Рішення № 124050230, 24.12.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15351/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001498 від 01.12.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2024/000094 від 22.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2024/000170 від 08.02.2024;

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

Ухвалою суду від 27.05.2024 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.06.2024 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 24.09.2024 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання.

Судове засідання призначене на 22.10.2024 було перенесено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 26.11.2024.

Судове засідання призначене на 26.11.2024 було перенесено у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі та призначено на 10.12.2024.

Судове засідання, призначене на 10.12.2024, не фіксувалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з відсутністю електроенергії та інтернету в будівлі суду. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Враховуючи зазначене, судом вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 24.11.2015 між ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLС та Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» укладено Контракт №АІМЕ/01-2016, відповідно до якого продавець - ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLС зобов`язується продати, а покупець - Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» оплатити та прийняти товар виробництва ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLС згідно номенклатури, у кількості та за цінами, вказаними в інвойсі та/або специфікаціях. Позивачем за Контрактом №АІМЕ/01-2016 до Одеської митниці для митного оформлення разом з МД №23UA500500042451U9 від 30.11.2023, №24UA500500002190U0 від 22.01.2024, №24UA500500004353U1 від 08.02.2024, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом ціною договору, надано документи, що містять відомості щодо ціни товару та дають можливість її обрахувати. Подані з митними деклараціями документи містять дані щодо вартості товару, не містять розбіжностей та повністю відображають всі складові митної вартості товару. Позивач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про нібито не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. Прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

24.06.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митними деклараціями №23UA500500042451U9 від 30.11.2023, №24UA500500002190U0 від 22.01.2024, №24UA500500004353U1 від 08.02.2024 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини були підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою вартістю. Одеська митниця зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Відтак, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН».

01.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації та відповідності обраного методу визначення митної вартості товарів.

04.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає про правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

24.11.2015 Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» (покупець) та ARC INTERNATIONAL MEDDLLE EAST LLC (продавець) укладено контракт №АІМЕ/01-2016, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець - купити та прийняти товар, виготовлений ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC, за номенклатурою, у кількості та за цінами, вказаними в інвойсі та/або специфікації у вигляді додатку до контракту. Кожна поставка оформляється окремим інвойсом та/або специфікацією, які будуть невід`ємною частиною контракту. Специфікація повинна бути підписана обома сторонами (пункт 1.1 Контракту).

Пунктом 3.1. Контракту визначено, що відгрузка товару здійснюється на умовах FОВ. Умови поставки FОВ Дубаї.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту ціни на товар, які постачаються на виконання умов вказаного контракту, встановлюються у доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження.

Покупець перераховує предоплату 100% від загальної вартості товару (пункт 5.2 контракту).

Згідно Додаткової угоди № 5 від 20.10.2018 до Контракт №AIME/01-2016 від 24.11.2015 сторони підтвердили зміну імені продавця з «ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST L.L.C.» на «ARC MIDDLE EAST L.L.C.» в Контракті №AIME/01-2016 від 24.11.2015.

З метою здійснення митного оформлення товару поставленого ARC MIDDLE EAST LLC позивачем до Одеської митниці подано митні декларації №23UA500500042451U9 від 30.11.2023, №24UA500500002190U0 від 22.01.2024, №24UA500500004353U1 від 08.02.2024.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з:

- митною декларацією №23UA500500042451U9 від 30.11.2023: пакувальний лист б/н від 17.10.2023; рахунок-проформа №20049779 від 03.10.2023; рахунок-фактура (інвойс) №29049482 від 17.10.2023; коносамент №231507875 від 25.10.2023; коносамент №KMCNDRNI26/37 від 17.11.2023; автотранспортна накладна б/н від 29.11.2023; сертифікат про походження товару №MOE-CoO/CICO-0005540-20231017 від 17.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №89 від 13.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №94 від 02.11.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (виписка по рахунку б/н) від 13.10.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (виписка по рахунку б/н) від 02.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №027079 від 08.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №027080 від 08.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1289 від 08.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1411 від 08.11.2023; виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість) від 01.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 15.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 15.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.12.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 20.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 01.12.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 01.09.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №9 від 25.01.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) №АІМЕ/01-2016; договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020;

