем на виконання вказаного рішення суду було перераховано позивачу на картковий рахунок 53036,64 грн (з.б.а.с.11). Фактично позивачу була сплачена сума 53844,30 грн, з розрахунку 53036,64 грн, яка надійшла на картковий рахунок та 807,66 грн - утриманий військовий збір 1,5%.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/5555/22 від 11.10.2022 в задоволенні позову позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовлено, оскільки станом на момент розгляду справи рішення суду у справі № 480/2983/22 не виконано відповідачем у повному обсязі (в частині виплати компенсації за відпустки).

12.10.2022 відповідач на виконання рішення у справі № 480/5555/22 доплатив позивачу на картковий рахунок грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 3928,64 грн (а.с.14). Фактично позивачу була сплачена сума 3988,47 грн, з розрахунку 3928,64 грн, яка надійшла на картковий рахунок та 59,83 грн - утриманий військовий збір 1,5%.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/4325/22 від 19.05.2023 стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок (компенсацію речового майна) при звільненні за період з 02.12.2021 до 24.06.2022. Суд застосував принцип співмірності та зменшив середній заробіток із суми 80031,24 грн до 11965,40 грн.

Місячний розмір грошового забезпечення позивача за жовтень 2021 року - 11965,40 грн, а за листопад 2021 року - 11965,40 грн, що підтверджується довідкою відповідача від 10.02.2022 за № 58 (а.с.15).

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновки суду та їх мотиви.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції до 01.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Даною нормою встановлено обов`язок роботодавця виплатити працівнику у день звільнення всі належні йому суми, під якими розуміються в тому числі індексація та компенсаційні виплати.

Отже, відповідач повинен був у день звільнення виплатити позивачу всі належні йому при звільненні суми.

Саме на роботодавця (військову частину), в зв`язку з його поведінкою, покладено наслідки невчасної виплати всіх належних позивачу сум. Саме невиплата сум і призвела до правового конфлікту та наступних додаткових фінансових витрат відповідача.

В той же час, остаточна виплата всіх належних позивачу сум була проведена не у день звільнення - 01.12.2021, а була проведена лише 12.10.2022.

Враховуючи той факт, що для військовослужбовців відповідальність за затримку розрахунку при звільненні не передбачена спеціальним законодавством, то до даних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Наведена редакція ст. 117 КЗпП України набрала законної сили з 19.07.2022.

До внесення вказаних змін строк нарахування середнього заробітку не обмежувався.

Ухвалення судових рішень про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені особі при звільненні, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняють обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за затримку.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до і після набрання чинності 19.07.2022 змін до ст. 117 КЗпП України.

Період з 02.12.2021 до 18.07.2022 регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-IX, тобто без обмеження строком нарахування у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Період з 19.07.2022 до 11.10.2022 регулюється вже чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження стягнення середнього заробітку 6 місяців.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах № 440/8467/23, № 400/8493/23 та № 560/6962/23.

Нормою ст. 27 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Згідно п.п. 2, 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Місячний розмір грошового забезпечення позивача за жовтень 2021 року складає 11965,40 грн, а за листопад 2021 року - 11965,40 грн. Отже, сума середньоденного грошового забезпечення позивача складає 392,31 грн, із розрахунку (11965,40+11965,40)/(31+30).

Сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні (з 02.12.2021 до 18.07.2022) складає 89838,99 грн, з розрахунку 392,31 х 229 к.д.

Суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних критеріїв та обставин справи, які мають юридичне значення, суд, за період до 18.07.2022, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи задовольняє він позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Водночас зменшення розміру відшкодування є правом, а не обов`язком суду.