- митною декларацією №24UA500500002190U0 від 22.01.2024: пакувальний лист б/н від 17.11.2023; рахунок-проформа №20049894 від 14.11.2023; рахунок-фактура (інвойс) №29049628 від 17.11.2023; коносамент №CMCNDRNI від 11.01.2024; коносамент №HLCUDX3231117815 від 27.11.2023; автотранспортна накладна №459274 від 17.01.2024; сертифікат про походження товару №MоE-CoO/CICO-0011663-20231122 від 22.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №102 від 24.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №98 від 15.11.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (виписка по рахунку б/н) від 15.11.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару (виписка по рахунку б/н) від 24.11.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №030030 від 28.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №030031 від 28.12.2023; виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість) від 01.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.11.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 15.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.12.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 20.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 01.12.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 01.09.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №9 від 25.01.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) №АІМЕ/01-2016; договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020;

- митною декларацією №24UA500500004353U1 від 08.02.2024: пакувальний лист б/н від 08.12.2023; рахунок-проформа №20050521 від 01.12.2023; рахунок-фактура (інвойс) №29049752 від 08.12.2023; домашній коносамент №HLCUDX3231200829 від 11.12.2023; автотранспортна накладна №459275 від 06.02.2024; сертифікат про походження товару №MОE-CoO/CICO-0017087-20231218 від 18.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №103 від 05.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №108 від 18.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №031408 від 23.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №031409 від 23.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2155 від 23.01.2024; документ, що підтверджує надання знижок від 01.12.2023№; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 15.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.12.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 20.10.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 01.12.2018; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 01.09.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №9 від 25.01.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) №АІМЕ/01-2016; договір (контракт) про перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020; інші некласифіковані документи (акт зважування) від 08.02.2024; копія митної декларації країни відправлення №201-07284853-23 від 08.12.2023.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларантом «ГЕЛІОС-ВАН» надано митниці документи та повідомлення про те, що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

Одеською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару: №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024, №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024.

Рішення №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023 про коригування митної вартості товарів обґрунтоване такими підставами:

- відповідно до п п. в п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням. Згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.11.2015 №AIME/01-2016 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- в автотранспортній накладній наявна печатка іншого перевізника ніж заключено договір на перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020.

В обґрунтування рішення №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024 про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що:

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу;

- в CMR вказаний перевізник відмінний від експедитора ( договір на перевезення не надавався);

- пунктом 3.4 контракту №AIME/01-2016 передбачено подання до митного оформлення копії експортної декларації завіреної уповноваженим митним органом, яка не надавалася.

Рішення №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024 про коригування митної вартості товарів обґрунтоване такими підставами:

- у банківських платіжних документах №031408 та №031409 від 23.01.2024 наявне посилання на судно MAERSK NAKURU але згідно коносаменту HLCUDX3231200829 від 11.12.2023 вказано XIN LOS ANGELES;

- в автотранспортній накладній №459275 наявна печатка перевізника іншого, ніж зазначений у договорі на перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020;

- у банківському платіжному документі наявне посилання на проформу інвойс №20050521 від 01.12.2023 та зазначена сума переказу 24 253,49 дол США, але у проформі інвойса №20050521 від 01.12.2023 вказано що передплата здійснюється у розмірі 95% від загальної вартості товару тобто 24137,21 що не відповідає сумі платежу за банківським переказом;

- згідно пункту 4.3 договору про перевезення від 11.12.2020 №0905-Т/20 зазначено, що оплата за договором здійснюється протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату, але банківські платіжні документи не були надані до митного оформлення.

На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500500/2023/001498 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000094 від 22.01.2024 та №UA500500/2024/000170 від 08.02.2024.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023 Одеською митницею зазначено, що відповідно до п.п. в п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням. Згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.11.2015 №AIME/01-2016 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту ціни на товар, які постачаються на виконання умов вказаного контракту, встановлюються у доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. Тобто вказана складова митної вартості включена до ціни товару, а тому не підлягає окремому обрахунку.

Також, Пунктом 3.1. Контракту визначено, що відгрузка товару здійснюється на умовах FОВ. Умови поставки FОВ Дубаї.

Суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, зважаючи на той факт, що поставка товару заявленого до митного оформлення здійснювалася на умовах FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс 2010», що покладають обов`язок пакування товару на продавця, суд приходить до висновку про необґрунтованість зауважень відповідача щодо ненадання позивачем документів на підтвердження витрат на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Вищевказане свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, були понесені не покупцем, а продавцем.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено, в той час як у вказаній графі митної декларації №23UA500500042451U9 від 30.11.2023 позивачем зазначено (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

Також відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару вказує, що в автотранспортній накладній наявна печатка іншого перевізника ніж заключено договір на перевезення №0905-Т/20 від 11.12.2020.

Згідно матеріалів справи при здійсненні митного оформлення товару декларантом серед інших документів було подано Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №0905-Т/20 від 11.12.2020, автотранспортну накладну від 29.11.2023, №459275 від 06.02.2024 та №459274 від 17.01.2024.

Судом встановлено, що 11.12.2020 між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (клієнт) та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» (експедитор) було укладено договір №0905-Т/20, предметом якого є зобов`язання експедитора за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах, морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу (пункт 1.1 договору).

Пунктом 3.1.1. Договору встановлено, що обов`язками експедитора є організація перевезення контейнерних вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним транспортом, відповідно до умов договору та Заявки клієнта, включаючи організацію перевалки і зберігання контейнерів та інші операції, необхідні для виконання Договору та Заявки клієнта.

Згідно пункту 3.1.2. Договору, експедитор від свого імені укладає договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги…

Таким чином, залучення третьої особи - фактичного перевізника не суперечить змісту наданих декларантом документів, а відтак не є підставою для коригування митної вартості товарів.

У подальшому ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» з іншими суб`єктами господарювання були укладені договори про транспортно-експедиторське обслуговування, які здійснювали перевезення вантажу, що належав ПП «ГЕЛІОС-ВАН».

Так, у автотранспортній накладній від 29.11.2023 перевізником зазначене МП "ІНТЕКС", в автотранспортній накладній №459275 від 06.02.2024 та №459274 від 17.01.2024 "MAN-SERVICE LTD".

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що у вказаних автотранспортних накладних проставлена печатка перевізника, який фактично надавав послуги з перевезення товарів та був залучений ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» з метою виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №0905-Т/20 від 11.12.2020, - печатка МП "ІНТЕКС" та "MAN-SERVICE LTD".

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача зазначені у рішенні №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024 про коригування митної вартості товарів щодо того, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати в якої відсутнє посилання на договір про перевезення та рахунок на оплату в якому не зазначені витрати на завантажування та розвантажування вантажу.

Як було вже зазначено судом, зважаючи на умови поставки FOB за Інкотермс, до ціни товару вже включено вартість послуг із завантаження товару на борт судна.

Тобто, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено таку складову митної вартості як витрати на навантаження товару є безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №030030 від 28.12.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №030031 від 28.12.2023.

Вказаними доказами підтверджується, що позивачем були понесені транспортні витрати: 51463,34 грн. - транспортні витрати, пов`язані з морським перевезенням; 102951,75 грн. - транспортні витрати, пов`язані з річковим перевезенням.

Крім того, вищевказані рахунки на оплату містять графу «Договір», у якій зазначений номер договору транспортного експедирування №0905-Т/20 від 11.12.2020, що також був наданий до митного оформлення.

Також, суд звертає увагу, що наданий до митного оформлення рахунок на оплату №030030 від 28.12.2023, містить відомості про вартість вантажувально-розвантажувальних робіт, а саме у пункті 2 вказана компенсація вартості послуг ВРР у сумі 16928,73 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані документи, які містять відомості про транспортні витрати та вказані документи не містять розбіжностей.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано копії експортної декларації завіреної уповноваженим митним органом, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за оформлення контрагентом митної декларації країни відправлення.

До того ж, митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів та є обов`язковими до надання.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення в цілому: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Згідно рішення №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024 про коригування митної вартості товарів, однією з підстав для його визначено те, що у банківських платіжних документах №031408 та №031409 від 23.01.2024 наявне посилання на судно MAERSK NAKURU але згідно коносаменту HLCUDX3231200829 від 11.12.2023 вказано XIN LOS ANGELES.

Однак, з аналізу вказаних платіжних документів №031408 та №031409 від 23.01.2024 судом встановлено, що у них відсутнє посилання на судно MAERSK NAKURU.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що у банківському платіжному документі наявне посилання на проформу інвойс №20050521 від 01.12.2023 та зазначена сума переказу 24 253,49 дол США, але у проформі інвойса №20050521 від 01.12.2023 вказано що передплата здійснюється у розмірі 95% від загальної вартості товару тобто 24137,21 що не відповідає сумі платежу за банківським переказом.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Так, вартість товару, який був поставлений, визначена у інвойсі № 29049752 від 08.12.2023 та складає 25407,59 дол. США. Саме така сума була вказана декларантом у МД № 24UA500500004353U1 від 08.02.2024.