Так, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором (істотність розміру); 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також необхідно взяти до уваги, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) в розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства України не встановлено жодної формули для обрахунку середнього заробітку з урахуванням принципу співмірності. Суд застосовує принцип співмірності індивідуально та з урахуванням конкретних обставин даної справи. Саме з вини відповідача з позивачем було несвоєчасно здійснено остаточний розрахунок. Позивач неодноразово був змушений звертатися до суду за захистом своїх прав. При цьому, суд самостійно оцінює точну суму середнього заробітку, який підлягає стягненню за період до 18.07.2022.

Тому суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити відповідач за період з 02.12.2021 до 18.07.2022 до суми 57832,77 грн - несвоєчасно виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки, з огляду на таке.

Аналогічна позиція щодо пропорційності суми середнього заробітку, яка дорівнює розміру фактично несвоєчасно виплачених сум міститься у постанові Верховного Суду у справі № 200/5415/20 від 27.04.2023 (п.40-50). У вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що запропонований у справі № 480/3105/19 спосіб зменшення середнього заробітку у відсотковому відношенні частці заборогованості у загальній сумі виплат, належних при звільненні не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов`язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.

Відповідач, всупереч нормі ч.2 ст.77 КАС України, не спростував перед судом тих обставин, що позивачу 25.06.2022, 28.07.2022 та 12.10.2022 було здійснено перерахування коштів на його банківський рахунок трьома платежами, з утриманням 1,5% військового збору, що є його обов`язком згідно Податкового кодексу України, як податкового агента. Контррозрахунку середнього заробітку відповідачем також не надано.

Як вже зазначалось, предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за речове майно, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за додаткову відпустку.

Позивач у справі № 480/2983/22 звернувся з окремим позовом про стягнення компенсації за неотримане речове майно та про нарахування та виплату компенсацій за додаткові відпустки, а у справі № 480/2987/22 з окремим позовом про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, хоча мав право звернутися з такими вимогами в рамках однієї справи.

У справах № 480/2983/22 та № 480/2987/22, які розглядались Сумським окружним адміністративним судом, позивач не заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку. Позивачу до моменту остаточного розрахунку - 12.10.2022, було перераховано компенсацію за неотримане речове майно у сумі 57230,15 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні - 53844,30 грн та компенсацію за додаткові відпустки у розмірі 3988,47 грн.

Сума середнього заробітку за весь період затримки всіх виплат, в тому числі і виплати компенсації за речове майно з 02.12.2021 до 18.07.2022 у розмірі 89838,99 грн більше ніж в 1,5 рази перевищує суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки у сумі 57832,77 грн, в той час як позивачу, на виконання рішення суду у справі № 480/4325/22, виплачено середній заробіток за затримку виплати компенсації за речове майно за період з 02.12.2021 до 24.06.2022 у сумі 11965,40 грн, який, з урахуванням принципу співмірності, зменшено судом із суми 80031,24 грн.

Відповідач є військовим формуванням, що виконує завдання із забезпечення національної безпеки та фінансується за рахунок Державного бюджету України. Крім того, позивач не заявляє про свої майнові втрати, а суд орієнтовно оцінив їх розмір і визначив справедливе відшкодування.

Тому заявлена позивачем сума є значно завищеною, непропорційною, а стягнення її з відповідача під час воєнного стану в Україні буде несправедливим.

Сума середнього заробітку за період з 19.07.2022 до 11.10.2022 (у період дії норми щодо нарахування середнього заробітку не більше як за 6 місяців) складає 33346,35 грн, з розрахунку 392,31 х 85 к.д.

Суд звертає увагу, що невиплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є пасивною формою поведінки, а тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною саме бездіяльності.

Таким чином, суд, з урахуванням норми ч. 2 ст. 9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задовольняє їх частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.12.2021 до 11.10.2022 у сумі 91179,12 грн (57832,77+33346,35), оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підстав норми п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", його розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку/грошового забезпечення задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у невиплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 02.12.2021 до 11.10.2022, у розмірі 91179 (дев`яносто одна тисяча сто сімдесят дев`ять) грн 12 (дванадцять) коп.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 25.12.2024.

Суддя А.І. Сидорук