Відповідно до пунктів 3-5 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому платіжне доручення є доказом щодо виконання (неналежного, виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Ще однією підставою для винесення спірного рішення №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024 про коригування митної вартості товарів стало те, що згідно пункту 4.3 договору про перевезення від 11.12.2020 №0905-Т/20 зазначено, що оплата за договором здійснюється протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на оплату, але банківські платіжні документи не були надані до митного оформлення.

Як було встановлено судом, ПП «ГЕЛІОС-ВАН» при митному оформленні товарів Одеській митниці був наданий договір перевезення від 11.12.2020 № 0905-Т/20, яким підтверджено, що ПП «ГЕЛІОС-ВАН» доручило здійснення транспортно-експедиторських послуг ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК».

Згідно з умовами пункту 4.3. Договору № 0905-Т/20 від 11.12.2020 визначено, що оплата робіт та послуг здійснюється протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених Експедитором, якщо в Заявці або інших додатках до Договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків.

Крім того ПП «ГЕЛІОС-ВАН» для підтвердження транспортних витрат були подані: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №031408 від 23.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №031409 від 23.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2155 від 23.01.2024.

Вказаними документами підтверджуються, що сума понесених ПП «ГЕЛІОС-ВАН» транспортних витрат за межами території України становить 136550,36 грн. Вказана сума була врахована при визначенні митної вартості товару та відображена у графі 12 ЕМД 2.

При цьому, до митного оформлення було надано Заявки про надання транспортно-експедиторських послуг № 1 від 23.01.2024, відповідно до якої визначено відтермінування платежу: 5 банківських днів після отримання товару замовником.

Тобто на момент митного оформлення відповідної оплати не було, що відповідає умовам оплати, яка визначена у наданій до митного оформлення заявці.

За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024, №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500500/2023/001498 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000094 від 22.01.2024 та №UA500500/2024/000170 від 08.02.2024 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, дослідивши письмові докази, враховуючи приписи діючого законодавства та вищенаведені обґрунтування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 32000 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4, 5 статті 134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» та адвокатським об`єднанням "ЕДВАЙЗЕРС" укладено договір про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021, предметом якого є надання правової допомоги Клієнту.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 32000 грн, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021; копію додаткової угоди №54 до договору про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021; рахунок на оплату №68 від 16.04.2024; платіжну інструкцію №531 від 17.05.2024; виписку з особового рахунку АО "Едвайзерс" за 17.05.2024. Згідно пункту 2 додаткової угоди №54 до договору про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021 сторони домовилися про встановлення спеціальної вартості послуг Виконавця за даною Додатковою угодою в суді першої інстанції, зокрема, що загальна вартість послуг, передбачених пунктом 1 додаткової угоди складає 32000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Одеської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на переклад документів у розмірі 16 300,00 грн, суд зазначає наступне.

Види судових витрат визначено статтею 132 КАС України, відповідно до частини 3 якої до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З даної норми слідує, що одним із видів витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати, пов`язані із залученням перекладачів, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

На підтвердження витрат на переклад документів позивачем надано Акт №36 від 03.06.2024 на загальну суму 16300,00грн, в якому зазначено перелік документів, яким здійснювався переклад, рахунок на оплату №36 від 29.05.2024, а також платіжну інструкцію №593 від 31.05.2024.

Оскільки зазначені в Акті №36 від 03.06.2024 документи були надані до суду для розгляду справи, понесення витрат на їх переклад підтверджується платіжною інструкцією №593 від 31.05.2024, тому наявні підстави для стягнення витрат на їх переклад з відповідача у розмірі 16300,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, вул. Шевченка, 7-А, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000811/2 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000051/2 від 22.01.2024, №UA500500/2024/000089/2 від 08.02.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001498 від 01.12.2023, №UA500500/2024/000094 від 22.01.2024 та №UA500500/2024/000170 від 08.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, вул. Шевченка, 7-А, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 37439444) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, вул. Шевченка, 7-А, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 37439444) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд.21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (68001, вул. Шевченка, 7-А, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 16300,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.